Кредитний договір План

1. Поняття та загальна характеристика кредитного договору.

2. Елементи та умови кредитного договору.

3. Права та обов’язки сторін за кредитним договором.

1. Поняття та загальна характеристика кредитного договору.

Розвиток в Україні сучасних ринкових відносин у якості однієї з безумовних передумов своєї еволюції потребує належного функціо­нування ринку фінансових послуг, однією з традиційних складових якого є інститут кредитування. За допомогою цього інституту учас­ники цивільних правовідносини отримують доступ до потрібних їм грошових ресурсів. Суб'єктам підприємницької діяльності такий до­ступ є необхідним при забезпеченні їх ділової активності, для отри­мання можливостей у придбанні обладнання, продукції тощо. У свою чергу, перспектива надання кредитного ресурсу споживачам, надає останнім реальну можливість отримання коштів для задоволення сво­їх побутових потреб у житлі, побутовій техніці тощо. Однією з довірних форм втілення фінансово-кредитних механізмів є кредитний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процента.

Кредитний договір є консенсульним, двостороннім і відплатним. Значна кількість ознак цього договору тотожна ознакам договору позики. Набула поширення думка, що кредитний договір є різновидом договору позики, частковим підтвердженням чому мо­же слугувати і позиція законодавця, закріплена, зокрема, у ч. 2 ст. 1054 ЦК, згідно з якою до відносин за кредитним договором засто­совуються положення про договір позики, якщо інше не встановлене спеціальними нормами і не випливає із суті кредитного договору. Од­нією з суттєвих відмінностей між договорами позики і кредиту є те, що останній, на відміну від першого, є не реальним, а консесуальним договором. Тобто, кредитний договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних його умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Внаслідок чого; передання грошових коштів (креди­ту) кредитором позичальнику є виконанням кредитором свого вже існуючого договірного обов'язку. У випадку ж невиконання ним цьо­го обов'язку, позичальник за кредитним договором може вимагати виконання (надання кредиту в обумовлених розмірах та умовах) у примусовому порядку. Протилежна ситуація притаманна договору позики, який є реальним, а тому позичальник за ним договором не може примусити позикодавця передати йому предмет позики у зв'яз­ку з відсутністю до моменту передачі останнього самого договору.

На відміну від договору позики, кредитний договір є двостороннім договором, оскільки правами та обов'язками наділені обидві його сторони (ч. 4 ст. 626 ЦК).

У зв'язку з тим, що кредитування шляхом укладення кредитних до­говорів є підприємницькою діяльністю різноманітних фінансових установ, іманентною рисою цього договору є його відплатність. Тоб­то наявність у позичальника обов'язку сплатити на користь кредитора проценти за користування наданими грошовими коштами (кредитом).

Незважаючи на ту обставину, що ч. 2 ст. 1054 ЦК передбачає мож­ливість застосування до врегулювання договірних кредитних відно­син положень §1 гл.71 ЦК, що регламентує відносини з договору по­зики, значна частина цих норм не може бути застосована, оскільки ці положення суперечать сутності кредитного договору. Так, відрізняю­ться предмет та момент укладення кредитного договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК), встановлюються імперативна вимога стосовно дотримання письмової форми кредитного договору (ст.1055 ЦК), підстави для відмови у наданні (ч. 1,3 ст. 1056 ЦК) та одержання кредиту (ч. 2 ст. 1056ЦК).

Як такі, що суперечать сутності кредитного договору, не можуть застосовуватися до його регулювання також наступні положення § 1 гл. 71 ЦК: щодо розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання грошей (ч. 2 ст. 1047 ЦК), безпроцентності пози­ки (ч. 1 ст. 1048 ЦК), дострокового повернення безпроцентної позики (ч. 2 ст. 1049 ЦК) тощо. Інші положення § 1 гл.71 ЦК можливо засто­совувати до регулювання кредитних відносин.

У чинному законодавстві України, окрім понят­тя «кредитний договір», зустрічаються також поняття: «фінансовий кредит» (ч. 1 ст. 1 Закону від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», під фінансовим кредитом розуміються кошти, які надаються у по­зику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під про­цент), «банківський кредит» (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність»), «іпотечний кредит» . Така ж сама сутність понять банківського та іпотечного кредиту, під якими відповідно розуміється кредит, наданий банком, та звичайний кредитний договір, у якості за­безпечення виконання якого слугує договір застави об'єкта нерухомо­сті (тобто іпотека - ст. 1 Закону від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку»).

Інше змістовне навантаження мають поняття комерційного та то­варного кредиту, які фактично являють не спеціальну діяльність фінансових установ, спрямовану на отримання прибутку, а особли­вості договірного співробітництва учасників цивільних відносин, при яких одна із сторін договору купівлі-продажу, поставки, підряду, то­що з тих чи інших міркувань (партнерства, звичаїв ділового обороту і т.п.) після сплати авансу, передання товару, виконання роботи не вимагає від свого контрагента одночасного зустрічного виконання з ме­тою втілення відплатності та еквівалентності у відносинах між ними. Виходячи з цього, комерційний кредит, на відміну від кредитного до­говору, фактично є не самостійним договором, а лише однією з умов іншого договору, що знаходить своє втілення, наприклад, у відстроч­ці поставки оплаченої продукції чи авансовій оплаті послуг, що за­мовлені, однак ще не надані. На підставі цього, комерційний кредит не є кредитним договором у традиційному розумінні, що одним із своїх суттєвих наслідків має відсутність значної кількості публічно-правових механізмів у регулюванні подібного кредитування.

Разом з тим, незважаючи на існування досить суттєвих відміннос­тей між кредитним договором і комерційним кредитом, відповідно до ч. 2 ст. 1057 ЦК до врегулювання відносин з комерційного кредиту­вання застосовуються положення § 2 гл. 71 ЦК, якщо інше не вста­новлено договором, згідно з яким виникло комерційне кредитування, чи застосування цих норм буде суперечити суті такого зобов'язання.