4.2. Метод спостереження

Спостереження – цілеспрямоване, організоване сприйняття предметів і явищ.

Спостереження використовується, як правило, там, де втручання в досліджуваний процес небажано або неможливо.

Воно має відповідати таким вимогам:

• задуманість заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

• планомірність (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження);

• цілеспрямованість (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес дослідника);

• інтерсуб’єктивність (спостереження повинно здійснюватись так, щоб його міг повторити будь-який інший дослідник з однаковими результатами).

Спостереження поділяють на прямі й опосередковані, відкриті і приховані.

При прямих спостереженнях сам дослідник спостерігає за обраним об’єктом.

Опосередковані спостереження здійснюються у випадках, коли про властивості об’єктів можна судити лише на основі їх взаємодії з іншими об’єктами (наприклад, зі спеціальними приладами).

Відкрите спостереження передбачає, що об’єкту дослідження (людині) відомо про те, що за ним спостерігають.

Приховане спостереження здійснюється в умовах, коли об’єкту дослідження невідомо про те, що за ним спостерігають.

Етапи проведення спостереження:

1. Постановка мети і завдань, визначення об’єкта і предмета спостереження.

2. Вибір способу та розробка процедури спостереження.

Перед тим, як приступати до спостереження, слід заздалегідь обрати ознаки, одиниці спостереження, за якими можна буде судити про ту ситуацію, що цікавить дослідника. Щоб дані спостереження були зрозумілими іншим дослідникам, а результати однотипних досліджень були співставляємими, необхідно розробити мову, систему понять, за допомогою яких описуватимуться результати спостережень. Наприклад, якщо спостерігається реакція на упаковку товару у магазині, слід чітко виділити і фіксувати зірні види прояву емоційного стану: здивування, збудження, збереження спокою і т.д.

3. Підготовка технічних документів і обладнання.

Важливим завданням на цьому етапі є розробка інструкції. Вона містить точні вказівки для спостерігачів відносно того, за якими критеріями ті чи інші дії, події, явища будуть відноситися під ту чи іншу категорію.

4. Фіксація результатів спостереження.

Фіксація результатів спостереження здійснюється у вигляді:

• короткочасного запису, що робиться «по гарячому сліду», на скільки дозволяє місце і час;

• заповнення карток, що слугують для реєстрації спостереження;

• заповнення щоденника спостереження, в якому систематично щодня заносяться всі необхідні дані, висловлювання, поведінка окремих осіб, власні роздуми, труднощі тощо;

• фото-, звуко-, відеозапису.

5. Контроль спостереження.

6. Підготовка звіту про спостереження.

Звіт про спостереження повинен містити:

• детальну документацію про час, місце і обставини здійсненого спостереження;

• інформацію про роль спостерігача при проведенні дослідження, спосіб спостереження;

• характеристику об’єктів спостереження;

• власні замітки та інтерпретації спостерігача;

• оцінку надійності отриманих результатів.

Зазвичай застосовується один з трьох видів оцінки надійності результатів:

1. коефіцієнт погодження спостерігачів (одна подія спостерігається одночасно різними кількома спостерігачами);

2. коефіцієнт стійкості (один спостерігач проводить спостереження в різний час);

3. коефіцієнт надійності (різні спостерігачі проводять спостереження в різний час).