4. Цивільна дієздатність

Дієздатність – конкретна умова участі у цивільних правовідносинах самостійно. Згідно ч. 1 ст. 30 ЦКУ цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати. Таким чином цивільна дієздатність зв’язується із якістю психомоторної діяльності й зокрема з психічним станом людини². Лише здатна усвідомлювати значення своїх дій людина може належним чином здійснювати свої права та виконувати взяті юридичні обов’язки. Здатність адекватно оцінювати певну ситуацію, можливий за неї юридичний факт також залежить від простого життєвого досвіду, який здобувається з віком та станом психічного здоров’я. Отже цивільна дієздатність залежить від інтелектуальних здатностей людини: моделювати цю поведінку, передбачати її правові наслідки, адекватними засобами виявляти і оформляти волевиявлення.

За такої моделі у дієздатності просліджується декілька моментів:

• евристичний – здатність усвідомлювати значення своїх дій через наявність певних навиків, знань та досвіду;

• психологічний – здатність керувати своїми діями;

• юридичний – здатність набувати суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

У п. 2 ч. 1 ст. 30 ЦКУ встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі невиконання. Варто зазначити, що у порівнянні із легальним визначенням цивільної дієздатності у ст.11 ЦК УРСР (здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки) ця конструкція є ускладненою і більш повною. Воно дає можливість усередині цивільної дієздатності виділити її окремі елементи:

• правонабувальна здатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних права і створювати цивільні обов’язки. Мова йде про набуття як суб’єктивних прав та юридичних обов’язків так і правових статусів: автора, зарученого, одруженого, батька, підприємця, почесних і академічних звань тощо;

• правоздійснювальна або правовиконавча здатність – здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов’язки;

• праворозпорядча здатність – здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами, наприклад відчужувати майнові права інтелектуальної власності іншим особам на підставі виключного ліцензійного договору;

• деліктоздатність – здатність відповідати за порушення цивільних юридичних обов’язків;

• тестаментоздатність – здатність складати заповіт і бути спадкоємцем;

• трансдієздатність – здатність бути представником тих, кого особа повинна представляти у силу закону. Або може представляти у силу договору чи адміністративного акту або судового рішення;

• бізнес дієздатність – здатність бути учасником підприємницьких правовідносин і зокрема набувати права і обов’язки підприємця.

Варто зазначити, що перших три елементи складають узагальнену правомочність – правочиноздатність – здатність своїми діями створювати, змінювати та припинювати цивільні права і юридичні обов’язки.

Як і правоздатність цивільна дієздатність за загальним правилом є рівною для умовно рівних за здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними фізичних осіб. Такий висновок зроблено на підставі аналізу змісту ч. 2 ст. 30 ЦКУ де встановлено, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦКУ і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім цього таке правило дає підставу для виділення інших видів приватної дієздатності: сімейної, житлової, трудової, земельної, господарчої тощо. Фактично цим звужене раніше більш широке тлумачення цивільної дієздатності.

С хема 1 та умовні її зазначення:

1- правоздатність, 2 –дієздатність, 3. правочиноздатність, 4. деліктоздатність, 5 – опіка, 6 – піклування, 7 – часткова дієздатність, 8 – неповна дієздатність, 9 – повна дієздатність, 10 – обмежена дієздатність, 11- визнання особи недієздатною.

З

9

6

5

2

8

10

3

5

агалом прийнято розрізняти зміст цивільної дієздатності. Він при повній дієздатності максимально наближується до змісту цивільної правоздатності. Але в силу обмеженості людини у ресурсах, часі, житті ніколи не може абстрактна можливість до правомочності збігтися з реально наявними цивільними правами і цивільними обов’язками. Принцип розумності здійснення своїх прав тим більше є тому перепоною. До того законодавство встановлює певні обмеження. Навіть найбагатша у світі людина не може придбати у власність цілу країну.

Отже правоздатність і дієздатність тісно зв’язані між собою. Але якщо зміст першої становлять абстрактні права і обов’язки, то зміст другої – лише ті які особа відповідно до її здатності усвідомлювати значення свої дій і ними керувати може самостійно придбати. Здебільше цивільна дієздатність – реалізована через певні юридичні факти цивільна правоздатність. Як ми вже зазначали виключення становлять природні права людини, які є одночасно змістом цивільної правоздатності і суб’єктивним правом. Схема