2.2. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) фінансового менеджменту характеризує сукупність інформаційних ресурсів, що відображають внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства і є необхідною умовою для прийняття ефективних фінансово-господарських рішень на кожному етапі управління фінансовою діяльністю господарюючого суб’єкта.

Створення інформаційної бази на підприємстві полягає передусім у формуванні обґрунтованого переліку показників, орієнтованих на прийняття як оперативно-тактичних, так і стратегічних управлінських рішень. Показники, передбачені у інформаційній базі фінансового менеджменту, можна класифікувати за видами джерел інформації – зовнішніми і внутрішніми.

Система показників, створених на основі зовнішніх джерел, поділяється на таких чотири групи:

1) макроекономічні, що характеризують загальноекономічний розвиток країни і розвиток галузі, в якій працює підприємство;

2) які дають змогу оцінити кон’юнктуру фондового і грошового ринків;

3) що характеризують діяльність контрагентів (банків, страхових компаній, постачальників і покупців продукції) та конкурентів;

4) нормативно-регулюючі (фінансової діяльності, оцінки фінансового стану підприємства, окремих сегментів фінансового ринку).

За рахунок внутрішніх джерел інформації формуються три таких основних групи показників:

1) що дають змогу оцінити фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства загалом (показники фінансового обліку);

2) які характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства (показники управлінського обліку);

3) нормативні та планові, пов’язані з фінансовим розвитком господарюючого суб’єкта.

Показники фінансового обліку підприємства – це основа інформаційної бази фінансового менеджменту, на підставі чого здійснюється аналіз, прогнозування, планування і прийняття поточних рішень з усіх напрямків фінансової діяльності. До цієї групи належать показники форм звітності:

• Балансу (ф. № 1);

• Звіту про фінансові результати (ф. № 2);

• Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3);

• Звіту про власний капітал (ф. № 4);

• Приміток до фінансових звітів (ф. № 5).

Перевагою показників фінансового обліку є їхня уніфікованість, оскільки вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку. Це дає змогу підприємствам застосовувати типові технології та алгоритми фінансових розрахунків за окремими напрямами формування і використання показників, а також порівнювати їх з показниками аналогічних підприємств. Перевагою показників цієї групи є також чітка регулярність їхнього формування у встановлені нормативні строки. Високий ступінь надійності цих показників – ще одна з переваг, оскільки звітність, сформована на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту.

Водночас інформаційна база, сформована на основі фінансового обліку, має певні недоліки. По-перше, вона відображає інформативні показники лише по підприємству загалом, що не дає змоги використовувати її у прийнятті управлінських рішень в окремих сферах діяльності, центрах відповідальності, видах продукції тощо. По-друге, вона характеризується низькою періодичністю розробки: раз на квартал, а за окремими формами звітності тільки раз на рік. По-третє, у цій інформативній базі використовуються лише вартісні показники, що утруднює аналіз впливу зміни цін та інших чинників на формування показників.

Показники управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства. Їх використовують фінансові менеджери для контролю фінансової діяльності та оцінювання її ефективності, формування фінансової стратегії та політики з окремих напрямків фінансового розвитку суб’єкта господарювання.

Порівняно з фінансовим управлінський облік має певні переваги. По-перше, він відображає не лише вартісні, а й натуральні значення показників, а тому дає змогу визначити тенденції зміни цін на сировину, готову продукцію тощо. По-друге, періодичність подання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень: за необхідності дані можна подавати навіть щоденно. По-третє, цей облік можна структурувати будь-яким чином – за центрами відповідальності, видами діяльності тощо при однозначному агрегуванні показників загалом на підприємстві. По-четверте, він може відображати окремі активи з урахуванням темпів інфляції, вартості грошей в часі тощо. Управлінський облік будується індивідуально і має бути насамперед підпорядкований завданням інформаційного забезпечення процесу оперативного управління фінансовою діяльністю.

Управління фінансами підприємств – це складний і трудомісткий процес, під час якого відбувається збір та обробка великої кількості даних. Необхідність упорядкованості цих інформаційних потоків зумовлює потребу в якісному програмно-технічному забезпеченні.

Виокремимо три рівні інформаційних технологій.

На першому рівні вирішуються функціональні завдання за допомогою автоматизованих робочих місць (АРМ) спеціалістів.

Для підвищення ефективності та рівня автоматизації інформаційної технології, що реалізується за допомогою АРМ, останні об’єднують у локальну мережу з виходом у корпоративну (другий рівень). Локальні обчислювальні мережі з’єднують персональні комп’ютери, локалізовані на доволі обмеженому просторі, з центральним файловим сервером. Однак із збільшенням кількості користувачів виникає різке сповільнення дії такої системи. На великих підприємствах виробничі підрозділи часто віддалені від адміністративного корпусу (центрального офісу), що потребує надійних каналів зв’язку для об’єднання віддалених сегментів. Зв’язок між ними може бути встановлений за виокремленим каналом (як оптоволоконним, так і супутниковим), через Інтернет, за допомогою високошвидкісних цифрових модемів. Зв’язок може бути не лише постійним, а й комутативним, тобто встановленим відповідно до виникнення потреби.

Третій рівень – створення інтегрованої системи управління (ІСУ) на базі спеціалізованих програмних продуктів. Ці системи дають змогу досягти повної автоматизації інформаційних процесів при управлінні великими підприємствами.

Для автоматизації управління фінансами розроблена значна наявність спеціалізованих комп’ютерних програм, зокрема: «Галактика», PC «Center 2», «My SAP Financials» та ін. Зазначимо, що доволі складно створити універсальну програму, оскільки кожне підприємство має певні особливості. Проте, врахувавши специфіку його діяльності, галузеві відмінності можна виробити відповідну модель. Саме зважаючи на ці причини розробники програмного забезпечення часто виконують індивідуальні замовлення зі створення конфігурації для підприємства.