3. Основні критерії бонітування - природні властивості ґрунтів

Бал бонітету встановлюється на основі об'єктивних природних властивостей і ознак ґрунтів, які виступають у якості бонітетних критеріїв. Критерії діляться на дві групи: основні (типові) і модифікаційні.

До основних (типових) критеріїв відносяться ті показники, які безпосередньо характеризують здатність ґрунтів задовольняти потреби рослин у факторах життя - воді та їжі, тобто дозволяють оцінити їхню родючість. Такими показниками є вміст гумусу і фізичної глини в орному шарі, потужність гумусових горизонтів, кислотність (рН) орного шару, глибина залягання глеєвого горизонту. При наявності значної кількості даних про щільність будови замість (або поряд) вмісту гумусу можуть використовуватись розраховані дані про запаси гумусу (т/га) у метровому шарі. У регіонах, де є інформація про агрофізичні властивості ґрунтів, вони можуть використовуватись замість показника вмісту фізичної глини.

Модифікаційні критерії визначаються специфічними властивостями ґрунтів, які зумовлюють ту чи іншу можливість рослин використовувати їжу і вологу для створення врожаю. Так, ґрунт може містити достатню кількість вологи і їжі, але наявність в ньому токсичних солей або обмінно-вбирного натрію, несприятливої реакції ґрунтового розчину, здатність до запливання, утворення кірки, брил можуть різко знизити їхню продуктивність. Це потребує обов'язкового їх врахування в оцінці. Але оскільки негативні властивості мають місцевий характер (для підзолистих ґрунтів - кислотність, для солончакових - надлишок легкорозчинних солей, для гігроморфних - оглеєння і т. д.), то вони враховуються за допомогою поправочних коефіцієнтів. У даному випадку оціночні бали, визначені на базі основних критеріїв, коректуються модифікаційними критеріями шляхом введення поправок на засолення, солонцюватість, оглеєння, щільність зложення і т. д.

Оцінка родючості ґрунтів дається у відносних величинах - балах за 100-бальною замкнутою шкалою. У зв'язку з неоднорідністю ґрунтово-кліматичних умов країни і значними відмінностями в вимогах вирощуваних культур складно вибрати єдиний еталон ґрунту, який можна було б оцінити в 100 балів. Тому за 100 балів приймається еталонний ґрунт для кожної культури у зоні її вирощування. До числа таких культур відносяться озима пшениця, озиме жито, ячмінь, овес, кукурудза, цукровий буряк, соняшник, картопля, льон-довгунець.

Шкали бонітування ґрунтів складаються у розрізі агровиробничих груп ґрунтів відносно окремих культур (або екологічно близьких їхніх груп) по кожному природно- сільськогосподарському району.

4. Родючість ґрунту - основа при бонітетній оцінці

4.1. Поняття родючості ґрунтів.

Продуктивність ґрунтів визначають три головні фактори: родючість ґрунту, тип біоценозу та погодні умови. Впливаючи на два перших фактори, людина може регулювати рівень продуктивності ґрунтів.

Родючість — це здатність ґрунту забезпечувати необхідні для життєдіяльності рослин умови, що визначають поживний, водно-повітряний, температурний, окисно-відновний та інші режими. Це основна специфічна властивість ґрунтів, що якісно відрізняє їх від гірської (ґрунтотворної) породи.

Родючість ґрунту є інтегральною екологічною функцією ґрунту, що забезпечує формування біомаси рослин, яка відзначається значною мінливістю і спричинена взаємодією різних властивостей і функцій.

Родючість ґрунту повинна співвідноситися з певними його функціями. Такими є продуктивна, екологічна і соціально-економічна функції. Функція продуктивності - це здатність ґрунту забезпечувати рослини безпосередніми факторами життя, тобто елементами живлення і водою. Екологічна функція пов'язана з підтриманням певних умов середовища, від яких залежить ріст і розвиток рослин, урожайність і якість продукції. Можливості інтенсифікації продуктивних функцій визначаються екологічною ємністю ґрунтів, здатністю підтримувати певні фітосанітарні умови, протистояти накопиченню токсинів, утримувати їх в неактивному стані, забезпечувати їхній розклад, буферною здатністю щодо мінеральних добрив і меліорантів і перешкоджанню їхніх втрат, здатністю протистояти фізичним навантаженням, впливові зрошення і т.д. Важливим є й економічний аспект ґрунтової родючості, пов'язаний з економічними та енергетичними затратами на виробництво продукції.

Родючість визначає якість ґрунту, різноманітні його функції і, відповідно, передумови забезпечувати екологічно стійку продуктивність біогеоценозів і агроценозів. Родючість ґрунту є сукупним ефектом ґрунтових умов, які зумовлюють урожайність рослин, якість продукції і підтримання екологічних функцій ґрунту в певних агро ландшафтах.

Ступенем використання родючості ґрунтів, основою кількісного визначення її рівня є біопродуктивність ґрунтів.

На цілині родючість тісно пов'язана з генетичними особливостями ґрунтів, а на ріллі, крім того, ще й з характером їхнього сільськогосподарського використання. Її рівень залежить від властивостей ґрунтів, які відповідно зумовлені як ґрунтотворними процесами, так і технологіями вирощування сільськогосподарських культур.

Отже, родючість - це не тільки природне, але й соціально-економічне явище. Це дуже складна, багатофакторна, відносна і динамічна властивість ґрунту.