2.4. Метод визначення концентрації за середнім значенням молярного коефіцієнта поглинання

Цей метод є різновидністю методу порівняння. Готують досліджуваний і декілька стандартних забарвлених розчинів, вимірюють значення їх оптичної густини. За даними, одержаними для стандартних розчинів, розраховують середнє значення коефіцієнта світлопоглинання:

= А_ст/(С_стl_ст)

Знаючи значення оптичної густини досліджуваного забарвленого розчину (А_х) і середнього молярного коефіцієнта світлопоглинання ( ), знаходять невідому концентрацію (С_х, моль/л) досліджу­ваного забарвленого розчину і загальний вміст в розчині визначуваної речовини (m_х, мг):

С_х = А_х/( l_х) і m_х = С_хV_xV_загМ/V₁

де V_x — об’єм забарвленого досліджуваного розчину, мл; V_заг — загальний об’єм досліджу­ваного розчину, мл; М — молярна маса визначуваної речовини (йона); V₁ — об’єм досліджу­ваного розчину (аліквотна частина), взятого для приготування забарвленого розчину, мл.

2.5. Диференційний фотометричний метод

Метод використовують для підвищення відтворюваності результатів аналізу при визначенні великих кількостей речовин (А_х >> 1), а також для усунення впливу сторонніх компонентів і виключення поглинання реактиву.

Суть методу полягає в тому, що оптичні густини досліджуваного і стандартного забарвлених розчинів вимірюються не по відношенню до чистого розчинника, а по відношенню до забарвленого розчину визначуваного елемента з концентрацією С_о, близькою до концентрації досліджуваного розчину С_х. Можливі два варіанти: 1) С_о < С_х і 2) С_о > С_х. У першому випадку оптичні густини досліджуваного і стандартного розчинів вимірюють відносно розчину порівняння С_о. Виміряні оптичні густини рівні різниці оптичних густин фотометрованих розчинів і розчину порівняння і є пропорційними різницями концентрацій:

А'_х = А_х – А_о = (С_х – С_о)l

А'_ст = А_ст – А_о = (С_ст – С_о)l

Звідки

А'_х/ А'_ст = (С_х – С_о)/(С_ст – С_о)

С_х = С_о + А'_х(С_ст – С_о)/ А'_ст

або

С_х = С_о + FА'_х

Тут відношення (С_ст – С_о)/ А'_ст (зворотній кутовий коефіцієнт калібрувального графіка) називають фактором перерахунку F. Для певного інтервалу концентрацій досліджуваного розчину він є постійною величиною.

У випадку, коли С_о > С_х, користуються зворотнім порядком вимірювань: досліджуваний розчин (С_х) і розчин з концентрацією С_о використовують у ролі розчинів порівняння і відносно них вимірюють оптичну густину стандартного розчину. В цьому випадку А'_х = А_о – А_х і А'_ст = А_о – А_ст. Концентрацію С_х досліджуваного розчину обчислюють за формулою:

С_х = С_о – FА_х

де F = (С_о – С_ст)/ А'_ст.

В обох випадках концентрацію С_х можна визначати за допомогою калібрувального графіка, але для цього треба мати серію стандартних розчинів з концентраціями більшими (перший варіант) або меншими (другий варіант), ніж концентрація С_о.

2.6. Фотометричне титрування

Фотометричне титрування ґрунтується на реєстрації зміни оптичної густини або пропускання досліджуваного розчину від об’єму добавленого титранту. За результатами цих вимірювань в координатах А =  (V) будують криву титрування, по її перегину або стрибку знаходять кінцеву точку титрування і розраховують масу визначуваної речовини:

де С — концентрація титранта, моль/л; V — витрата титранта, мл; f — фактор еквівалентності; M — молярна маса речовини.