2. Види довіреності

Поділ довіреностей на види має практичне і теоретичне значення. У юридичній літературі практично одностайно виділяють одні і ті ж види довіреності. За змістом і обсягом повноважень, якими наділений представник прийнято виділяти три види довіреності:

разова – видається для вчинення однієї строго визначеної дії, наприклад отримання місячної заробітної плати. Як правило для учинення вказаного в такій довіреності право чину його слід передати третій особі. Це має важливе значення для так званих товарних операцій юридичних осіб для яких згідно вимог бухгалтерського обліку та звітності кожна передача матеріальних цінностей повинна мати документальну підставу;

спеціальна – видається для учинення низки однорідних правочинів. Для їх учинення це необхідно посвідчення особистості представника. Такі довіреності мають спеціальне професійне призначення і здебільше слугують для опосередкування регулярних операцій з товарно-матеріальними цінностями від товаровласників чи вантажоперевізників. Тому цими довіреностями наділяються експедитори. У товарних накладних зазначається номер довіреності та дата її видачі, а сама довіреність повертається представнику;

генеральні чи, як ще їх називають, загальні довіреності видаються представнику для вчинення самих різноманітних правочинів на протязі певного періоду. Такою є довіреність, що видається юридичною особою керівнику її філії чи представництва.

За можливостями відкликати видану довіреність можна виділити відкличні довіреності і безвідкличні (ч.4 ст.249 ЦКУ). Відкличну довіреність особа яка її видала має право відкликати у будь-який час. Відповідно до ч. 1 цієї статтті особа яка видала довіреність,за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. При тому відмова від такого права є нікчемною. Безвідкличну – лише за умови перебігу встановленого у довіреності або законі строку.

За формою слід виділити просту письмову та кваліфіковану – нотаріально посвідчену. Нотаріально посвідчена довіреність видається у тих випадках коли правочин, на вчинення якого уповноважується представник, потребує за законом нотаріального посвідчення. У всіх інших випадках достатньо простої письмової довіреності.

За правовим становищем осіб, якими видані довіреності, та вимогами щодо їх верифікації слід виділити довіреності фізичних осіб та довіреності юридичних осіб. Підписи на довіреностях фізичних осіб повинні бути належним чином посвідчені за місцем їх роботи, служби, навчання чи перебування. Підпис фізичної особи-підприємця може бути посвідчено його печаткою. Навпроти, довіреності юридичних осіб спеціальних посвідчуючих заходів не потребують. Проте така довіреність повинна бути зареєстрована , мати номер, підписана уповноваженою особою та посвідчена печаткою.

Сучасна інформаційна дійсність і інформаційні технології мають інші техніко-юридичні засоби передачі повноважень. Мається на увазі широке використання кодів для доступу до віртуального технологічного обладнання і учинення за його допомогою конклюдентних правочинів у інтересах інших осіб. Так отримати кошти у банкоматі може кожна особа, якій відомо індивідуальний код електронної карточки. За правовою оцінкою передача іншій особі електронної картки і повідомлення її індивідуального коду із одночасним дорученням провести платежі певній особі, чи отримати гроші може кваліфікуватися як своєрідна віртуальна довіреність. Проте це дуже молозвідана у національній цивілістиці сфера відносин.

Зазвичай довіреності – індивідуалізовані документи, що виходять від конкретної особи. У практиці застосовуються колективні довіреності, які видаються одночасно двома та більше особами для спільного представництва їх інтересів. Такі довіреності практикуються для представництва корпоративних прав (передача (делегування) повноважень учасників господарських товариств чи інших корпоративних утворень для висловлення їх позиції на загальних зборах). Вони можуть підтверджувати повноваження на отримання однотипових платежів певній особі – старості групи на отримання стипендій, роздатчикам заробітної плати на отримання заробітної плати певного структурного підрозділу юридичної особи.

Не виключена поява спеціальних розробок з цього приводу та їх формалізація у чинному законодавстві.