2.3. Вимоги до інформаційного забезпечення фінансового менеджменту
Інформаційна система фінансового менеджменту призначена забезпечувати необхідною інформацією широке коло її користувачів. Головними користувачами фінансової інформації підприємства є юридичні та фізичні особи, що потребують інформації про діяльність господарюючого суб’єкта для прийняття рішень. Користувачів фінансової інформації можна розподілити на внутрішніх і зовнішніх.
Класифікацію інтересів користувачів інформації про фінансову діяльність підприємства подано в табл. 2.1.
Інформація про фінансову діяльність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінювання здатності суб’єкта господарювання вчасно виконувати зобов’язання; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства.
Незалежно від складу користувачів фінансової інформації, усі вони зацікавлені в її повноті, правдивості, неупередженості та своєчасності надання. Інформація, яка міститься у фінансовій звітності та яку надають користувачам, має відповідати певним вимогам, насамперед бути:
Таблиця 2.1
Класифікація інтересів користувачів інформації про фінансову діяльність підприємства
Внутрішні і зовнішні користувачі інформації |
Сфера інтересів |
Внутрішні користувачі інформації |
|
Керівництво підприємства |
Визначення головних напрямів розвитку підприємств та їхньої потреби у фінансових ресурсах; оцінювання ефективності прийнятих управлінських рішень. |
Працівники підприємства |
Рівень оплати праці; збереження робочих місць; пенсійне забезпечення. |
Зовнішні користувачі інформації |
|
Засновники та інвестори |
Здійснення прибуткових фінансових вкладень (зданість підприємства оплачувати дивіденди); оцінювання ефективності використання ресурсів керівництвом підприємства. |
Кредитори (позикодавці) |
Повернення кредиту та отримання відсотків; оцінювання доцільності надання чи продовження кредиту; визначення умов кредитування. |
Постачальники та інші кредитори |
Кредитоспроможність покупців; оцінювання надійності ділових зв’язків з певним клієнтом. |
Покупці |
Здатність підприємства виконувати зобов’язання. |
Органи державного управління (податкові та статистичні) |
Відомості про оподаткування; статистичне узагальнення показників за галузями; виявлення макроекономічних тенденцій. |
Громадськість (преса, інформаційні агентства) |
Благополуччя суспільства; підготовка оглядів, оцінювання тенденцій розвитку та аналіз діяльності окремих компаній і галузей. |
Аудиторські фірми |
Перевірка відповідності даних звітності національним стандартам з метою захисту інтересів інвесторів. |
Інвестиційні компанії |
Розробка рекомендацій клієнтам щодо інвестування капіталу. |
Біржі цінних паперів |
Оцінювання даних звітності при реєстрації відповідних підприємств. |
достовірною (надійною) – об’єктивною і правдивою щодо наведених даних для використання, що сприяє правильності розуміння та призначення інформації, інакше висновки, зроблені за результатами аналізу, не відповідатимуть дійсності, а пропозиції аналітиків можуть не лише не забезпечити отримання вигод для підприємства, а й зашкодити йому;
вчасно поданою – здатною вплинути на рішення користувача для задоволення його інтересів у потрібний момент або до визначеного строку;
доступною і зрозумілою – трактування користувачем інформації має бути однозначним;
конфіденційною – надання користувачам лише тієї інформації, яка не завдає збитків підприємству;
цілісною – виражає необхідність усунення уособленості та дублювання різних джерел інформації, а також означає, що кожну господарську дію, що забезпечує зміну фінансового стану, потрібно реєструвати тільки раз, а отримані результати можна використовувати і в плануванні, і в контролі, і в аналізі;
раціональною – визначення необхідного мінімуму затрат на збирання, зберігання і використання даних та вдосконалення інформаційних потоків шляхом виведення надлишкових даних і введення тих, які потрібні;
порівняльною – фінансова звітність має забезпечувати для користувачів можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди або фінансові звіти різних суб’єктів господарювання.
Саме такі засади формування фінансової звітності є основою національної системи бухгалтерського обліку згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Головною метою введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку є приведення системи фінансового обліку в нашій країні у відповідність до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, розроблених Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Для задоволення інформаційних потреб різних категорій користувачів фінансову звітність підприємства потрібно складати згідно з такими єдиними принципами, відображеними в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
принципом обачності, за яким методи оцінювання, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
принципом повного висвітлення, за котрим фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, що може вплинути на рішення, які приймаються на її основі;
принципом автономності підприємства, відповідно до якого кожне підприємство вважається юридичною особою, відокремленою від власників, тому їхнє особисте майно і зобов’язання не повинні відображатись у фінансовій звітності суб’єкта господарювання;
принципом послідовності, що передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики, зміна якої має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
принципом неперервності діяльності, що будується на оцінюванні активів і зобов’язань підприємства, відповідно до припущення, що його діяльність триватиме надалі;
принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;
принципом превалювання змісту над формою, згідно з яким операції потрібно обліковувати відповідно до їхньої суті, а не лише юридичної форми;
принципом історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінювання активів, щодо витрат на їхнє виробництво та придбання;
принципом єдиного грошового вимірювача, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці;
принципом періодичності, що дає змогу поділити діяльність підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності.
Викладені принципи, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів фінансової інформації, а з іншого – дають можливість уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною в користуванні. Використання нових принципів бухгалтерського обліку значно розширює функціональні можливості фінансових менеджерів та підвищує їхню роль в управлінні фінансовими процесами підприємств.
Важливою перевагою нових засад інформаційного забезпечення фінансового менеджменту є контроль показників фінансової звітності підсистемного управлінського обліку та контролю, що гарантує систематичний і повний облік активів, зобов’язань і капіталу підприємств. У результаті забезпечується більш достовірне оцінювання ринкової вартості підприємства і відповідно підвищується його рейтинг на ринку капіталу, зростає курс випущених ним в обіг цінних паперів.
У поєднанні з ефективним внутрішнім контролем нова система фінансової звітності має працювати на підвищення рівня рентабельності господарських операцій і створювати передумови для широкомасштабного застосування методів і важелів фінансового менеджменту.
Головними перевагами нової системи інформаційного забезпечення управлінських рішень є такі:
підвищення якості поданої у формах звітності фінансової інформації, забезпечення її реальності та більшої придатності для економічного обґрунтування рішень і попередження ризику у виробничо-господарській і фінансовій діяльності підприємства;
можливість самостійного вибору облікової політики підприємства і подання інформації у найбільш зручному для користувачів вигляді;
адаптація системи звітності України до міжнародних стандартів, створення передумов для входження нашої країни в міжнародний розподіл праці;
можливість подання інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємств і напрямки їхнього розвитку не тільки національним, а й іноземним інвесторам з метою залучення додаткових інвестицій.