2. Умови і порядок відшкодування моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК встановлено, що моральна шкода відшко­довується незалежно від вини того, хто її завдав:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небез­пеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного за­судження, незаконного притягнення до кримінальної відповідально­сті, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незакон­ного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Однак вищезазначений припис фактично нівелюється подальшим змістом самого ЦК, оскільки всі статті гл. 82, де йдеться про настання відповідальності незалежно від вини того, хто завдав шкоду (статті 1173-1175, а також статті 1176,1187), використовують термін «шко­да», а не «майнова» чи «моральна» шкода. Це означає, що диспозиції статей 1173-1175 ЦК також охоплюють й моральну шкоду, впровад­жуючи правило про безвиновну відповідальність за її завдання і в цих випадках. Останнє є абсолютно вірним з огляду на те, що і моральна, і майнова шкода є складовими багатоаспектного поняття «шкода» і по­винні підпорядковуватися єдиним принципам настання відповідаль­ності за їх завдання.

В науковій літературі висловлюється думка, що стосовно мораль­ної шкоди більш адекватним є термін «компенсація», а не «відшкоду­вання», який використовує ЦК. Вважається, що незважаючи на надзвичайну близькість та залежність цих понять, вони не є тотожними. При усуненні негативних наслідків, які називають моральною шко­дою, через її нематеріальну сутність неможливо вести мову про точне вартісне визначення всіх втрат потерпілого та їх абсолютну еквіва­лентність. При усуненні негативних втрат у вигляді моральної шкоди можна говорити лише про еквівалентність благ - заміну втраченого блага іншим, зовні подібним за обсягом та характером. Понесені втрати лише замінюються іншими цінностями, тому в таких випадках допустимо вести мову саме про компенсацію, як про можливість ли­ше заміни понесених втрат відповідними матеріальними цінностями. За таких умов грошові кошти набувають певним чином іншого зна­чення: вони не вимірюють моральну шкоду, вони вартісно вимірю­ють лише благо, яким компенсується втрачене. Виходячи з цього, хо­ча в даному разі законодавством і передбачається «відшкодування» шкоди, конкретне виявлення цього відшкодування криється за понят­тям «компенсація».

Саме «компенсаційністю» моральної шкоди пояснюються вик­лючно оціночні критерії при визначенні грошової суми компенсації, які наведені у ч. З ст. 23 ЦК, а також необхідність врахування при цьому вимог розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово грішми, іншим май­ном або в інший спосіб, однак згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК вона може бу­ти відшкодована також й шляхом здійснення щомісячних платежів, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Лекція 32