Тема: Контролінг інвестиційної діяльності

1. Основні напрямки інвестиційного контролінгу.

2. Методика порівняльного аналізу альтернативних інвестиційних проектів.

1. Метод визначення чистої теперішньої вартості.

2. Аналіз рентабельності проекту.

3. Метод визначення внутрішньої норми прибутку.

4. Метод визначення періоду окупності інвестицій.

1. Основні напрямки інвестиційного контролінгу

За реальних умов господарювання усі підприємства в тій чи іншій мірі пов”язані із здійсненням інвестиційної діяльності.

Під інвестиціями розуміють діяльність із вкладання грошових коштів на відносно тривалий час у виробничі проекти, цінні папери, нерухомість, статутний капітал інших підприємств та інші об”єкти, ринкова вартість яких постійно зростає і дає власнику дохід у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу тощо.

Працівники служби контролінгу підприємства повинні враховувати такі особливості інвестиційної діяльності:

• обмеженість фінансових ресурсів;

• можливість вибору альтернативних проектів;

• значний вплив фактора ризику.

За об”єктом вкладень інвестиції поділяються на фінансові та реальні.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, такі як цінні папери, депозити, цільові банківські вклади, паї, частки, вкладення в статутний капітал інших підприємств.

Реальні інвестиції – це вкладення коштів у матеріальні та нематеріальні активи. До матеріальних об”єктів інвестування належать: будинки, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності. До цієї групи включають інвестиції у відтворення й приріст основних засобів, які здійснюються у формі капітальних вкладень.

На етапі попереднього відбору необхідно вивчити сутність проекту і його концепції, здійснити оцінку зовнішніх факторів, провести відбір проектів за соціальними, економічними, політичними та іншими критеріями. Сутність і концепція проекту може задаватися багатьма параметрами, наприклад, випуском нових видів продукції, впровадженням передових технологій, комплексною переробкою сировини, задоволенням зростаючого попиту на дану продукцію, збільшенням маштабів виробництва з метою зниження собівартості і поліпшення якості продукції. Перед придбанням нової власності проводиться попередній відбір потенційних кандидатів, визначається ранг підприємства і прийнятна ціна придбання. Для проведення цих робіт повинні бути розроблені відповідні методи.

При здійсненні економічної оцінки прийнятності інвестиційних проектів працівники служби контролінгу повинні враховувати, що при фінансових інвестиціях головними критеріями оцінки привабливості є в основному показники фінансової звітності, на підставі яких оцінюють діяльність об”єкта в минулому, а при виборі реальних об”єктів не обійтися без визначення прогнозних даних щодо ефективності роботи об”єкта в майбутньому.

В основі прийняття управлінських рішень щодо вибору реальних об”єктів лежить оцінка і порівняння обсягів інвестиційних вкладень і майбутніх грошових надходжень. Загальна логіка такого аналізу очевидна і грунтується на порівнянні величини необхідних інвестицій з прогнозованими доходами. Таке порівняння проводиться з врахуванням періоду життєдіяльності інвестиційного проекту, а також очікуваних доходів (за мінусом витрат) від ліквідації об”єкта.

Отже, для визначення привабливості будь-якого інвестиційного проекту, необхідно враховувати:

• обсяг витрат – суму інвестицій в проект;

• інвестиційні вигоди;

• життєвий цикл – період протягом якого , як очікується, інвестиційний проект буде давати дохід;

• ліквідаційну вартість – доходи, одержані від ліквідації об”єкта в кінці терміну його корисного використання.

В цілому ж визначення економічної оцінки щодо прийнятності інвестиційних проектів зводиться до встановлення головних критеріїв, що характеризують ефективність діяльності. До таких критеріїв належать:

• витрати – разові, поточні, пов”язані з реалізацією інвестиційного проекту;

• результат – чисті доходи, одержані в процесі реалізації проекту;

• ефект – різниця між сукупним результатом і загальними витратами;

• ефективність – відносний, синтезуючий показник, що характеризує рівень віддачі інвестованого капіталу (ефективність = результат : витрати);

• окупність – зворотний синтетичний показник, призначений для визначення періоду, протяом якого інвесторові будуть повернені інвестиційні витрати (окупність = витрати : результат періоду).

Дані елементи і критерії взаємопов”язані між собою.

До основних напрямків інвестиційного контролінгу слід віднести:

• планування і координацію інвестиційної діяльності в рамках стратегічного і оперативного планування на підприємстві;

• реалізацію інвестицій (проект-контролінг);

• контроль за реалізацією інвестицій, що включає поточні розрахунки, а також контроль бюджету інвестиційного проекту.

В рамках системного процесу інвестиційного планування для оцінки альтернативних інвестиційних проектів і вибору оптимального, інвестиційний контролінг використовує різні методи інвестиційних розрахунків. Контролери повинні стежити за правильністю застосування цих методів, а також спільно з відповідальними спеціалістами здійснювати інвестиційні розрахунки.