4.3. Створення і розвиток грошової системи України

Грошова система України в період становлення державної незалежності була неринковою. Державне регулювання рівня цін в умовах економічної кризи, яка поєднала падіння виробництва із значним зростанням грошової маси, викликало розпад споживчого ринку (єдиної сфери нерегламентованих відносин купівлі-продажу) та всезагальну дефіцитність товарів. За таких умов для регулювання відносин розподілу були впроваджені карткова система та інші форми раціонування. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. З метою захисту внутрішнього ринку в Україні була впроваджена купонна система та регламентувалось вивезення товарів за межі держави. Реально всі ці заходи посилювали неринковий характер грошової системи.

Перехід до грошової системи ринкового типу потребує лібералізації економічних відносин, введення вільного ціноутворення та проведення комплексу заходів, спрямованих на розвиток ринкових відносин: приватизації власності, сприяння розвитку підприємництва, демонополізації економіки, розвитку підприємств ринкової інфраструктури. Становлення ринкових відносин передбачає перехід до грошової системи відкритого типу: лібералізації зовнішньоекономічних відносин та введення конвертованості національних грошей.

Створення грошової системи України мало кілька етапів і цей процес не закінчено.

1 – й етап -10 січня 1992 року запровадження в обіг купонів багаторазового користування.

Мета:

• використання системи паралельного обігу рубля та купоно-карбованця;

• поетапне запровадження в обіг купоно-карбованця з метою забезпечення його достатньої купівельної спроможності та певних конкурентних переваг порівняно з російським рублем;

• використання в обігу купоно-карбованця як перехідної тимчасової грошової одиниці;

• впровадження в обіг національної повноцінної банкноти –гривні.

Чинники, які ускладнювали стан грошового обороту на початку запровадження купоно-карбованця:

• обвальний спад виробництва та розрив попередніх господарських зв’язків;

• широкий відплив товарів за межі України, підрив товарної основи внутрішнього грошового обігу;

• запровадження з ініціативи Росії нової системи взаєморозрахунків через кореспондентські рахунки, які здійснювалися лише через розрахунковий центр Центрального Банку РФ;

• повна купонізація сфери готівкового обігу зумовила механічний її відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем.

2 –й етап -12 листопада 1992 року

Згідно з Указом Президента України «Про реформу грошової системи України» було впроваджено у сферу безготівкового обороту купоно-карбованець, який дістав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу.

До основних напрямів на цьому етапі розвитку грошової системи відносяться:

• розбудова власного емісійного механізму: створення Банкнотно-монетного двору НБУ, розроблення форми грошових знаків та монет, розроблення правил випуску, обігу, зберігання, інкасації, вилучення з обігу, ведення касових операцій, тощо;

• формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей;

• розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ;

• розбудова національної платіжної системи;

• формування механізму валютного регулювання;

• заходи з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

3-й етап -25 серпня 1996 року –введення у грошовий обіг нової української валюти – гривні.

Основні заходи стабілізації грошової системи України:

• удосконалення банківського та податкового законодавства;

• приведення до відповідності рівня мінімальних банківських резервів та рівня облікової ставки;

• застосування сучасних інструментів регулювання обсягу грошового ринку;

• розвиток нових форм кредитно-банківських послуг.