1.3. Функції та механізм фінансового менеджменту
Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету і завдання шляхом здійснення певних функцій. У науковій літературі немає єдиної точки зору щодо функцій фінансового менеджменту. Визначення функцій здебільшого залежить від концепцій і теорій, наукових напрямків щодо з’ясування сутності фінансового менеджменту, а також від підходів у встановленні функцій фінансів підприємств та управління.
Умовно функції управління фінансами можна поділити на дві основні групи, що визначаються комплексним змістом фінансового менеджменту:
функції фінансового менеджменту як керуючої підсистеми;
функції фінансового менеджменту як керованої підсистеми управління підприємством.
Функції фінансового менеджменту як керуючої підсистеми – це конкретний вид управлінської діяльності, що передбачає збір, систематизацію, передачу, зберігання інформації, ухвалення рішення та перетворення його в команду. Ці функції охоплюють:
1. Здійснення планування фінансової діяльності підприємства. Реалізація цієї функції пов’язана з розробленням системи поточних планів та оперативних бюджетів за основними напрямками фінансової діяльності суб’єкта господарювання. Підґрунтям цього планування є розроблена фінансова стратегія підприємства, що потребує конкретизації на кожному етапі його розвитку.
Різновидом цієї функції є прогнозування (грець. «prognosis» – «передбачення»), тобто розробка на тривалу перспективу можливих напрямків фінансової діяльності та змін фінансового стану підприємств. На відміну від власне планування, прогнозування не ставить за мету безпосереднього здійснення на практиці розроблених прогнозів і вирізняється більшою альтернативністю у побудові фінансових показників і параметрів. Управління на основі передбачення потребує у фінансового менеджера визначеного чуття ринкового механізму й інтуїції, а також застосування гнучких негайних рішень.
2. Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття управлінських рішень. Реалізація цієї функції полягає в створенні підрозділів фінансової служби, визначенні їхніх повноважень, установленні вертикальних і горизонтальних зв’язків між ними, координації їхніх дій, розробленні норм, нормативів, методик тощо.
3. Створення і практична реалізація діючої системи стимулювання ефективних рішень у галузі фінансового управління підприємством. Реалізація цієї функції передбачає стимулювання фінансових робітників до виконання визначених завдань. Від зацікавленості фінансових менеджерів у результатах власної праці значною мірою залежить ефективність фінансової діяльності підприємства. До мотиваційних чинників належить не тільки заробітна плата, а й політика підприємства і стиль керівництва, особисті відносини з безпосереднім керівником, колегами та підлеглими, гарантія зайнятості, умови праці, соціальне забезпечення, статус робітника.
4. Здійснення ефективного контролю за реалізацією рішень у сфері управління фінансовою діяльністю підприємства. Реалізація цієї функції виявляється в тому, що фінансова служба підприємства встановлює ступінь відповідності одержуваних доходів, структури грошових фондів згідно з накресленими планами щодо розширення обсягів виробництва і продажів, коригує невідповідність між доходами і витратами у використанні не тільки коштів, а й матеріальних ресурсів. За допомогою фінансового контролю збирають інформацію про використання фінансових коштів і про фінансовий стан підприємства, виявляють додаткові фінансові резерви і можливості, вносять зміни у фінансові програми, організацію фінансової роботи, фінансового менеджменту. Контроль припускає аналіз фінансових результатів. Аналіз відповідно є частиною процесу планування фінансів. Отже, контроль є зворотним боком фінансового планування і його треба розглядати як складову останнього: контроль за виконанням фінансового плану, прийнятих рішень.
Функції фінансового менеджменту як керованої підсистеми управління підприємством:
організація обороту грошових коштів суб’єкта господарювання;
забезпечення фінансовими ресурсами й інвестиційними інструментами;
забезпечення основними й оборотними засобами;
організація фінансової роботи.
Враховуючи функції фінансового менеджменту на підприємстві, виокремлюють його наступні напрямки:
Управління джерелами фінансування полягає у пошуку джерел формування фінансових ресурсів підприємства та оптимізації структури капіталу для забезпечення найбільш ефективного їхнього використання.
Управління активами передбачає оптимізацію складу активів з позиції ефективності їх використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів і прискорення циклу їхнього обороту, вибір ефективних форм і джерел фінансування активів.
Управління інвестиціями – це формування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності підприємства; оцінювання реальних проектів і фінансових інструментів; формування реальних інвестиційних програм і портфеля фінансових інвестицій.
Управління грошовими потоками полягає у визначенні обсягів надходження і видатків грошових коштів; їхній синхронізації за обсягом і строками, ефективному використанні залишку тимчасово вільних грошових активів.
Управління фінансовим станом підприємства передбачає всебічний аналіз фінансового стану підприємства та управління його ліквідністю, платоспроможністю, фінансовою стійкістю, діловою активністю і прибутковістю.
Управління фінансовими ризиками базується на виявленні складу основних фінансових ризиків, здійсненні їхнього оцінювання, формуванні системи заходів для їхньої мінімізації та страхування.
Антикризове фінансове управління передбачає розробку дій щодо запобігання банкрутства підприємства та виведення його з кризового стану.
На кожному підприємстві залежно від специфічних особливостей його фінансово-господарської діяльності потрібно будувати власну багаторівневу функціональну систему управління фінансами.
З метою управління фінансами підприємства застосовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм в управлінні підприємством – це система управління фінансами шляхом комплексної взаємодії фінансових форм, стимулів, способів, важелів регулювання фінансових відносин з метою раціонального використання фінансових ресурсів, залучення додаткових та їхнього прибуткового інвестування (рис. 1.2).
Ефективність фінансового механізму насамперед залежить від обраного методичного інструментарію. В процесі управління фінансами підприємства використовують велику кількість методів.
Фінансові методи можна визначити як спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес. Їхня дія виявляється в утворенні й використанні грошових коштів. У практиці фінансового менеджменту широко застосовують такі фінансові методи, як планування; прогнозування; кредитування; самофінансування; оподаткування; фондоутворення; оренда, лізинг, факторинг; система розрахунків; інвестування; матеріальне стимулювання; страхування; заставні, трастові операції; фондоутворення; взаємовідносини з різними суб’єктами та засновниками.
Рис.1.2. Структура фінансового механізму
Кожному методу відповідають певні фінансові важелі. Фінансові важелі – це набір фінансових показників, через які керуюча система може впливати на господарську діяльність підприємства. Фінансові важелі є прийомом дії фінансового методу. До таких прийомів відповідно належать: собівартість, ціна, дохід, прибуток, види кредитів, відсоткові ставки, фінансові санкції, ставки податків, вклади, пайові внески, відрахування у фонди, орендна плата, лізингові та факторингові платежі, форми розрахунків, інвестиційний дохід, дисконт, рівень дивідендних виплат, котирування валютних курсів, синергізм, дисконт, чистий грошовий потік, амортизаційні відрахування.
Фінансові інструменти – це контрактні зобов’язання, які забезпечують механізм реалізації окремих управлінських рішень підприємства і дають змогу фіксувати його фінансові відносини з іншими економічними об’єктами. До фінансових інструментів належать такі:
платіжні інструменти (платіжні доручення, чеки, акредитиви тощо);
кредитні інструменти (договори про кредитування, векселі тощо);
депозитні інструменти (депозитні договори, депозитні сертифікати тощо);
інструменти інвестування (акції, інвестиційні сертифікати тощо);
інструменти страхування (договір страховки, поліс страховки тощо);
інші види фінансових інструментів.
Правове забезпечення – це закони, постанови, укази, статут юридичної особи.
Організаційно-методичне забезпечення – інструкції, норми, нормативи, методичні вказівки.
Інформаційне забезпечення – різновиди статистичної, економічної, фінансової, комерційної та іншої інформації.
Ефективний фінансовий механізм підприємств має сприяти ритмічності одержання та виконання платежів; прискоренню обіговості капіталу; оптимізації витрат за рахунок більших можливостей маневрування ресурсами підприємства та обмеження потреби в позичковому капіталі; підвищенню якості управління борговими зобов’язаннями та зменшенню ризику неплатоспроможності; більшій вірогідності залучення інвестицій; пожвавленню виробничого циклу та кращій адаптації до змін ринкової кон’юнктури.