5. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення.

З укладенням договору купівлі-продажу у кожної із сторін виникають права та обов'язки, які становлять його зміст. Права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язкові продавця кореспондується відповідне право покупця і навпаки. Так, одним з найважливіших обов'язків про­давця є передача ним майна у власність (у повне господарське відання або опе­ративне управління) покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу покупець зобов'язаний прийняти від продавця придба­не майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а продавець відповідно має право вимагати від покупця прийняти продане майно і сплатити за нього належну грошову суму. Виконання зазначених обов'язків має здійснюватися обома сторонами водночас, якщо інше не передбачено законом або договором.

Законодавство України визначає також ряд інших додаткових обов'язків про­давця. Так, продавець зобов'язаний: попередити покупця про всі права третіх осіб на річ (товар), яка продається; зберігати продану річ, якщо право власності переходить до покупця раніше передачі речі; повідомити про можливі наявні не­доліки продаваної речі (товару). У сторін можуть виникнути й інші обов'язки, зу­мовлені предметом та різновидом договору купівлі-продажу, особливостями міс­ця і способу виконання договору та інших обставин, які визначені актами законодавства чи договором або випливають зі змісту останнього.

Важливе значення має також чітке визначення обов'язків покупця. У ЦК України названо лише обов'язки з оплати і прийняття купленої речі.

Звичайно, у договорі можуть бути сформульовані й інші обов'язки покупця, як і продавця. Додаткові обов'язки можуть встановлюватися також законодавчими актами (наприклад, про приватизацію, цінні папери).

Кожна зі сторін договору купівлі-продажу повинна належним чином викону­вати всі обумовлені в ньому або передбачені законом обов'язки. У разі порушен­ня їх продавець або покупець несуть майнову відповідальність чи інші правові наслідки, які можуть і не бути мірою цивільно-правової відповідальності, яка настає, зокрема, за наявності умов, передбачених законом за порушення зо­бов'язань.

У ЦК України вперше досить докладно врегульовано відносини щодо передачі товару покупцю. Так, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцю також його приналежності та відповідні документи (ст. 662).

Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покуп­цеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або у момент надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переда­ний покупцеві за місцезнаходженням товару, або в інший момент, обумовлений договором. Якщо ж з договору не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця вважається ви­конаним у момент здачі перевізникові або організації зв'язку для доставки по­купцеві (ст. 664).

Відповідно до статей 620 і 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, а якщо не передано індивідуально-визначену річ, покупець має право витребувати її від продавця. Тобто, у новому ЦК України пря­мо не передбачено обов'язок продавця відшкодувати покупцю збитки, завдані не­виконанням продавцем обов'язку передати товар. Однак у такому разі покупець не позбавлений права звернутися до продавця з позовом про відшкодування збитків на підставі загальних положень зобов'язального права про відповідаль­ність боржника за порушення договірного зобов'язання.

З передачею товару покупцеві закон пов'язує настання й інших правових на­слідків. Відповідно до ст. 668 ЦК України з моменту передачі покупцеві товару до нього одночасно переходить і ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження цього товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 667 ЦК України прямо не визначаються правові на­слідки для продавця, з вини якого сталося погіршення майна, прийнятого ним на зберігання до передачі його покупцеві. У цій статті лише зазначається, що по­купець зобов'язаний відшкодувати продавцеві витрати, завдані йому у зв'язку зі зберіганням майна. Тому питання про можливу відповідальність продавця за по­гіршення проданого майна має вирішуватися на підставі загальних норм про відповідальність за неналежне виконання (невиконання) норм, що регулюють відносини схову (зберігання), оскільки правило про схов (зберігання) застосо­вується також до випадків, коли він здійснюється на підставі інших договорів або вказівок закону, якщо інше не встановлено законом або спеціальними пра­вилами про ці договори. Обов'язок схову виникає на підставі укладеного з відпо­відною умовою договору купівлі-продажу. Отже, продавець-охоронець має відпо­відати за втрату, нестачу, пошкодження майна, якщо інше не обумовлено договором. Однак у законодавстві нічого не сказано про допустимість розірвання договору купівлі-продажу з ініціативи покупця у разі нестачі чи пошкодження придбаного майна.

Продавець повинен забезпечити виникнення права власності (права повного господарського відання, права оперативного управління) у покупця, інакше за законом для нього настають певні негативні наслідки. Проблеми з цього приводу виникають тоді, коли продавець не є власником майна і не має спе­ціальних повноважень на здійснення дій з його відчуження, а лише є його закон­ним або незаконним володільцем. За таких умов правомірність придбання покупцем такого майна може бути поставлена під сумнів власником або іншою уповноваженою особою. Тому, якщо третя особа на підставі, що ви­никла до продажу речі, пред'явить до покупця позов про її відібрання, покупець зобов'язаний притягнути продавця до участі у справі, а продавець – вступити у цю справу на стороні покупця (ст. 660 ЦК України). Така участь продавця у справі необхідна для сприяння захистові покупця від можли­вого відсудження у нього купленої речі, обґрунтування безпідставності пред'яв­леного третіми особами позову.

Можливо, що покупець не притягне продавця до участі у справі з власних міркувань або через незнання його місцеперебування, або продавець від­мовиться взяти в ній участь. Непритягнення покупцем продавця до участі у справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню речі у покуп­ця. Річ може бути витребувана, зокрема у покупця, на підставі ст. 387 ЦК України і ст. 50 Закону України "Про власність". Отже, у разі не доведення цього факту з продавця не знімається відповідальність за відсудження у покупця придбаної речі. Відмова продавця взяти участь у такій справі позбавляє його права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві збитки, якщо покупець не знав і не пови­нен був знати про ці підстави. При цьому правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або її обмеження у разі витребування товару у покупця тре­тьою особою є нікчемним. У наведеній нормі є дві новели. По-пер­ше, у новому ЦК відшкодування збитків покупцеві можливе лише тоді, коли він не знав або не міг знати про права третіх осіб на продаваний товар. По-друге, визнання правочину про обмеження відповідальності продавця нікчемним не за­лежить від знання продавцем перешкод для продажу товару.

Можливі випадки, коли покупець, дізнавшись про відсутність у продавця в момент укладення угоди належних повноважень на продаж майна, добровільно поверне його законному володільцю. І хоч закон таку ситуацію не передбачає, покупець не може бути позбавлений права звернутися з позовом до такого про­давця про відшкодування заподіяних даною угодою збитків.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, яко­му переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості ви­користання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1. пропорційного зменшення ціни;

2. безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3. відшкодування витрат на усунення недоліків.

Згідно ж п. 2 ст. 678 у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1. відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошо­вої суми;

1. вимагати заміни товару.

При цьому, якщо продавець такого товару не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені і до виготовлювача (п. 3 ст. 678).

Таким чином, у новому ЦК України з'явилися істотні новели. Зокрема, по-перше, в ньому можливість звернення покупця до продавця з вищевикладеними вимогами не поставлена у залежність від факту застереження чи не застережен­ня продавцем недоліків продаваного товару. По-друге, ст. 678 нового ЦК надає покупцеві право на відмову від договору чи на заміну товару лише у разі виявлення в придбаному товарі істотних недо­ліків.

Покупцеві, який придбав товар з недоліками, не обов'язково відразу зверта­тися за захистом порушених прав до судових органів.

Відповідно до п. 2 ст. 680 ЦК України, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явле­на покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна – у межах трьох років від дня передачі товару покупцеві, якщо договором або законодавством не встановлено більший строк.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк або строк придатності, поку­пець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були вияв­лені протягом цього строку. Продавець несе відповідальність також за недоліки, які були виявлені за межами цих строків, але коли покупець доведе, що недоліки товару виникли до переданий товару або з причин, які існували до цього мо­менту.

Водночас продавець не відповідає за недоліки товару, які виникли після передання товару внаслідок порушення покупцем правил користування чи збе­рігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

За ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару за­стосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності) — від дня виявлення недолі­ків у межах гарантійного строку (строку придатності). Таким чином, у ЦК України строк позовної давності щодо вимог у зв'язку з недоліками проданого товару, порівняно з ЦК УРСР, збільшено на 6 місяців.

ЦК України докладно визначив майнові та інші правові наслідки для продавця у зв'язку з недодержанням ним умов щодо передачі приналежностей товару та документів до нього (ст. 662), кількості та асортименту товару (статті 669, 671), щодо комплектності товару (ст. 682), щодо тари та упаковки товару (ст. 685).

Певні правові наслідки можуть також наставати у разі неналежного виконан­ня (невиконання) умов договору покупцем. За ст. 692 ЦК України у разі відмови покупця прийняти і оплатити товар продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, на відміну від ст. 232 ЦК УРСР, у ст. 694 ЦК Ук­раїни не передбачено право продавця вимагати від покупця, який відмовився прийняти чи оплатити товар, відшкодування заподіяних збитків.

Додаткові права та обов'язки для продавця та покупця можуть виникнути за договорами купівлі-продажу з умовою попередньої оплати товару та продажу то­вару в кредит (статті 693—695 ЦК України).

ЦК України (ст. 688) покладає на покупця інформаційний обов'язок про порушення умов договору купівлі-продажу. Так, покупець зобов'язаний пові­домити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари, упаковки товару у строк, встановле­ний договором або законом, а якщо такий строк не встановлений – у розумний строк після виявлення порушення.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право відмови­тися від задоволення вимог покупця, якщо доведе, що це спричинило неможли­вість виконання вимог покупця або спричинить для продавця витрати, що пе­ревищують його витрати при своєчасному повідомленні, за винятком випадків, коли продавець знав або міг знати про невідповідність товару умовам договору.

Лекція 2