2. Загальна характеристика договору.

Предметом договору банківського вкладу (депозиту) є вклад (де­позит) - це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі у ва­люті України чи в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі), та підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України й умов договору.

Для зберігання грошових депозитів і проведення операцій з ними у банках відкриваються депозитні рахунки. Ці питання регламенту­ються гл. 72 ЦК, яка стосується договору банківського рахунка (ч. З ст. 1058 ЦК), якщо інше не встановлено гл. 71 «Позика. Кредит. Бан­ківський вклад» або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком вкладнику на договірних засадах для зберігання грошових коштів або банківських металів, що передаються вкладником банку на встановлений строк (або без зазначення такого строку) та під ви­значений процент відповідно до умов договору.

Вклади (депозити) поділяються:

- залежно від категорії вкладників - на вклади (депозити) фізич­них та юридичних осіб;

- за способом оформлення вкладу (депозиту) - шляхом укладення договору банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки або ощадного (депозитного) сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-пра­вовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правила­ми) та звичаям ділового обороту;

- залежно від виду валюти, у якій залучаються грошові кошти, - на вклади (депозити) у національній валюті, в іноземній валюті та у бан­ківських металах;

- залежно від строку та порядку повернення грошових коштів — вклади (депозити) на вимогу, строкові вклади, накопичувальні вкла­ди та умовні вклади.

Вклади (депозити) на вимогу - це вклади на умовах видачі на пер­шу вимогу вкладника у готівковій (лише для фізичних осіб) чи безго­тівковій формі. Строковими є вклади, які можуть бути повернені вкладнику після закінчення обумовленого строку або на першу вимо­гу вкладника, якщо таке передбачено договором банківського вкла­ду. Накопичувальні вклади (депозити) призначені для нагромаджен­ня грошових заощаджень і можуть бути поповнені вкладником за рахунок додаткових внесків. Умовні вклади (депозити) - це вклади» під час оформлення яких встановлюється будь-яка умова щодо по­вернення грошових коштів або банківських металів. Умова з» вкла­дом не повинна суперечити законодавству України або бути такою, що може ускладнити повернення вкладу (депозиту). Наприклад, та­кими с внесений батьками вклад (депозит) на ім'я дитиня, якій буде належати право розпоряджання сумами вкладу тільки після того, як здійсниться обумовлена договором палія (умова) - після вступу в шлюб чи після досягнення нею визначеного віку. Якщо умови вкладу містять визначений строк зберігання, то такі вклади обліковуються як строкові. Умовні вклади без визначення строків зберігання обліко­вуються як вклади на вимогу;

- залежно від можливостей капіталізації нарахованих процентів — вклади (депозити) з простими процентами та вклади із складними процентами. Простий процент - це процент, що нараховується бан­ком вкладнику на суму початкового вкладу (депозиту). Складний процент - це процент, який нараховується на суму, що складається з суми вкладу (депозиту) та не витребуваних процентів, після закінчен­ня кожного кварталу чи іншого строку;

- за характером сплати процентів - авансом, щомісяця, щокварта­лу, після закінчення року, після закінчення строку дії договору;

- за характером дострокового повернення грошових коштів або банківських металів — вклади (депозити) з попереднім повідомлен­ням банку про повернення грошових коштів або банківських металів та без попереднього повідомлення банку про їх повернення;

- в готівковій чи безготівковій формі, які вносяться до банківської установи у безготівковій формі шляхом переказування коштів з одно­го рахунка на інші юридичними особами і фізичними особами. В Україні тільки фізичним особам надане право вносити депозит до банківських установ як у безготівковій, так і у готівковій формі.

Закон не містить будь-яких обмежень стосовно кількості депозит­них рахунків у різних валютах.

Сторонами договору банківського вкладу (депозиту) є банк і вкладник. На відміну від договору банківського рахунка, у договорі банківського вкладу право на залучення грошових коштів належить лише банкам (ч. 1 ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»), які отримали у встановленому порядку ліцензію НБУ на здійснення таких операцій. Інші фінансові установи не мають права залучати гро­шові кошти юридичних і фізичних осіб. Небанківські кредитні орга­нізації не вправі залучати грошові суми (вклади) юридичних і фізич­них осіб з метою їхнього розміщення від свого імені і за свій рахунок. Вкладником можуть бути як юридичні особи, так і фізичні - віком від чотирнадцяти років (ст. 32 ЦК), як резиденти, так і нерезиденти.

Договір банківського вкладу є одностороннім, оскільки обов'язки несе тільки банк, а вкладник має право вимоги до нього з приводу по­вернення вкладу та сплати процентів. Вкладник має право на одер­жання від банку процентів від суми вкладу або доходів у іншій формі за використовування банком грошових сум клієнта і тому цей договір є оплатним. Необхідно звернути увагу на те, що до процентів законо­давець прирівнює доходи в іншій формі. Договір виникає з моменту передачі грошей банку, тобто договір банківського вкладу-реальний.

Договір банківського вкладу, коли вкладником є фізична особа, має свої особливості. Він віднесений до публічних договорів (ч. 2 ст. 1058 ЦК). Отже, банк не має права відмовити фізичним особам у прийнятті внеску за наявності можливості зробити таку послугу. Так, відмова від надання банківського обслуговування з прийняття внеску буде обґрунтованою, наприклад, якщо НБУ відкликав ліцензію, яка була надана раніше банку на виконання даних операцій, або банк публічно оголосив про припинення прийняття внесків від населення, мотивуючи це фінансовою неспроможністю чи іншими причинами. У разі необґрунтованої відмови банку від прийняття внеску від фізич­ної особи, остання має право звернутися до суду з вимогою про спо­нукання укласти договір банківського вкладу та відшкодування збит­ків, заподіяних цією відмовою (ст. 633 ЦК). Публічний характер договору виключає надання переваги будь-яким вкладникам - фізич­ним особам, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Так, наприклад, банк не вправі надавати перевагу службовцям банку по вкладам і надавати їм більш високу процентну ставку, ніж за вклада­ми інших фізичних осіб. Однак це правило діє тільки для вкладів, які передані на різних умовах. Банк може диференціювати свої про­центні ставки залежно від строку дії договору, суми вкладу та умов їх повернення. У цьому випадку допустимим є встановлення різних процентних ставок по вкладам юридичних і фізичних осіб. Банки ма­ють оприлюднити умови укладення договору банківського вкладу (депозиту), випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхом роз­міщення такої інформації у загальнодоступному для клієнтів місці в установі банку та додатково у засобах масової інформації.

Стаття 1063 ЦК надає право не тільки внести кошти на вже наяв­ний рахунок вкладника, а й відкрити його на ім'я іншої особи. Такий договір банківського вкладу буде дійсним лише за умови, що при від­критті рахунка іншою особою визначене ім'я фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад. У про­тивному випадку договір є неукладеним (ст. 1063 ЦК).

До договору банківського вкладу на користь третьої особи засто­совуються правила про договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК), якщо це не суперечить нормам ЦК, які регулюють вклади на користь третіх осіб (ст. 1063 ЦК) і суті договору банківського вкладу. Так, за договором на користь третьої особи, якщо інше не встановлене у за­коні, інших правових актах і договорі, кредитор може скористатися правом, що належить третій особі, лише у випадку, коли вона відмо­вилася від права, наданого їй за договором на користь третьої особи. У той же час особа, яка уклала договір банківського вкладу на ко­ристь іншої особи, може скористатися всіма правами вкладника, у то­му числі вимагати суму вкладу, якщо до моменту звернення її в банк інша особа, на користь якої зроблений вклад, не встигла скористатися своїми правами.

Договір банківського вкладу повинен бути укладений у простій письмовій формі. Недотримання цієї форми має наслідком недійс­ність договору банківського вкладу. Такий договір є нікчемним.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб під­тверджується: договором банківського вкладу; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з ви­дачею ощадного сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту

Ощадному депозитному сертифікату присвячена ст. 1065 ЦК, од­нак вона не містить його поняття. Згідно зі ст. 18 Закону від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошо­вих коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його право­наступника на одержання після закінчення встановленого строку су­ми вкладу (депозиту) та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. Ощадний (депозитний) сертифікат буває: ку­понним, безкупонним та процентним.

Купонний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний сер­тифікат, що має окремі купони, на кожному з яких зазначено строк здійснення виплати процентної плати. У разі настання цього строку банк відриває купон і виплачує власнику сертифіката дохід згідно а визначеним процентом. Безкупонний ощадний (депозитний) серти­фікат — це сертифікат, який не має окремих відривних купонів, про­центи сплачуються разом з поверненням суми вкладу (депозиту). Процентний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний сер­тифікат, який випущений банком з визначеною процентною ставкою.

Ощадні (депозитні) сертифікати повинні мати такі реквізити: най­менування цінного паперу - «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження, порядко­вий номер, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), підпис керівника банку або уповноваженої особи, печатку банку. Виготовлення бланків ощадних сертифікатів здійснюється відповідно до вимог законодавства України. Цей бланк заповнюється банком за допомогою відповідних технічних засобів або від руки - чорнилом чи кульковою ручкою. Жодні виправлення під час заповнення бланка сертифіката не допускаються.

За умови дострокового подання ощадного (депозитного) серти­фіката до погашення банк сплачує його власнику суму вкладу (депо­зиту) та проценти, які виплачуються в розмірі як за вкладом (депози­том) на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.

За умови настання строку вимоги вкладу (депозиту) банк здійснює платіж проти пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката. По­гашення ощадних сертифікатів, які номіновані в національній валюті, та виплата процентів за ними здійснюється банками лише в націо­нальній валюті, а які номіновані в іноземній валюті - в іноземній ва­люті. За письмовою заявою вкладника або особи, уповноваженої на здійснення цієї операції, погашення ощадних сертифікатів, які но­міновані в іноземній валюті, може здійснюватися у національній ва­люті за курсом Національного банку України на дату закінчення строку, зазначеного в ощадному сертифікаті, або на дату його до­строкового викупу.

Ощадний сертифікат слід відрізняти від ощадної книжки, яка не є цінним папером та видається тільки фізичним особам. Вона також підтверджує укладення договору банківського вкладу і внесення гро­шових коштів на рахунок цієї фізичної особи (ст. 1064 ЦК). В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.

3. Права та обов'язки сторін договору банківського вкладу (депозиту).

Вкладник - фізична особа має право незалежно від виду банківського вкладу вимагати повер­нення вкладу або його частини на першу вимогу. Вкладник, який ви­користовує право повернення своїх грошових сум на вимогу до спли­ву строку або до настання інших обставин, визначених договором, має право також вимагати виплати процентів за вкладом на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент (ст. 1060 ЦК). Це пов'язано з тим, що у цих цивільно-правових відносинах більш «слабкою» стороною є не боржник, а кредитор. Умова догово­ру строкового вкладу про відмовлення громадянина від свого права вимагати суму вкладу на першу вимогу є нікчемною, воно не пород­жує для сторін ніяких правових наслідків. Обов'язок банків видати суму вкладу чи її частини на першу вимогу не поширюється на вкла­ди юридичних осіб, якщо договором така умова не передбачена. У тих випадках, коли після закінчення терміну повернення строкового вкладу сума вкладу не була витребувана, договір вважається продов­женим на умовах вкладу на вимогу, якщо договором не встановлене інше.

Якщо договором не передбачені умови про розмір процентів, що нараховуються на суму внеску, банк зобов'язаний виплатити їх у роз­мірі облікової ставки Національного банку України (ст. 1061 ЦК). Однак це правило застосовується лише до внесків у національній ва­люті. На вклади в іноземній валюті, якщо інше не встановлено у дого­ворі, банк зобов'язаний нарахувати проценти згідно із Класифікато­ром іноземних валют, затвердженим постановою Правління НБУ від 4 листопада 1998 р. (у редакції від 2 жовтня 2002 р. № 378).

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклад (депозит) на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклад (депозит) на ви­могу новий їх розмір застосовується до вкладу (депозиту), внесеного до повідомлення вкладника про зменшення процентів, через один місяць з часу надсилання відповідного повідомлення, якщо інше не передбачене договором. Спосіб повідомлення вкладника про змен­шення розміру процентів законом не регламентується, за вимогою вкладника він може бути зазначений у договорі банківського вкладу.

Встановлений банком відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) розмір процентів на вклад (депозит) на строк або на вклад, внесений на умовах його повернення в разі настання визначених до­говором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законодавством України. Таким чином, умова про право банку на одностороннє зменшення розміру процент­ної ставки по строковим вкладам є недійсною.

Нарахування процентів на банківський вклад (депозит) починаєть­ся з наступного після надходження від вкладника грошових коштів або банківських металів дня і закінчується у той день, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунка вкладника. Отже, день передачі банку сум вкладу і день їх видачі виключаються з періоду, протягом якого нараховуються встановлені проценти.

Порядок і терміни виплати процентів передбачаються умовами до­говору. При відсутності даних умов банк зобов'язаний за вимогою вкладника нараховувати проценти на суму внеску після закінчення кожного кварталу. Проценти, які не були витребувані вкладником, збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти. Інтересам вкладників слугує правило, відповідно до якого, якщо договором банківського вкладу не передбачене інше, на рахунок вкладника зара­ховуються грошові суми, що надійшли до банку на ім'я вкладника від третіх осіб (ст. 1062 ЦК) Вважається, що вкладник висловив згоду на одержання коштів від інших осіб, оскільки їм відомі дані про рахунок за вкладом.

Для вкладників найбільш важливим є те, щоб закон забезпечував зберігання їх вкладів. З цією метою Законом від 20 вересня 2001 р. «Про гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам банкам-учасникам названого Фонду. Учасниками цього Фонду є банки - юридичні особи, які заре­єстровані в Державному реєстрі банків, який ведеться НБУ, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді таких банків є обов'язковою. Він гарантує кожному вкладнику банка-учасника Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, у розмірі вкладів на день настання їх недоступності, але не більше 3000 грн. по вкладах у кожному із таких банків. Недоступність вкладів - це неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначен­ня ліквідатора банку-учасника Фонду. Порядок відшкодування Фон­дом коштів за вкладами фізичних осіб визначається Положенням про порядок відшкодування вкладів фізичних осіб, затвердженим рішен­ням Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 р.

Після закінчення строку депозитного договору з вкладником сума вкладу має повернутися у безготівковій формі або у передбачених законом випадках готівкою. Договір банківського вкладу (депозиту) не може передбачати можливість перерахування суми вкладу на рахун­ки третіх осіб, оскільки саме ці дії слід розглядати як розрахункові операції. Якщо у договорі банківського вкладу міститься така умова, то такий договір є не договором банківського вкладу, а договором банківського рахунка.

Лекція 18