Передмова

При техніко-економічних розрахунках на морському транспорті для аналізу собівартості перевезень застосовується найбільш розповсюджений та простий метод елементних ставок. Суть цього методу полягає у тому, що транспортний процес розкладається на операції руху і стояночні.

До стояночних операцій відносять роботи, які виконуються в початковому, проміжному та кінцевому пунктах при перевантажувальних роботах, технічному і технологічному обслуговуванні, шлюзуванні. Витрати на початково-кінцеві операції не залежать від далекості перевезень. У зв’язку з цим при віднесенні їх на одиницю транспортної продукції вони змінюються обернено пропорційно далекості перевезень. До рухової операції входять всі роботи, операції, пов’язані безпосередньо з переміщенням вантажів. До витрат на рухову операцію належать витрати, які залежать від далекості перевезень (паливно-мастильні матеріали та ін.). Загальна сума цих витрат зі збільшенням далекості перевезень зростає практично прямо пропорційно.

Відповідно для визначення собівартості перевезень витрати з утримання однотипних суден розраховують окремо за судно-добу у русі і на стоянці. При цьому враховується, що усі витрати, крім витрат на паливо, є загальними для судна на ходу і на стоянці. Вартість палива, яке витрачається на ходовий час, розраховується за нормами його витрачання на добу роботи головних та допоміжних двигунів судна. Для стояночного часу вартість використаного палива визначається за нормами витрат палива за добу роботи допоміжних машин, пов’язаної з роботою перевантажувальних засобів судна і опаленням приміщень. Рухову та стояночну операції при необхідності розподіляють на ряд елементів (перехід судна, затримки на шляху, вантажні та допоміжні операції). Нормативи витрат за окремими статтями встановлюються залежно від технічних, експлуатаційних параметрів суден, перевантажувального обладнання. Таким чином, методика калькулювання собівартості перевезень, система обліку витрат дає змогу визначати собівартість за видами плавання, видами перевезень, по окремих рейсах, напрямках, лініях.

Групування експлуатаційних витрат за операціями транспортного процесу має велике практичне значення. Воно дає можливість визначати залежність собівартості і розмірів прибутку від далекості перевезень, використовувати математичні методи для визначення економічно раціональних схем використання різних видів транспорту , а також виконувати швидкий розрахунок і оперативний аналіз собівартості перевезень, дає можливість правильно і науково обґрунтовано встановлювати тарифи на перевезення, утворює основу для подальшого вдосконалення діючої системи госпрозрахунку на транспорті. Так розраховують проектну собівартість, яка лягає в основу розрахунку фрахтової ставки (плати за перевезення 1 тони вантажу).

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дані методичні вказівки розроблені у відповідності з програмами учбової дисципліни «Економіка морської галузі», затвердженої для спеціальності 6.100300 «Експлуатація суднових енергетичних установок».