2. Відповідальність сторін за договором.

Проценти за користування чужими грошовими коштами слід відрізняти від процентів як форми відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо предметом договору позики є гроші, позикове зобов'язання за своєю природою характеризується як грошове, а тому відповідальність за прострочен­ня виконання договору настає згідно зі ст. 625 ЦК: позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, на вимогу позикодавця зо­бов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індек­су інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення повернення грошового боргу за договором позики, на суму основного боргу нараховуються та стягу­ються кумулятивне (шляхом складання) два види процентів: процен­ти за користування чужими грошовими коштами (проценти-ціна по­зики) та проценти за прострочення виконання грошового зобов'я­зання (проценти відповідальності). Нарахування процентів на про­центи ЦК не встановлено, однак це може бути передбачено безпосе­редньо договором.

Слід пам'ятати, що у разі виконання грошового зобов'язання не в повному обсязі, основна сума боргу вважається сплаченою в останню чергу, після відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з одержан­ням виконання, а також сплати процентів та неустойки (ст. 534 ЦК). На неповернену суму проценти нараховуються до повного погашен­ня позики.

Якщо предметом позики є речі, визначені родовими ознаками, то відповідальність за прострочення повернення боргу може наступати у формі сплати неустойки, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення¹, незалежно від одержання плати за позику (у разі укладення сплатного договору). Слід мати на увазі, що неустойка є спеціальною формою відповідаль­ності, отже, вона може бути стягнена тільки в разі, коли це прямо пе­редбачено договором або законом (ч. 1 ст. 546 ЦК); проценти на неус­тойку не нараховуються (ст. 550 ЦК), а сплата (передання) неустойки не звільняє позичальника від виконання свого обов'язку в натурі (ст. 552 ЦК).

Якщо договором позики передбачено повернення боргу частина­ми, то згідно зі ст. 1050 ЦК прострочення повернення відповідної частини боргу породжує для позикодавця право вимагати достроко­вого повернення всієї позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК. Недолік викладеного пра­вила полягає в тому, що з його змісту незрозуміле, чи має позичаль­ник повернути проценти за весь строк, встановлений договором, або лише за період, протягом якого він використовував чужі грошові кошти. Однак оскільки ст. 1050 ЦК має посилання на ст. 1048 ЦК» слід виходити з того, що за відсутності іншої домовленості проценти сплачуються до дня повернення позики. Отже, про інше слід домов­лятися окремо.

Інколи трапляються ситуації здійснення так званої «безвалютної (або безгрошової) позики», коли оформляється договір, а гроші та речі насправді не передаються позичальнику, або передаються в мен­шій кількості, ніж це зазначено у договорі. Для захисту інтересів по­зичальника від недобросовісного позикодавця ст. 1051 ЦК передба­чена можливість оспорювання договору позики в зв'язку з його безгрошевістю. Оспорювання договору позики здійснюється у судо­вому порядку, ори цьому позичальником можуть бути використані будь-які докази (письмові, аудіо-, відеозапис), крім свідчень свідків. Останні як доказ дозволяються лише в одному випадку, коли такий договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. У разі доведеності безгрошевості позики договір вважається неукладеним, а якщо реально передана сума виявиться меншою, ніж сума вказана в договорі, останній вважається укладеним на меншу суму.

Лекція 16