
- •Тема 4. Інформаційне забезпечення маркетингової діяльності
- •Тема 4. Інформаційне забезпечення маркетингової діяльності
- •1. Сутність і складові маркетингової інформаційної системи
- •2. Напрямки маркетингових досліджень
- •3. Процес маркетингового дослідження
- •Етапи маркетингового дослідження
- •4. Характеристика основних методів маркетингових досліджень
- •4.1. Метод аналізу документів
- •4.2. Метод спостереження
- •1. Постановка мети і завдань, визначення об’єкта і предмета спостереження.
- •2. Вибір способу та розробка процедури спостереження.
- •3. Підготовка технічних документів і обладнання.
- •4. Фіксація результатів спостереження.
- •5. Контроль спостереження.
- •6. Підготовка звіту про спостереження.
- •4.3. Експеримент
- •4.4. Соціологічні опитування
- •4.5. Глибинні інтерв’ю і проекційні методи
- •4.6. Метод фокус-груп
- •1. Визначення цілей дослідження:
- •2. Визначення критеріїв відбору учасників:
- •3. Відбір учасників.
- •4. Підготовка приміщення та обладнання.
- •5. Розробка плану проведення фокус-групи.
- •6. Проведення фокус-групи:
- •7. Підготовка звіту.
- •4.7. Експертні оцінки
- •1. Відбір експертів і формування експертних груп.
- •2. Вибір і обґрунтування процедури роботи експертів.
- •3. Вибір методів опрацювання результатів експертних оцінок.
- •Особливості основних методів експертних оцінок
5. Розробка плану проведення фокус-групи.
На цьому етапі складається так званий гайд, яким керується модератор у процесі проведення фокус-групи, тобто визначається перелік запитань та їх послідовність, що дасть можливість проводити розмову ефективно, охоплюючи всі необхідні питання, і забезпечити поєднуваність результатів, отриманих для всіх груп. Кількість запитань визначається цілями дослідження з врахуванням тривалості фокус-групи (зазвичай фокус-група триває 2-3 години). Оптимальною кількістю запитань, що виносяться на обговорення, вважається 10. Кількість запитань у плані може перевищувати реально задану, що дасть можливість ведучому бути більш адекватним перебігу дискусії. Можливим є також внесення змін до формулювання запитань і порядку їх постановки після проведення перших фокус-груп.
6. Проведення фокус-групи:
Початковий етап (5-10 хв.): включає в себе вступне слово модератора. Модератор виголошує коротке вступне слово для ознайомлення учасників з темою і процедурою обговорення, створення атмосфери зацікавленості, відкритості, налаштованості на роботу.
Основна частина дискусії: ведеться згідно з розробленим раніше планом, однак, метою є не його дотримання, а отримання передбаченої ним інформації.
В ході основної частини дискусії перед модератором постають дві основні задачі: регулювання обговорення і його фокусування на проблемі дослідження. Модератор стимулює відверте висловлювання думок, демонструє цікавість до висловлюваних учасниками точок зору, готовність зрозуміти і прийняти різні погляди.
Модератор не має права втручатися в дискусію, ставити прямі запитання, висловлювати власну точку зору, давати прямі або непрямі оцінки позиціям учасників, коментувати їх висловлювання.
Модератор має заохочувати присутніх до конструктивної дискусії, активізувати пасивних учасників.
Фінальна частина фокус-групи спрямована на те, щоб відпустити людей в доброму настрої, створити в них позитивне емоційне відношення до процесу фокус-групового дослідження. З цією метою модератор повинен подякувати кожному учаснику за активну участь в обговоренні, висловити сподівання, що вони всі разом цікаво і продуктивно провели час .
7. Підготовка звіту.
Звіт – резюмування найбільш важливих думок учасників, що передбачає наявність наступних частин:
вступ – коротка частина звіту, обсягом до сторінки, що містить інформацію про мету дослідження, його місце у загальній дослідницькій програмі;
цілі – опис цілей засідання групи, що пов’язані з цілями тематичного плану модератора;
методологія – опис способу проведення груп з точки зору їх кількості, місця проведення, способу відбору учасників тощо;
результати – результати аналізу протоколу (розшифровки запису) фокус-групи подаються у вигляді аналітичних оцінок з прикладами висловлювань учасників. Інтерпретація результатів обговорення даної серії груп;
висновки та рекомендації.
4.7. Експертні оцінки
Метод експертних оцінок – це процедура одержання емпіричної інформації через опитування відібраних спеціалістів (експертів), що дозволяє поєднати теоретичний аналіз і суб'єктивні, інтуїтивні думки спеціалістів з метою одержання узагальненої, інтегрованої оцінки або прогнозу щодо розвитку досліджуваних процесів.
Після опрацювання індивідуальних думок експертів за допомогою спеціальних математичних, статистичних та інших процедур одержують якусь узагальнену думку. При цьому необхідно мати ни увазі таку обставину: результат роботи експертної групи – це не завжди єдина, одностайна оцінка. Спеціалісти можуть висловлювати з досліджуваної проблеми настільки різноманітні судження, що результатом експертної роботи можуть бути декілька можливих підходів, альтернатив обговорюваної ситуації.
Для підвищення достовірності і надійності отриманих за допомогою експертних оцінок досліднику необхідно добре володіти теоретичними і методичними основами використання даних методів, уникати ілюзії простоти їх застосування.
Організація експертного опитування потребує вирішення трьох специфічних проблем: