3. Форма та строк довіреності

Довіреність - перш за все документ, що повинен відповідати встановленим для документа вимогам. На нинішньому етапі розвитку суспільства практикуються письмові документи та електронні. Перші мають письмовау форму і призначені для візуального ознайомлення з ними. Зміст других може бути розпізнаний лише за допомогою електронних ідентифікаційних пристроїв. Це можуть бути карти або інші носії із вмонтованими у них чіпами. Використовуються також комбіновані документи які можуть розрізнятися як візуально, так і за допомогою електронних зчитуючих терміналів. Чинним законодавством визначена форма довіреності – спосіб вираження волевиявлення особи, яку представляють за довіреністю. Відповідно до ст. 245 ЦКУ форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Домінування вимог закону в даному разі є виправданим, оскільки надає відносинам із договірного представництва стабільну основу, гарантує інтереси як самого представника так і третіх осіб.

Як вже зазначалось у попередньому підрозділі форма довіреності може бути проста письмова, а може бути письмова кваліфікована – нотаріально посвідчена. Нотаріально посвідчена довіреність необхідна для представництва у тих правочинах, які за чинним законодавством вимагають нотаріального посвідчення, наприклад продаж нерухомості.

В той же час, довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків видачі довіреності на отримання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо). Такі довіреності можуть бути посвідчені посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Тим самим, з одного боку, встановлено підвищені правові гарантії для інституту передоручення, а з другого знято необґрунтовані перепони.

Крім нотаріально посвідчених довіреностей передбачаються довіреності, які прирівнюються до нотаріально посвідчених. Згідно ст. 245 ЦКУ до таких довіреностей відносяться:

• довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військовому лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем; д

• довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу;

• довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Крім цього у сільських місцевостях довіреності може посвідчити голова сільської чи селищної Ради. За рубежем довіреності можна посвідчити у консульських закладах України.

Окремо законом врегульована форма довіреності юридичної особи. Відповідно до ст. 246 ЦКУ довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Новий ЦКУ встановив ряд новел щодо строку довіреності. Перш за все він відійшов від імперативно визначеної граничної її строковості. Статтею 248 передбачено що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до її припинення. Отже відмінено трьохрічний загальний строк довіреності, що передбачався ЦК УРСР 1963р. Але виникає питання як же бути у тому разі коли строк у довіреності за об’єктивними чи суб’єктивними причинами не вказано. Вважаємо, що довіреність у якій не вказано строк її чинності але вказана дата її вчинення повинна діяти лише на протязі одного року з моменту її учинення.

Відповідно, строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Це прояв правила, що ніхто не може передати іншій особі більше прав (повноважень) чим має сам.

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.