3. Припинення договору.

Припинення договору управління майном згідно зі ст. 1044 ЦК, має місце:

а) при загибелі майна, переданого в управління;

б) внаслідок заяви однієї сторони при закінченні строку договору, оскільки сам по собі сплив строку договору не тягне його припинення (ч. 2 ст. 1036 ЦК). У разі відсутності заяви однієї з сторін про це дія договору триває на такий же строк, і лише заява сторони про неба­жання продовжувати договірні відносини у зв'язку з закінченням строку, встановленого договором, припиняє договір;

в) у разі смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача. Ця норма є диспозитивною і в договорі може передбачатись інше. Смерть установника управління не припиняє договір управління майном на користь вигодонабувача так само й коли вигодонабувачем є сам установник управління. Права і обов'язки установника управління при цьому переходять до його спадкоємців;

г) у разі визнання фізичної особи-установника управління банк­рутом припиняється дія договору управління майном, на яке звер­тається стягнення і яке спрямовується на погашення заборгованості перед третіми особами;

д) при відмові вигодонабувача від одержання вигоди за догово­ром, оскільки, як і у випадку смерті вигодонабувача, втрачається сенс у такому договорі. Якщо при цьому установник управління не заінте­ресований в припиненні договору, його дія може тривати, а вигодона­бувачем стане установник управління;

е) у разі визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, ос­кільки за договором необхідне особисте виконання зобов'язань упра­вителем, більш того, здійснюване професійно, що унеможливлюєть­ся зазначеними обставинами;

є) внаслідок відмови як управителя, так і установника управління від договору в односторонньому порядку, коли ця відмова викликана неможливістю управителя здійснювати управління майном. Перед­усім ця норма покликана забезпечити інтереси як управителя, який не взмозі виконувати свої повноваження внаслідок, наприклад, тривалої хвороби, так і установника управління. Проте якщо ініціатива вихо­дить від управителя, а неможливість виконання ним договору не є очевидною, він повинен довести це установнику управління. Ще складніша ситуація, коли неможливість виконання договору управи­телем стає зрозумілою установнику управління, а не управителю, з чим останній може й не погоджуватися. У такому разі одностороння відмова установника управління має бути обґрунтованою. В іншому випадку управитель може оскаржити дії установника управління про безпідставне розірвання договору;

ж) крім неможливості виконання управителем договору, цей дого­вір в односторонньому порядку може припинитись внаслідок нічим не обумовленої відмови від нього установника управління. Ця підста­ва пов'язана з обов'язковою виплатою управителеві всієї плати, пере­дбаченої договором (тобто за весь строк його дії).

В першому і другому випадках відмови однієї сторони від догово­ру ця сторона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці, зі спливом яких договір припиняється. Інший строк може передбача­тись в договорі;

з) повне завершення сторонами його виконання. Напевно, мається на увазі така загальна підстава припинення зобов'язань, як виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК), хоча припинення договору довірчого управління має свою специфіку. Тому, очевидно, ця підста­ва припинення договору буде застосовуватися насамперед при вико­нанні усіх зобов'язань перед установником управління іпотечними активами (ст. 36 Закону України «Про іпотечне кредитування, опера­ції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»);

і) дострокове припинення договору управління майном, якщо це передбачено самим договором (ч. 2 ст. 598 ЦК). У випадку виникнен­ня спору з цього приводу він вирішується судом.

Лекція 15