Розрахункові зобов'язання План

1. Поняття, форми та види безготівкових розрахунків.

2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

3. Розрахунки за акредитивом.

4. Розрахунки за інкасовими дорученнями.

5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.

1. Поняття, форми та види безготівкових розрахунків.

Здійснення безготівкових розрахунків пов'язане з наявністю у учасників цивільних відносин банківських рахунків, режим яких пе­редбачає проведення безготівкових розрахунків за рахунок тих сум, які містяться на цих рахунках, якщо інше не встановлено законом та не обумовлено певною формою розрахунків. Форма: і порядок безго­тівкових розрахунків регулюються гл., 74 ЦК (статті 1087-1106), яка має уніфіковану та логічну структуру в сфері правовідносин по роз­рахункам: загальні положення про розрахунки, розрахунки із засто­суванням платіжних доручень, розрахунки за акредитивом, розра­хунки за інкасовими дорученнями, розрахунки із застосуванням розрахункових чеків. Положення названої глави ЦК про розрахунки увібрали в себе всі позитивні досягнення цивілістичної думки та досвід міжнародної банківської практики, бо при цьому враховувались положення міжнародних банківських прав та звичаїв, наприклад, Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, Уніфі­ковані правила по інкасо тощо.

ЦК містить наступні принципові положення, на яких мають базу­ватися правовідносини по розрахунках у безготівковій формі:

- необхідність стабільного регулювання розрахункових відносин, а також з метою їх однакового застосування порядок здійснення без­готівкових розрахунків регулюється ЦК, законом та банківськими правилами;

- прерогатива регламентування розрахункових відносин різними підзаконними нормативними актами є невеликою, оскільки стосуєть­ся тільки банківських правил та звичаїв ділового обороту щодо цих правовідносин;

- сторони можуть використовувати принцип автономії волі і ма­ють право на свій розсуд обрати будь-який платіжний інструмент (за винятком меморіального ордера) і зазначити його в договорі;

- безготівкові розрахунки мають проводитись через банки, інші фінансові установи, у яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Підставою виникнення розрахункових відносин є здійснення плат­ником дій, спрямованих на проведення платежу іншій особі (отриму­вачу). Підстави для здійснення платежу можуть бути різноманітні: оплата переданого майна, виконаних робіт, надання послуг тощо.

Розрахунки можуть здійснюватись у готівковій або безготівковій формі. Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми кош­тів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також пе­рерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримува­чів коштів. Безготівкові розрахунки здійснюються через банки та ін­ші фінансові установи, у яких клієнтам відкриті відповідні рахунки.

Розрахунки поділяються на місцеві та міжмісцеві. Банки, які об­слуговують клієнтів, перебувають у кореспондентських відносинах між собою, а також між Національним банком України.

Учасниками розрахункових відносин є: платник; банк платника, отримувач; банк отримувача, які існують у вигляді: банків та їх філій, юридичних осіб (товариств, установ тощо), фізичних осіб, з ра­хунків яких списуються або записуються кошти. Обов'язковим учас­ником розрахункових правовідносин при безготівковій формі розра­хунків є банк або інша фінансова установа.

Розрахунки готівкою здійснюються між платником і отримувачем без участі банку та регламентуються окремими підзаконними актами.

Готівкові розрахунки - це платежі готівкою юридичних та фізич­них осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Під готівкою (го­тівковими коштами) розуміють грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі й обігові пам'ятні та юві­лейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Спосіб розрахунків залежить від статусу суб'єктів розрахункових відносин та підстав, згідно з якими здійснюється платіж. Розрахунки за участю фізичних осіб, що не пов'язані із здійсненням ними підпри­ємницької діяльності, можуть провадитись у готівковій або безготів­ковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Напроти, розрахунки між юридичними особами, а також за участю фізичних осіб, які пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в без­готівковій формі. Розрахунки між цими суб'єктами можуть провади­тися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Ці розрахунки здійснюються банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Документи, які використовуються в різних формах розрахунків, можуть мати назву, котра може збігатися з відповідними формами розрахунків. Однак, на відміну від останніх, їх функції обмежуються належним оформленням розрахункових операцій. Під розрахунковим документом розуміють документ на переказ грошей, що використо­вується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отри­мувача². Розрахункові документи складаються на бланках встановле­ної форми друкарським або з використанням комп'ютерної техніки способом, крім розрахункових чеків, що належать до документів су­ворого обліку та (або) виготовляються і розповсюджуються центра­лізовано. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані україн­ською мовою, У бланках форм розрахункових документів допуска­ється застосування як слова «отримувач», так і слова «одержувач». Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбаче­но договором між ним і банком. Останній для здійснення розрахунко­вих операцій може формувати електронні розрахункові документи. Кожний такий документ повинен ґрунтуватися на стандартах та мати: назву документа; номер документа і дату його виписування; номер і код банку платника, а також його фірмове найменування (під кодом банку розуміють реквізит банку, визначений і включений до довідни­ка банківських установ України згідно з нормативно-правовими акта­ми НБУ, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Укра­їні); найменування платника, його ідентифікаційний номер та номер його рахунка в банку; найменування отримувача коштів, його іденти­фікаційний номер і номер його рахунка в банку; найменування банку отримувача (в чеку не вказується), номер і код банку отримувача; су­му платежу цифрами та прописом; розрахунковий документ (за винят­ком розрахункового чека) виписується не менш ніж у двох примірни­ках; розрахункові документи не дозволяється використовувати факсиміле, а також виправляти та заповнювати цей документ є кілька прий­омів. Перони примірник має містити відбиток печатки.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акреди­тивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розра­хунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Причому клієнти банків дня здійснення розрахунків самостійно обирають пла­тіжні інструменти та фіксують свій вибір під час укладання різнома­нітних договорів; Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті від 21 січня 2004 р. (далі - Інструкція) здійснення розрахункових операцій забезпечується такими платіжними інструментами: меморіальним ордером; платіжним доручен­ням; платіжною вимогою-дорученням; платіжною вимогою; розра­хунковим чеком; акредитивом.

Використання банківських платіжних карток та векселів як пла­тіжних інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Під операційним днем слід розуміти - частину робочого дня банку або іншої установи члена платіжної системи, протягом якої прийма­ються документи на переказ і документи на відкликання та за наявно­сті технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазна­чається у й внутрішніх правилах. При цьому документи, прийняті банком від клієнтів у операційний час, проводяться ним по балансу в той же день. Визначення початку строку починається з моменту спи­сання грошових коштів з банківського рахунка платника й закін­чується в момент зарахування їх на рахунок одержувача.