V. Навчально-методичне забезпечення дисципліни

Тема 1. Макроекономіка як наука

1.1. Вступ до макроекономіки, її місце в економічній науці

Макроекономіка – це галузь економічної науки, яка вивчає ефективність функціонування національної економіки, як єдиного цілого.

Основною причиною виникнення макроекономіки є швидкий еволюційний розвиток продуктивних сил суспільства і природних потреб, оцінки і аналізу масштабних одиниць економіки через зовнішньоекономічну діяльність.

В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси. А це означає, що:

• макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;

• макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

• при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;

• макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.

Макроекономіка особливу увагу приділяє чотирьом сферам, які можна виокремити у національній економіці – сфера виробництва, зайнятості, цін та сфера зовнішньоекономічних зв’язків.

У сфері виробництва, як відомо, створюються товари та послуги для задоволення різноманітних потреб людей. Усі країни зацікавлені у збільшенні обсягу національного виробництва, що дає змогу підвищувати рівень життя населення, та розв’язувати чимало інших складних проблем суспільства.

Макроекономіка простежує фактори та наслідки економічного зростання, пояснює чому одні країни демонструють високі темпи зростання упродовж 20-го -21-го століття, тоді як економіка інших країн розвивається вкрай повільно, або взагалі занепадає.

Особливе значення у житті кожної людини має сфера зайнятості, яка нерозривно пов’язана із сферою виробництва. Адже робочі місця, як відомо наявні лише у сфері виробництва.

Макроекономіка досліджує рівень зайнятості, причини вимушеного безробіття, його вплив на різні макроекономічні параметри. Сфера цін – їхня динаміка позначається на поведінці всіх економічних суб’єктів. Макроекономіка намагається виявити причини та наслідки зростання цін, пояснити, чому в одних періодах і країнах ціни практично стабільні, а в інших простежуються високі темпи інфляції. Особливу увагу макроекономіка приділяє взаємозв’язку інфляції та безробіття.

Економіка майже всіх країн світу є відкритою, тобто країни експортують та імпортують товари і послуги. Інакше кажучи складається сфера зовнішньоекономічних відносин. Макроекономіка намагається виявити умови зовнішньої рівноваги, за яких країна не перетворюється на світового боржника, пояснити динаміку валютних курсів, втечу капіталу з країни, тощо.

1.2. Об’єкт і предмет макроекономіки

У національній економіці діють три основні економічні суб’єкти: домогосподарства, фірми (ділові підприємства) та держава.

Домогосподарство – економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, постачає ними економіку і використовує отримані за це доходи для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби його членів. Домогосподарство, як поняття не завжди збігається з поняттям сім’ї, але для простоти аналізу вважають, що кількість домогосподарств у національній економіці дорівнює кількості сімей у країні.

Фірма – це ділова одиниця, яка використовує куплені у домогосподарств ресурси для виробництва товарів і послуг і володіє та керує одним або багатьма підприємствами. У вітчизняній економіці нараховується кілька сотень тисяч ділових підприємств, а в економіці США їх більше 20 млн.

Держава – це сукупність законодавчих виконавчих та судових органів влади, що визначають «правила гри», яких зобов’язані дотримуватися всі економічні суб’єкти. Держава виконує важливі економічні функції. Через податки й трансфери держава перерозподіляє доходи, забезпечує суспільство благами громадського вжитку. В умовах різних зовнішніх і внутрішніх збурень держава намагається стабілізувати національну економіку і виконує низку інших економічних функцій.

Об’єктом макроекономіки виступає вся економічна система в цілому та її агреговані (узагальнені) показники.

Економічна система — це певним чином упорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ та послуг, тобто це спосіб організації національної економіки.

Основними елементами економічної системи є:

• економічні зв'язки між господарськими суб'єктами;

• соціально-економічні відносини, які базуються на відповідних формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності;

• форми господарської діяльності: поділ праці, спеціалізація виробництва;

• господарський механізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макрорівні.

Якщо розглядати розвиток економічних систем в історичному аспекті, то можна виділити три основні її типи: ринкову, командно-адміністративну і змішану економіку.

Ринкова економіка ґрунтується на приватній власності та ціновому механізмі розв’язання основних проблем організації економіки. Іншими важливими принципами тут є свобода підприємництва й вибору; особиста заінтересованість як головний мотив економічної поведінки, конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті.

Командно-адміністративною економікою називають товарну форму виробництва, основою якої є державна власність на матеріальні ресурси й продукти, а всі питання, пов’язанні з виробництвом, розподілом та споживанням продукції, вирішують державні планові органи.

Змішана економіка – це така економічна система, яка поєднує в собі різні форми власності (приватну і державну) і два механізми макроекономічного регулювання: ринковий та державний. Проте в кожній країні із змішаною економікою співвідношення між ринковим і державним регулюванням є неоднаковим. В одних країнах держава відіграє більшу, в інших – меншу роль у регулюванні економіки. Залежно від ступеня державного втручання в економіку, виділяють три найтиповіші моделі змішаної економіки: Американську, Японську і Шведську.

Предмет макроекономіки. В основі макроекономіки, як і будь-якої економічної науки, лежить фундаментальна суперечність людського суспільства — між матеріальними потребами людей і тими економічними ресурсами, якими вони володіють. Особливістю макроекономіки є те, що ця суперечність розглядається з позиції не окремих суб'єктів економічної діяльності (фізичних чи юридичних осіб), а національної економіки в цілому. Оскільки потреби людей практично безмежні, а економічні ресурси відносно обмежені, суспільство не в змозі повністю задовольнити власні потреби. Але воно може домагатися підвищення рівня задоволення потреб за наявних ресурсів. Досягти цього можна підвищенням ефективності їх використання, тобто підвищенням ефективності функціонування національної економіки.

Отже, предметом макроекономіки, що обумовлений її об’єктом, є механізм функціонування національної економіки.