3.Основні правила та вимоги до оформлення списку використаної літератури
Список використаних джерел - це елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.[5]
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо.[5]
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні пояснювальної записки), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. [5]
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням необхідних даних. [5]
Складання списку використаної літератури до наукової роботи є її важливою складовою частиною. Список показує джерелознавчу базу дослідження, відображає компетентність та вміння автора вести роботу з підбору і аналізу літератури, вказує, які відомості були запозичені з інших публікацій. [6]
Список використаної літератури подається відповідно до структури роботи, після тексту та додатків. [6]
Формуючи список використаної літератури, слід дотримуватися таких правил.
1. першими у цьому списку подаються законодавчі та нормативні документи: Конституція України; кодекси, закони України; укази, послання Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; доповіді державних діячів України.
решту літературних джерел розміщують відповідно в алфавітному порядку прізвищ авторів чи перших слів назв, якщо автори не вказані.
у разі наявності літературних джерел з однаковими прізвищами, їх розміщують в алфавітному порядку з огляду на ініціали, а праці одного автора - за алфавітом заголовків його видань чи у відповідності з хронологією видання. Слід враховувати, що іншомовні джерела та література не підлягають перекладу, а подаються мовою оригіналу.
4. бібліографічний опис літературних джерел - монографій, книг, брошур складається з таких елементів:
прізвище та ініціали автора, авторів (якщо автора не вказано, то наводяться відомості про осіб, які брали участь у написанні монографії, книги - відповідального редактора, укладача тощо);
назва друкованої праці;
місце видання;
назва видавництва;
рік видання;
кількість сторінок. [6]
Слід зазначити, що при використанні літературних джерел в тексті письмової роботи можуть бути два варіанти посилань на них. Перший - це посторінкові посилання (виноски): коли на сторінці цитується джерело, то й внизу цієї сторінки під основним текстом наводяться бібліографічний опис літературного джерела і вказується сторінка. Другий - коли в разі посилання на літературне джерело у квадратних дужках вказується його порядковий номер зі списку список літератури та конкретна сторінка, наводиться цитата, точні цифри, дані, наприклад [13; 27] або [3, с. 17]. [6]