3. Договір довічного утримання (догляду)

Договору довічного утримання (догляду) присвячено главу 57 ЦК України, хоча дані відносини за своїм характером близькі до рентних відносин і можуть вважатися різновидом останніх.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житло­вий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно, або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'я­зується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) догля­дом довічно (ст. 744 ЦК). Відчужувач, передаючи у власність житловий будинок, квартиру або інше майно, насамперед має за мету отримання матеріального за­безпечення, догляду, послуг, яких він потребує. Набувач же завдяки даному договору набуває право власності на майно. Тому цей договір належить до тих, за якими переходить право власності на майно.

Договір довічного утримання (догляду) є реальним, оскільки від­чужувач передає (а не зобов'язується передати) майно набувачеві, хо­ча у науці цивільного права щодо цього висловлене й інше бачення.

У такому разі це означало б можливість набувача вимагати від від­чужувача як сторони слабшої і тому потребуючої особливого захисту передання майна взамін на довічне утримання (догляд). Реальна мо­дель договору захищає відчужувача від такої вимоги. Взагалі не ви­падково реальний договір характерний саме для фідуціарних, до того ж довгострокових договорів. До яких і належить договір довіч­ного утримання (догляду), для якого фідуціарність та довгостроковість полягають у тому, що майно передається «сьогодні», а його еквівалент буде надано відчужувачу в майбутньому, а саме впродовж його життя. Таким чином, для укладення договору довічного утри­мання (догляду) недостатньо зустрічної згоди сторін, необхідне й пе­редання майна набувачеві. Після цього відчужувач не несе за догово­ром ніяких обов'язків, він має лише права. Отже, договір довічного утримання (догляду) є одностороннім.

Договір довічного утримання є оплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач - необ­хідне утримання та догляд у вигляді грошових сум, надання приміщен­ня та інших матеріальних благ і послуг. При цьому закон не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентною вартості наданого набувачем утримання. Співвідношення вказаних цінностей залежить від домовленості сторін, а також від тривалості життя відчужувача. Договір довічного утримання не має завідомо виз­наченого терміну дії, оскільки він обумовлений моментом настання смерті відчужувача. Тому від тривалості його життя безпосередньо за­лежить розмір наданого набувачем утримання (догляду).

Елементи договору. Сторонами договору довічного утримання (догляду) є відчужу­вач та набувач. Відчужувачем за цим договором відповідно до ч. 1 ст. 746 ЦК може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Законодавець наголо­шує на повній дієздатності фізичної особи, оскільки набувач пови­нен самостійно виконувати обов'язки за договором довічного утри­мання (догляду), які містять надання матеріального забезпечення, догляд, надання допомоги, забезпечення відчужувача харчуванням протягом тривалого часу. Принциповим є визнання законодавцем як набувачів юридичних осіб. Оскільки закон не містить ніяких засте­режень з цього питання, то такими можуть бути також юридичні осо­би, які займаються підприємницькою діяльністю.

ЦК надав відчужувачу право передбачити у договорі декілька осіб, які набувають майно на праві спільної сумісної власності (ст. 746). Обов'язки таких набувачів перед відчужувачем є солідарними.

Відповідно до ч. 4 ст. 746 ЦК можливе укладення договору довічно­го утримання на користь третьої особи (ст. 636 ЦК). Наприклад, на­званий договір укладається одним з подружжя, що є власником май­на на праві приватної власності (автомобіля), на користь другого з подружжя. Немає ніяких перешкод для того, щоб договір довічного утримання (догляду) був укладений відчужувачем одночасно на свою користь та на користь третьої особи (наприклад, того з по­дружжя, який не є власником переданого майна за договором довіч­ного утримання). У цьому випадку останній отримуватиме мате­ріальне забезпечення за договором довічного утримання поряд з відчужувачем та матиме право відповідно вимагати надання догляду та утримання, як і сам відчужувач. Припиниться ж такий договір смертю останнього з подружжя.

У разі, коли майно належить співвласникам на праві спільної су­місної власності (наприклад, подружжю), то вони виступають на боці відчужувача за договором довічного утримання відповідно до ч. І ст. 747 ЦК.

Договір довічного утримання (догляду) має складний предмет: по-перше, ним виступає майно, яке відчужувач передає набувачеві взамін утримання та (або) догляду; по-друге, предметом є матеріальне забезпечення та (або) догляд, якими набувач повинен забезпечити відчужувача. Відповідно до ст. 744 ЦК за договором довічного утримання відчу­жувач має право передати у власність набувачеві житловий будинок, квартиру, їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Рухомим майном може бути транспортний засіб, антикварні речі, твори мистецтва, ювелірні прикраси, побутова техніка, предмети домашнього вжитку за умови, що вони мають значну цінність. Поняття «значна цінність» має оціночний характер. Але оці­нювати таке майно сторони повинні порівняно з вартістю нерухомого майна, оскільки законодавець насамперед його відніс до предмета до­говору довічного утримання (догляду).

Оскільки договір довічного утримання спрямований на перенесен­ня права власності на зазначені вище об'єкти, то відповідно вказане майно повинно належати відчужувачу на праві власності, що має бути підтверджено відповідними правовстановлюючими документами. Та­ке майно не повинно бути обтяжене заставою.

Стаття 747 ЦК визнає можливість укладення договору довічного утримання (догляду), за яким відчужується майно, що належить спів­власникам на праві спільної сумісної власності, зокрема те, яке нале­жить подружжю. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то договір довіч­ного утримання (догляду) може бути укладений після визначення част­ки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвлас­никами порядку користування ним. При цьому, у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору до­вічного утримання (догляду), обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується. Мається на увазі, що розмір зобов'язань набувача з на­дання утримання (догляду) зменшується вдвоє, а якщо сторони пере­дбачили у договорі неоднаковий розмір надання утримання (догляду) кожному з подружжя, — то відповідно до умов договору.

Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо форми договору довічного утримання. Відповідно до ст. 745 ЦК він повинен бути нотаріально посвідчений, а договір про передачу нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

З формою договору довічного утримання ЦК пов'язує момент ви­никнення права власності на майно у набувача. Так, за ст. 748 ЦК на­бувач стає власником майна, переданого йому за договором довічно­го утримання, відповідно до ст. 334 ЦК. Отже, право власності у набувача за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає з моменту останнього, а за договором, що підлягає держав­ній реєстрації, - з моменту такої реєстрації. Разом з правом власності до набувача переходить і ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна. Відповідно до ч. 3 ст. 754 ЦК втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужу­вачем. Дане положення закону ще раз підкреслює особливість дого­вору довічного утримання (догляду) - надавати відчужувачу мате­ріальне забезпечення до закінчення його життя.

Договір довічного утримання (догляду) є тривалим. Оскільки на­бувач зобов'язаний утримувати відчужувача довічно, тобто до його смерті, то строк договору є невизначеним. Однак відомі випадки, коли зобов'язання припиняється у досить ко­роткий строк після укладення договору. Да­ний договір не можна визнати правочином з установленою скасувальною обставиною (ч. 2 ст. 212 ЦК), оскільки щодо обставини неві­домо, настане вона чи ні. Смерть відчужувача обов'язково наста­не, сторони не можуть знати лише її час.

Права та обов'язки сторін. Набувач за договором довічного утримання (догляду) зобов'язу­ється систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом. Види за­безпечення та догляду сторони зазначають в договорі. Це може бути надання житла, харчування, забезпечення необхідним одягом, виплата грошових сум, медичне обслуговування, санаторно-курортне лікуван­ня, прибирання квартири (будинку) тощо. Особливо закон виділяє зо­бов'язання набувача із забезпечення відчужувача житлом у будинку (квартирі), переданому за договором довічного утримання (догляду). Якщо сторони включають такий вид надання відчужувачу у договір, то закон (ст. 750 ЦК) вимагає, щоб у договорі була конкретно визна­чена та частина помешкання, у якій відчужувач має право проживати. Інші види забезпечення повинні відповідно до суті відносин за дого­вором довічного утримання (догляду) надаватися відчужувачу систе­матично. Згідно зі ст. 751 ЦК матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувану, підлягає грошовій оцінці. Остання індексується у порядку, встановленому законом.

Визначення видів утримання (догляду) відчужувачу, законодавцем не відно­ситься до істотних. Відповідно до ч. 1 ст. 749 ЦК у договорі лише мо­жуть, а не повинні бути визначені всі види матеріального забезпечен­ня, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забез­печити відчужувача. Якщо ж обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача ін­шими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має ви­рішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. У зв'яз­ку з останнім постає питання - для чого укладається договір довічного утримання (догляду), якщо обов'язки набувача перед відчужувачем щодо видів матеріального забезпечення та видів догляду (опікування) можуть конкретно не визначатися у договорі? Очевидно, положення ст. 749 ЦК мають застосовуватися лише у разі виникнення потреби за­безпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, що не були передбачені сторонами на момент укладення договору і необхідність у яких виявилася у відчужувача пізніше. Ос­кільки договір довічного утримання (догляду) укладається для надан­ня матеріального забезпечення та догляду (опікування) відчужувачу, види, розмір, порядок, строки надання утримання (догляду) повинні бути передбачені сторонами у договорі, а не визначатися судом відпо­відно до засад справедливості та розумності.

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений на­ступними обов'язками: надавати відчужувачу довічне матеріальне за­безпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд (опіку­вання) у строки, передбачені договором; забезпечити відчужувача житлом (у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором); по­ховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок не був встановлений договором (ч. З ст. 749 ЦК). При цьому, якщо частина майна відчу­жувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання по­винні бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Стаття 754 ЦК встановлює такі засоби забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду):

• набувач не може до смерті відчужувача передане йому за догово­ром довічного утримання майно продати, обміняти, подарувати, укладати щодо нього договір застави чи передати у власність іншій особі на підставі іншого правочину;

• протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями набувача; втрата, знищення, пошкодження цього майна не припиняє дію договору довічного утримання і не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Договір довічного утримання (догляду) належить до фідуціарних договорів і передбачає особисте виконання набувачем обов'язків. Лише у разі неможливості подальшого виконання особою обов'язків набувача з підстав, що мають істотне значення, обов'язки останнього за договором можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача (тобто особі, йому близької) або іншій особі за згодою сторін.

До прав набувача належить право вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду). Слід зазначити, що набувач при його реалізації не обмежений ніякими умовами та поважними причинами (ст. 755 ЦК).

Відчужувач має право; вимагати від набувача належного виконання передбачених договором обов'язків (статті 749, 750 ЦК); замінити майно, передане за договором довічного утримання набувачеві за його згодою (ст. 753 ЦК); вимагати розірвання договору в судовому поряд­ку в разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обо­в'язків, незалежно від його вини ( ст. 755 ЦК).

Припинення договору. Договір довічного утримання (догляду) припиняє свою дію, за за­гальним правилом, зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755 ЦК). Оскільки обо­в'язки набувача забезпечувати відчужувача утриманням та (або) догля­дом повинні виконуватися протягом життя останнього, смерть відчу­жувача припиняє зобов'язання його виконанням (ст. 599 ЦК).

Цей договір також може бути припинено за домовленістю набува­ча та відчужувача (ст. 604 ЦК); поєднанням набувача та відчужувача у одній особі (наприклад, у разі спадкування - ст. 606 ЦК); звільнен­ням відчужузачем одержувача від його обов'язків за договором, тоб­то прощенням боргу (ст. 605 ЦК).

Розірваним на вимогу однієї із сторін договір довічного утримання відповідно до ст. 755 ЦК може бути як на вимогу набувача, так і від­чужувача майна.

На вимогу відчужувача майна цей договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання чи неналежного виконання набу­вачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (ч. 1 ст. 755 ЦК). У та­кому випадку відчужувач набуває право власності на майно, яке він пе­редав за договором, і відповідно має право вимагати від набувача його повернення (ст. 756 ЦК). При цьому витрати набувача на утри­мання або догляд відчужувача поверненню не підлягають.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача (ч. І ст. 755 ЦК). Закон не вста­новлює ніяких умов, причин або випадків для розірвання договору до­вічного утримання (догляду) на вимогу набувача. Це може статися, наприклад, у разі неможливості останнім виконувати обов'язки за дого­вором. Саме у такому випадку, у разі задоволення вимог набувача, суд може залишити за ним право власності на частину майна з урахуван­ням часу, протягом якого він належно виконував обов'язки за догово­ром відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК.

Під час строку дії договору довічного утримання можуть настати обставини, які можуть істотно вплинути на дію договору. Як такі за­кон називає смерть набувача (фізичної особи) або припинення юри­дичної особи-набувача.

Уразі смерті фізичної особи-набувача настають юридичні наслід­ки, передбачені ст. 757 ЦК:

• права та обов'язки набувача, що помер, переходять до його спад­коємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;

• якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття у спад­щину майна, переданого відчужувачем, то право власності на нього може перейти до спадкоємця за законом;

• відчужувач набуває право власності на майно, передане ним за договором довічного утримання (догляду), якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем. У цьому разі договір довічного утримання припиняє свою дію.

У випадку припинення юридичної особи-набувача за договором до­вічного утримання (догляду) настають правові наслідки, передбачені ст. 758 ЦК:

• якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов'язки за договором переходять до нього;

• якщо юридична особа ліквідується, то договір припиняє свого дію. Майно, за ним передане, переходить до відчужувача;

• у разі ліквідації юридичної особи-набувача майно перейшло до її засновника (учасника), то права і обов'язки за договором переходять до нього.

Лекція 5