Питання для самоперевірки

1. Розкрийте поняття “дидактика”.

2. Охарактеризуйте функції дидактики.

3. Що є предметом дидактики?

4. Охарактеризуйте зв’язки дидактики з іншими науками.

5. Що розуміють під терміном “категорія”?

6. Охарактеризуйте основні категорії дидактики.

7. Назвіть та охарактеризуйте проблеми сучасної дидактики.

Лабораторна робота № 3

Засоби навчання

Мета: ознайомитися з існуючими класифікаціями засобів навчання; функціями підручника та його структурою; охарактеризувати наочні посібники; сформувати уміння планувати застосування засобів навчання у навчальному процесі; сприяти саморозвитку педагогічного мислення майбутніх вчителів.

При виконанні роботи треба отримати такі знання та уміння:

Знання:

• основних засобів навчання, їх функцій та відомих класифікацій;

• структури підручника;

• ТЗН, їх характеристик та особливостей використання.

Уміння:

• характеризувати основні види наочних посібників, наводити приклади;

• визначати вид підручника, його структуру;

• уміти передбачати оптимальний комплекс наочних посібників, які використовуватиме вчитель при вивченні конкретної теми з трудового навчання (фізики, обслуговуючої праці).

• уміти визначати знання, навички та уміння, якими оволодіють учні при вивченні конкретної теми з трудового навчання ( фізики, обслуговуючої праці).

Обладнання та матеріали: Підручники з трудового навчання, креслення, обслуговуючої праці; роздатковий матеріал.

План ПРОВЕДЕННЯ заняття.

І. Перевірка засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Засоби навчання. Їх функції.

2. Підручник. Види. Структура. Вимоги.

3. Наочні посібники. Їх класифікація. Вимоги до застосування.

4. ТЗН. Класифікацію. Вимоги до комплексного застосування.

5. Комп’ютер. Вимоги до застосування.

ІІ. Практична частина.

1. Обговорення проблемних питань за темою заняття.

2. Визначення типу та структури підручника, основних знань, умінь та навичок.

3. Творче завдання: підготовка повідомлення з періодичної літератури.

4. Розв’язування педагогічних задач.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Завдання для студентів

1. Вивчити теоретичний блок та рекомендовану літературу, скласти опорний схематичний конспект. Підготуватись до обговорення основних положень за планом заняття та до виконання тестових завдань.

2. Підготувати огляд статті, в якій висвітлюється досвід вчителів трудового навчання з використання певних засобів навчання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.

2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995.

3. Дидактика современной школы / Под ред. В.А.Онищука. – К., 1987.– Гл. 1, С.116-157

4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003.

5. Практикум з педагогіки: Навчальний посібник / За заг. Ред. Дубасенюк О.А. та Іванченка А.В. – К.:ІСДО, 1996.

6. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К., 2004.

7. Форми навчання в школі: Кн. Для вчителя/ Ю.І. Мальований, В.Є.Римаренко, А.П. Вороніна та ін.; За ред Ю.І. Мальованого. – К.: Освіта, 1992.

Список статей для індивідуальної самостійної роботи над темою:

1. Герасименко Н.Н. Компьютерная поддержка уроков обслуживающего труда // Школа и производство. – 2002. - № 5. – С. 42-44

2. Гуревич Р. Чи потрібен комп’ютер на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти України. – 2001. - №2. – С. 6-10

3. Жихарская О.Б.Создание орнаментов на компьютере // Школа и производство. – 1999. - № 2. – С. 29-31

4. Кудряшов И.М. Электронный помошник учителя // Школа и производство. – 2004. - № 2. – С. 72

5. Лернер П.С. Учебные видеофильмы по технологии // Школа и производство. – 1999. - № 1. – С. 27-28

6. Михалева А.Ю. Электронные пособия по лоскутной технике // Школа и производство. – 2004. - № 4. – С. 49-51

7. Некрасова Г.Н. Уроки технологии с использованием компьютера // Школа и производство. – 2004. - № 3. – С. 25-26

8. Сидоренко О. Використання комп’ютерних технологій для стилізації малюнків під різні види художньо-творчих робіт // Трудова підготовка в закладах освіти України. – 2004. - №3. – С. 33-35

9. Ставрова О.Б. Компьютер помогает разработать методику занятий // Школа и производство. – 2004. - № 2. – С. 25-28

10. Ставрова О.Б. Компьютерные программные средства в обучении технологии // Школа и производство. – 2004. - № 4. – С. 21-22

11. Тамарчак Д.Я. Компьютерная поддержка уроков радиоэлектроники // Школа и производство. –2004. - № 1. – С. 18-25

12. Шикова Д.П. Создание схем вышивки на компьютере // Школа и производство. – 2003. - № 8. – С. 40-41

13. Яшин Н.В. Компьютер в слесарной мастерской // Школа и производство. – 2003. – №1 – С. 52-53

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому методів навчання значною мірою залежать від матеріальних передумов.

Засоби навчання – це великий обсяг навчального обладнання, що використовується у системі пізнавальної діяльності (об’єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань; діючі моделі; макети та муляжі; прилади і засоби для демонстрування експериментів; графічні засоби; технічні засоби навчання; підручники і навчальні посібники; прилади для контролю знань, умінь та навичок; комп’ютер).

Засоби навчання виконують різноманітні функції:

• заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.);

• конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картина, карти, таблиці та інший наочний матеріал);

• є прямими об’єктами вивчення, дослідження (машини прилади, хімічні речовини, предмети живої природи);

• “посередники” між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі колекції, гербарії тощо);

• використовуються переважно для озброєння учнів уміннями та навичками – навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.);

• є символічними (знаковими) засобами (історичні та географічні карти, графіки, діаграми тощо).

Розглянемо засоби навчання, які використовують в сучасній школі.

І. Слово вчителя – найістотніший засіб навчання. За допомогою слова вчитель організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь та навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним.

ІІ. Підручник – книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам’яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу.

Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідникові відомості.

До навчальних посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи та ін. Цей допоміжний дидактичний матеріал сприяє зміцненню пізнавальних і практичних умінь, прищеплює навички самостійної роботи.

Підручник виконує освітню, виховну та розвиваючу функції.

Освітня забезпечує: засвоєння учнями визначеного програмою об’єму знань; формування необхідних умінь та навичок.

Розвиваюча: сприяє загальному розвитку учнів (розвиток мотивів навчання, пам’яті, мислення, уяви, мовлення…);

Виховна впливає: на ставлення до праці; на вибір майбутньої професії; на розвиток моральних та естетичних якостей.

Характерна риса підручника – його стабільність – можливість служити 10–15 років. В кожному підручнику є “ядро” – зміст основних ідей даного предмету, та “оболонки” – системи описаних фактів, процесів, явищ, які змінюються.

Підручник повинен забезпечити науковість змісту матеріалу, точність, простоту і доступність викладу матеріалу; чіткість формування визначень правил, законів, ідей; живу, точну і доступну мову тексту підручника; правильний розподіл навчального матеріалу за розділами і параграфами. Найважливіший матеріал мусить бути проілюстрований схемами, малюнками, відповідно структурований та оформлений шрифтами.

Підручники класифікуються:

• На основі класифікації наук: гуманітарні; фізико-математичні; природничі і т.д.

• На основі характеру викладу матеріалу: академічні; прикладні.

• За методами викладу: інформаційні; проблемні; програмовані; комплексні.

Найбільш поширений тип підручника, в якому дається готова інформація за допомогою слова, ілюстрації, графічних і символічних зображень.

Для успішного використання підручника в навчальному процесі і вчитель, і учні повинні орієнтуватися в його структурі. Підручник складається з двох компонентів: текстового і позатекстового. Перший компонент – текстовий – це основні, додаткові та пояснювальні тексти. До другого – позатекстового – належать: а) апарат організації засвоєння: запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам’ятки, зразки розв’язування задач, прикладів); таблиці; підписи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи; б) ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, креслення та ін.); в) апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

Зміст підручника складається з таких компонентів:

а) основні факти, принципи, засоби і нові відкриття в науці, доступні учням відповідного типу закладу;

б) світоглядно-методичні та виховні ідеї, зокрема моральні й естетичні ідеали, які можна сформувати конкретним навчальним матеріалом;

в) методи наукового мислення і дослідження, що сприяють засвоєнню навчального матеріалу;

г) знання з історії науки і творчої діяльності її видатних представників, які стимулюють інтерес учнів;

д) уміння і навички, що випливають з конкретного навчального змісту і необхідні для його засвоєння;

е) розкриття прийомів мислення, логічних операцій, які учень має засвоїти у процесі вивчення змісту підручника.

За провідним методом викладу матеріалу розрізняють тексти репродуктивні, проблемні, програмовані, комплексні.

Репродуктивні тексти – високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням, відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання.

Проблемні – це здебільшого проблемний монолог, у якому для створення проблемних ситуацій висувають суперечності, розв’язують проблему, аргументують логіку розвитку думки.

У програмованому підручнику зміст подається частинами, а засвоєння кожного “кроку” інформації перевіряється контрольними запитаннями.

Комплексний текст містить певний обсяг інформації, необхідний учням для розуміння проблеми, а проблема визначається за логікою проблемного навчання. Текст підручника може бути аналітичним або синтетичним, побудованим дедуктивним або індуктивним способом.

Окрім основних, підручник містить додаткові тексти, мета яких – розширити, поглибити знання учнів з важливих компонентів змісту навчального матеріалу (документи, історичні довідки та ін.).

Запитання і завдання, вміщені у підручниках, за ступенем пізнавальної самостійності учнів поділяють на групи: репродуктивні, продуктивні та творчі.

Репродуктивні потребують від учнів відтворення знань без істотних змін.

Продуктивні – передбачають трансформацію знань, істотні зміни в структурі їх засвоєння або пошук нових знань.

Одна з вимог підручника – використання ілюстративного матеріалу. Ілюстрації підручника повинні розкривати основний зміст певних елементів програми (провідні ілюстрації). Вони або рівнозначні тексту, або доповнюють його, або є об’єктом для запитань, завдань.

ІІІ. Наочні посібники.

В літературі немає загальноприйнятої класифікації наочних посібників.

За критерієм взаємодії учня з об’єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою.

Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об’єкти в натурі або в зображеннях; дієвою – коли пізнають об’єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше і повніше, ніж спостереження без праці.

За критеріями відображення засобами наочності дійсності їх поділяють на такі види:

а) натуральні об’єкти – рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін. Конкретність, повноту, багатогранність натуральних об’єктів не можуть замінити штучні зображення. Але використання на уроках натуральних об’єктів не завжди можливе.

б) зображальні (образно-опосередковані) засоби – навчальні картини, репродукції художніх картин, макети, муляжі та ін. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. При їх використанні необхідно звертати увагу на внутрішню суть зображень, маючи на меті навчити учнів читати картину, бачити головне в ній (ідею, основний зміст). Так само слід спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки й особливості предметів, представлених у вигляді макетів, муляжів, скульптур (загальна структура предмета, основні його частини, взаємозалежність між ними).

в) схематичні засоби – географічні, топографічні, історичні карти, схеми, малюнки, діаграми, графіки тощо. Вони відображають дійсність в умовних, символічних і графічних формах, схематично, але чітко показують кількість та просторові відношення між окремими елементами відображувальних явищ, зв’язки й залежності між різними сторонами об’єкта.

Зображальні та схематичні наочні посібники можуть бути площинними і об’ємними.

За ознакою зовнішньої і внутрішньої структури наочні посібники поділяють на:

а) натуральні предмети і явища (об’єкти природного і соціального оточення, колекції натуральних предметів, зразки їх промислової переробки);

б) препаровані і консервовані предмети (опудала птахів, тварин, гербарії рослин, заспиртовані істоти та їх окремі органи та ін.);

в) плоскі реальні зображення природи і суспільних процесів, окремих об’єктів та їх частин (картини, ілюстрації та ін.);

г) об’ємні реальні зображення (муляжі, макети, моделі та ін.);

д) абстраговані зображення (схеми, графіки, картосхеми, карти та ін.);

е) аудіовізуальні засоби.

ІV. Технічні засоби навчання – це обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.

Технічні засоби навчання – це система дидактичних засобів, що складається з двох взаємопов’язаних частин: 1) специфічних навчальних посібників (носіїв аудіовізуальної інформації, навчальних програм) та 2) апаратури (технічних приладів), за допомогою якої може бути подано інформацію, що її містить певний навчальний посібник. Це епідіапроектори (слайд-проектори, оверхед-проектори, фільмоскопи, епіпроектори), кінопроектори, телевізори, шкільний радіовузол, музичні центри, відеомагнітофони, CD/DVD-програвачі, мультимедійні проектори, інтерактивні дошки, комп’ютери і комп’ютерні мережі, тренажери, засоби мультимедіа.

Класифікація сучасних ТЗН

Усі ТЗН можна класифікувати за різними критеріями:

1) за призначенням:

• універсальні (мають широке коло застосування)

• спеціальні (наприклад, тренажер для відпрацювання навичок водіння автомобіля)

2) за виконуваними функціями:

• інформаційно-ілюстративні

• засоби програмованого навчання, контролю знань, діагностики і корекції (електронні підручники, машинний тестовий контроль, засоби психодіагностики тощо).

3) за видом сприйняття:

• візуальні (зорові)

• адитивні (звукові)

• аудіовізуальні (звукозорові) або комбіновані

4) за способом подачі інформації

• статичні (нерухомі зображення – слайди, транспаранти, діафільми)

• динамічні (рухомі – кіно- і відеофільми)

5) за носієм інформації

• паперові

• плівкові (на прозорій плівці, на фото- і кіноплівці)

• на магнітній стрічці (магнітофонні аудіо- і відеокасети)

• лазерно-оптичні (лазерні компакт-диски)

• на картах флеш-пам’яті (флеш-накопичувачі для будь-якої цифрової техніки)

6) за ступенем прогресивності

• традиційні (засоби статичної проекції, телебачення, радіо, аудіо- і відеомагнітофони, CD/DVD-програвач)

• сучасні (комп’ютер, мультимедійний проектор, інтерактивна дошка)

• перспективні (засоби мультимедіа та віртуальної освіти).

Дидактичні особливості, що зумовлюють ефективність застосування ТЗН на уроці:

1) висока інформаційна насиченість – здатність передати великий об’єм навчальної інформації за короткий час і звідси – прискорення темпу навчання;

2) здатність долати реально існуючі часові і просторові співвідношення (відтворення історичного минулого або моделювання майбутнього; відтворення будь-якого куточку простору; показ процесів у сповільненому і прискореному темпі);

3) можливість глибокого проникнення в сутність явищ і процесів, що вивчаються, які неможливо реально відтворити в умовах школи або недоступні безпосередньому спогляданню (світ атомів і молекул, мікроорганізмів, біопроцеси та ін.);

4) показ явищ, що вивчаються, у розвитку, динаміці, а не лише статичних зображень;

5) виразність, багатство зображальних прийомів, емоційна насиченість;

6) можливість інтерактивної взаємодії (навчаючі програми).

З перерахованих особливостей випливають основні дидактичні функції ТЗН:

• компенсаторна (полегшення процесу навчання, зменшення витрат часу, збереження сил і здоров’я вчителя і учнів);

• інформаційна;

• ілюстративна;

• моделююча (імітаційна);

• афективна (вплив на емоції і почуття).