Класифікація будинків і споруд за ступенем вогнестойкості

Для того, щоб звести до мінімуму кількість пожеж після надзвичайної ситуації, обмежити їх поширення і забезпечити необхідні умови для ліквідації, необхідно завчасно провести відповідні пожежо – про-філактичні заходи.

Основними інженерно-технічними заходами цивільного захисту для підвищен-ня протипожежної безпеки об'єктів господарської діяльності є:

• підвищення вогнетривкості нових будівель, а та-кож будівель, що реконстру-ються та розширюються;

• знос малоцінних легкозаймистих будівель;

• обробка вогненебезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами;

• зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів;

• розробка безперервних технологічних процесів виробництва, що виключають наявність проміж-них ємностей з пожежовибухонебезпечними продуктами;

• зниження місткості виробничої апаратури і складів пожежовибухонебезпеч-них речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані;

• захист ємностей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обвалування, підземне зберігання, установка зворотних кла-панів самозачинювання, піддонів, пасток і резервуарів з направленим стоком);

• захист технологічного устаткування, апаратів, ємностей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, установка екранів);

• розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на найбільш важливих об'єктах та ін.

2. Показники пожеже - вибухонебезпеки речовин і матеріалів

Важливе значення для визначення рівня пожежної безпеки і вибору засобів та заходів профілактики і гасіння пожежі мають пожеже-вибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів. Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й поширення горіння, особивос-ті горіння і здатність піддаватись гасінню загорянь.

За цими показниками виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важко-горючі та горючі.

Негорючі (неспалимі) - речовини та матеріали, нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої температури - червона цегла, силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також більшість металів.

Важкогорючі (важко спалимі) - речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але нездатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення (наприклад, деревина при глибокому просочуванні антипіренами, фіброліт і т. ін.).

Горючі (спалимі) - речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення.

У свою чергу, у групі горючих речовин та матеріалів виділяють легкозаймисті речовини та матеріали - це речовини та матеріали, що здатні займатися від короткочасної (до 30⁰С дії джерела запалювання низької енергії.

З точки зору пожежної безпеки, вирішальне значення мають показники поже-жовибухонебезпечних властивостей горючих речовин і матеріалів. ГОСТ 12.1.044-89 «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов» передбачає більше 20 таких показників.

Тверді горючі речовини у більшості випадків самі по собі у твердому стані не горять, а горять горючі леткі продукти їх розпаду під дією високих температур у суміші з повітрям – полуменеве горіння. Таким чином, горіння твердих речовин у більшості випадків пов'язане з переходом їх горючої складової в інший агрегатний стан - газовий. І тільки тверді горючі речовини з високим вмістом горючих речовин (антрациті т. ін.) можуть горіти у твердому агрегатному стані - майже без полум'я. Тому тверді горючі речовини, в більш інертні щодо можливого займання.

Спалимі рідини. Характерним для процесу горіння цих рідин є те, що самі рідини не горять, а горить їх пара у суміші з повітрям. Горючі гази горять в суміші з повітрям. Тому горючі гази мають більшу готовність до горіння, ніж тверді горючі речовини і спалимі рідини, є більш небезпечними з точки зору вибухопожежної безпеки. Пилоповітряні суміші - суміші з повітрям подрібнених до розмірів частинок до 850 мкм твердих горючих речовин. Процес горіння пилу, в цілому, подібний до процесу горіння твердих речовин. Але наявність великої питомої поверхні (відношен-ня площі поверхні пилинок до їх маси) пилинок, яка контактує з окисником (повітрям), і здатність до швидкого їх прогріву по всій масі під дією джерела запалювання, роб-лять пил більш небезпечним з точки зору пожежної безпеки, ніж тверді речовини, з яких він створений.

За здатністю до загоряння і особливостями горіння пил поділяють на вибухо-небезпечний і пожежонебезпечний. До вибухонебезпечного належить пил з вмістом до 65 г/м3. При цьому виділяють особливо вибухонебезпечний пил з вмістом до 15 г/м³ і вибухонебезпечний - 15 - 65 г/м³.

Техногенні пожежі і вибухи, які виникають на об'єктах, приводять до виникнення таких факторів ураження як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають такі показники: кількість, тип і категорія вибухових і пожежонебезпечних речовин; вогнестійкість будівель і споруд; пожежна небезпека виробництва; стан сис-тем з гасіння пожеж на об'єктах; метеорологічні умови та інші. Ступінь ураження об'єктів господарської діяльності при пожежах і вибухах може бути мінімальним, якщо дотримуватись обгрунтованих вимог з обмеження запасів пожежо- і вибухових речовин на об'єкті.

Основні параметри факторів ураження і стандартні моделі виникнення і розвитку аварій на ПВНО приведені в таблицях 16 та 17.

Таблиця 16