5. Акціонерне товариство

Стаття 152. Поняття акціонерного товариства

1. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом.

3. Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.

4. Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом.

5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

1. Характерною ознакою акціонерного товариства є те, що його статутний капітал поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, а не на частки, як у товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Сукупна номінальна вартість випущених акціонерним товариством акцій складає розмір статутного капіталу товариства.

На відміну від Закону України «Про господарські товариства» та положень ГК, що передбачають створення акціонерних товариств двох видів — закритих та відкритих, у чинному ЦК не виділяють ці види акціонерного товариства, а лише встановлюється, що у акціонерному товаристві може провадитися відкрита підписка на акції (див. коментар до ст. 155 ЦК).

2. За загальним правилом ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном, але установчими документами чи законом може бути встановлена майнова відповідальність учасників юридичної особи. За загальним правилом ч. 2 ст. 152 ЦК акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства у межах вартості акцій, що їм належать.

Але статутом можуть бути передбачені випадки, коли акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Йдеться про несплату вартості акцій при їх розповсюдженні акціонерним товариством, тобто при проведенні емісії.

3. Відповідно до ст. 90 ЦК юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. У даному випадку Кодекс вказує на необхідність відображення в найменуванні цього виду товариства слів «акціонерне товариство». У деяких випадках в найменуванні акціонерних товариств, акції яких стовідсотково належать державі, використовується найменування «Державне акціонерне товариство».

4. Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом. Так, зокрема, ст. 7 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлює, що випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду (на сьогодні — статутного капіталу), а при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство — на всю вартість майна державного підприємства.

5. Акціонерне товариство, яке провадить відкриту підписку на акції, зобов'язане щороку публікувати для загального ознайомлення річний звіт (зміст, структура та форма визначаються «Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами — емітентами облігацій», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 9 червня 1998 р. № 72), бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також інформацію, передбачену законом.

Відповідно до ст. 24 Закону емітент, включаючи акціонерне товариство, зобов'язаний не рідше одного разу на рік інформувати громадськість про своє господарсько-фінансове становище і результати діяльності (надалі — річний звіт). Річний звіт публікується не пізніше дев'яти місяців року, наступного за звітним, і надсилається держателям іменних акцій та реєструвальному органу. У річному звіті повинні міститися такі дані про емітента:

інформація про результати господарювання за попередній рік;

підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) річний баланс та довідка про фінансовий стан;

основні відомості про додатково випущені цінні папери;

обґрунтування змін у персональному складі службових осіб.

Стаття 153. Створення акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами.

2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

Цей договір не є установчим документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.

Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом.

1. Засновниками акціонерного товариства можуть бути фізичні та/або юридичні особи. При створенні акціонерних товариств у процесі корпоратизащі державних підприємств, які створюються шляхом перетворення із державних підприємств, його засновниками є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі KM України органи та обласні державні адміністрації відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств».

2. Акціонерне товариство відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦК може бути створено як однією особою, так і кількома особами. В останньому випадку між учасниками укладається договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Такий договір укладається у простій формі, а якщо засновниками є фізичні особи — у нотаріальній формі. На відміну від положень, що встановлені в Законі України «Про господарські товариства», в яких установчий договір є установчим документом, договір про створення акціонерного товариства не належить до установчих документів.

У договорі про створення акціонерного товариства визначаються порядок здійснення учасниками спільної діяльності щодо створення товариства, умови передання майна товариству на оплату акцій.

За загальним правилом ст. 96 ЦК особи, які створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до Державної реєстрації товариства, а товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх загальними зборами акціонерів.

Частина 4 ст. 153 ЦК закріплює право на створення акціонерного товариства однією особою та його існування. Раніше така можливість була передбачена тільки для акціонерних товариств, створених при приватизації та корпорацій державного та комунального майна. Але надання такого права змушує для попередження зловживань з боку недобросовісних юридичних чи фізичних осіб, обмежувати можливість їх участі в акціонерному товаристві, в якому існує тільки один учасник, і ч. 4 ст. 153 ЦК встановила такі обмеження: неможливість мати єдиним учасником інші підприємницькі товариства, учасником якого є одна особа.

5. ЦК не регламентує порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхню компетенцію. На сьогодні статті 35, 36 Закону України «Про господарські товариства» встановлюють, що установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний капітал);

зменшують розмір статутного капіталу у випадках, коли в установлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;

обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

визначають пільги, що надаються засновникам;

затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

вирішують інші питання.

Установчі збори акціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося. Голосування на установчих зборах проводиться за принципом: одна акція — один голос.

Рішення про створення акціонерного товариства, про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю з голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання — простою більшістю голосів.

Стаття 154. Статут акціонерного товариства

1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

2. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

1. Єдиним установчим документом акціонерного товариства є його статут. Договір, який укладають засновники щодо створення акціонерного товариства, відповідно до ч. 2 ст. 153 ЦК не є установчим документом. Отже, акціонерне товариство діє на підставі статуту, який приймається на установчих зборах товариства.

2. Крім загальних вимог, що є однаковими щодо статуту будь-якого товариства (див. коментар до ст. 88 ЦК), статут акціонерного товариства має містити додаткові відомості, а саме:

розмір статутного капіталу;

умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість;

права акціонерів;

склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень, а також інші відомості, передбачені законодавством.

У статуті товариства повинні бути визначені категорії акцій. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Акція завжди визначається за допомогою парних категорій (проста іменна чи проста на пред'явника, привілейована іменна чи привілейована на пред'явника). Відповідно до ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» при перетворенні державних підприємств в акціонерні товариства відповідно до Закону можуть випускатися тільки прості іменні акції.

Стаття 155. Статутний капітал акціонерного товариства

1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

2. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки встановлюється законом.

3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість ЧИСТИХ активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

1. Статутний капітал товариства формується з метою забезпечення підприємницької діяльності товариства і складається із вартості вкладів, які засновники (акціонери) вносять на купівлю акцій при їх емісії.

Статутний капітал акціонерного товариства, як і статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю, гарантує інтереси кредиторів (див. коментар до ст. 144 ЦК).

Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим за розмір, встановлений законом. Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства складає 1250 мінімальних заробітних плат.

2. Новелою ЦК є закріплення обов'язку при створенні акціонерного товариства розподіляти усі акції між засновниками акціонерного товариства, тобто тими особами, які підписали установчий договір.

Відкрита підписка на акції можлива лише у випадку збільшення розміру статутного капіталу і провадиться згідно з «Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 1998 р. № 44, таким чином:

прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та оформлення протоколу згідно зі ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»;

реєстрація в ДКЦПФР інформації про емісію акцій відповідно до «Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 9 лютого 2001 р. №18;

публікація інформації про емісію акцій. Інформація публікується у повному обсязі в органах преси ВР України чи KM України або офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку підписки на цінні папери (ст. 23 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»);

оформлення та депонування тимчасового глобального сертифіката (у разі бездокументарної форми випуску акцій);

здійснення підписки на акції.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. У разі якщо підписка на акції перевищує розмір статутного капіталу, товариство має право відхилити зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі якщо товариство не відхиляє зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають загальні збори, а при відмові товариством зайвої підписки внесені суми повертаються особам, які підписалися на акції, не пізніш як через 30 днів. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати шести місяців (ст. 30 Закону України «Про господарські товариства»). За результатами підписки до ДКЦПФР надається звіт про результати підписки на акції. Реєстрація в ДКЦПФР звіту повинна бути проведена не пізніше ніж через 15 календарних днів після закінчення строку підписки на акції або після дати її дострокового припинення;

прийняття загальними зборами акціонерів рішення щодо затвердження результатів підписки на акції (у разі недосягнення або перевищення запланованого рівня підписки та у разі прийняття рішення про збільшення розміру статутного фонду правлінням товариства), а також внесення до статуту товариства змін, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу;

реєстрація змін до статуту акціонерного товариства, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу;

реєстрація випуску акцій в ДКЦПФР;

оформлення та депонування нового глобального сертифіката випуску акцій (у разі бездокументарної форми випуску акцій);

внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів (у разі документарної форми випуску акцій);

виготовлення бланків та видача акціонерам сертифікатів акцій (у разі документарної форми випуску акцій).

3. Для гарантування інтересів кредиторів ч. З ст. 155 ЦК закріплює правило яро неможливість зниження вартості чистих активів до рівня, нижчого ніж статутний капітал, як і в товаристві з обмеженою відповідальністю (див. коментар до ст. 144 ЦК). Але, на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, акціонери не мають права вносити додаткові вклади для підтримання балансу між вартістю чистих активів та статутним капіталом, тому у такій ситуації можливе лише зменшення статутного капіталу.

Рішення про зменшення статутного капіталу приймається загальними зборами акціонерів, оскільки це потребує внесення відповідних змін до статуту акціонерного товариства. Але таке зменшення можливе лише до мінімального розміру статутного капіталу, тому якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

Стаття 156. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.

2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається.

3. У випадках, встановлених статутом товариства і законом, може бути встановлене переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товариством.

1. Рішення про збільшення статутного капіталу може прийматися загальними зборами, але ст. 159 ЦК не відносить вирішення цього питання до виключної компетенції загальних зборів, оскільки встановлює лише те, що зміни до статуту, пов'язані зі змінами статутного капіталу, є виключною компетенцією загальних зборів. Джерелами збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства є:

додаткові внески (вклади), якими можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті;

реінвестиція дивідендів.

Способами збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відповідно до п. 3 «Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства» може бути:

збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

збільшення номінальної вартості акцій.

При збільшенні розміру статутного капіталу акціонерного товариства не допускається поєднувати джерела збільшення розміру статутного капіталу та його індексацію, а також поєднувати способи збільшення розміру статутного капіталу

Для акціонерного товариства, яке провадить закрите розміщення акцій, «Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства» встановлено такий порядок збільшення розміру статутного капіталу:

прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та оформлення протоколу згідно з чинним законодавством України;

розподіл акцій додаткового випуску;

прийняття загальними зборами акціонерів рішення щодо внесення до статуту товариства змін, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу;

реєстрація змін до статуту акціонерного товариства, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу;

реєстрація випуску акцій;

оформлення та депонування нового глобального сертифіката випуску акцій (у разі бездокументарної форми випуску акцій);

внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів (у разі документарної форми випуску акцій);

виготовлення бланків та видача акціонерам сертифікатів акцій (у разі документарної форми випуску акцій).

Порядок збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок реінвестиції дивідендів (виплати дивідендів акціями) включає таку послідовність дій:

прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та оформлення протоколу згідно з чинним законодавством України;

публікація в органах преси ВР України чи KM України або офіційному виданні фондової біржі повідомлення про збільшення розміру статутного капіталу товариства відповідно до вимог, передбачених цим Положенням;

надання протоколу рішення щодо збільшення розміру статутного капіталу та копії надрукованого повідомлення до ДКЦПФР не пізніше 10 днів після його опублікування;

надання акціонерами заяв товариству щодо їх згоди на направлення нарахованої кожному з них суми дивідендів на збільшення розміру статутного капіталу;

внесення та реєстрація змін до статуту товариства, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу;

реєстрація випуску акцій;

оформлення та депонування нового глобального сертифіката випуску акцій (у разі бездокументарної форми випуску акцій);

внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів (у разі документарної форми випуску акцій);

виготовлення бланків та видача акціонерам сертифікатів акцій (у разі документарної форми випуску акцій).

У разі збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок реінвестиції дивідендів інформація про випуск акцій реєстрації не підлягає, відкрита підписка на акції не здійснюється.

Одним із способів збільшення статутного капіталу акціонерного товариства є його індексація.

Акціонерне товариство, яке відповідно до постанов KM України провело індексацію балансової вартості основних фондів, має право збільшити статутний капітал на суму, що не перевищує суми індексації балансової вартості основних фондів, зменшеної на суму індексації зносу за ними (далі — сума індексації основних фондів) шляхом випуску акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості.

При випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу за рахунок індексації основних фондів відкритий продаж акцій не здійснюється, інформація про випуск акцій реєстрації не підлягає. Порядок проведення збільшення статутного капіталу регулюється «Положенням про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при збільшенні статутного фонду у зв'язку з індексацією основних фондів», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 березня 2000 р. № 25.

2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається тільки у випадку повної сплати статутного капіталу, а відповідно до п. 2 «Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства» збільшення статутного капіталу акціонерного товариства можливе лише у випадку реєстрації всіх попередніх випусків акцій.

Метою збільшення статутного капіталу товариства не може бути покриття його збитків, але з цього не випливає, що акціонерне товариство, яке є збитковим, не має права збільшувати статутний капітал. Так, наприклад, метою збільшення статутного капіталу у такому товаристві може бути придбання обладнання для товариства.

3. Можливість встановлення переважного права акціонерів на придбання акцій може бути визначена законом або статутом акціонерного товариства. Так, ст. 38 Закону України «Про господарські товариства» встановлює, що акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. Для гарантування такого переважного права «Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства» передбачає, що протокол рішення уповноваженого органу управління про збільшення розміру статутного капіталу, крім відомостей, перед бачених чинним законодавством України, має містити такі дані:

порядок реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій, що випускаються додатково, у кількості, пропорційній їх частці у статутному капіталі на момент прийняття рішення про емісію акцій;

термін проведення відкритої підписки для акціонерів, що реалізують своє переважне право, та термін проведення підписки для інших інвесторів і акціонерів на придбання акції у кількості, що перевищує кількість акцій, на яку акціонер має переважне право.

Протокол рішення уповноваженого органу управління акціонерного товариства про збільшення розміру статутного капіталу, крім відомостей, передбачених чинним законодавством України, має містити порядок реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій, що випускаються додатково, у кількості, пропорційній їх частці у статутному капіталі на дату прийняття рішення про емісію акцій.

Акціонерним товариствам, які проводять відкриту підписку, під час проведення підписки на акції забороняється визначати переваги (різні умови) одних інвесторів перед іншими на придбання акцій, що випускаються додатково, за винятком випадків реалізації акціонерами свого переважного права.

Відкрита підписка на акції здійснюється у два етапи:

на першому етапі реалізується переважне право акціонерів на придбання акцій, що випускаються додатково, у кількості, пропорційній їх частці у статутному капіталі на дату прийняття рішення про емісію акцій;

на другому етапі реалізується право інших інвесторів на придбання акцій, що випускаються додатково, та існуючих акціонерів у кількості, що перевищує кількість акцій, на яку акціонер реалізував своє переважне право. При цьому на другому етапі переважним правом на придбання акцій, що випускаються додатково, користуються акціонери товариства.

До інформації про емісію акцій має включатися термін проведення першого і другого етапів підписки у випадках, коли передбачена процедура реєстрації інформації про емісію акцій.

Термін проведення першого етапу підписки не може бути менше 15 календарних днів. Другий етап підписки починається після закінчення першого етапу.

З дня, наступного за днем закінчення першого етапу підписки, на вимогу акціонера або іншого інвестора акціонерне товариство повинно надати інформацію про кількість акцій, на які здійснена підписка на першому етапі.

Для реалізації свого переважного права на придбання акцій, що випускаються додатково, протягом терміну, встановленого для цього, подається заява і здійснюється оплата акцій відповідно до умов випуску. Під час реалізації акціонерами свого переважного права акціонерне товариство не має права обмежувати використання грошових коштів як форми оплати акцій.

Перевищення запланованого рівня відкритої підписки або дострокове її припинення можливе у разі, якщо в інформації про емісію акцій була передбачена така можливість.

Рішення про затвердження результатів відкритої підписки у разі недосягнення або перевищення запланованого рівня ухвалюється загальними зборами акціонерів відповідно до вимог чинного законодавства.

Заяви, що надійшли від інвесторів, які не є акціонерами, до початку другого етапу підписки, не розглядаються.

Стаття 157. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

1. Загальні збори акціонерного товариства мають право зменшити статутний капітал або шляхом зменшення номінальної вартості акцій, або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може вплинути на права та інтереси його кредиторів. Тому таке зменшення товариством допускається, як і для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення зобов'язання або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» інформація про зменшення статутного капіталу підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Таке повідомлення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства повинно містити відомості про:

найменування акціонерного товариства;

ідентифікаційний код акціонерного товариства;

місцезнаходження акціонерного товариства;

розмір, на який зменшено статутний капітал, а також розмір статутного капіталу після зменшення;

місце та дату проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема щодо зменшення статутного капіталу акціонерного товариства.

У разі внесення змін до статуту, які пов'язані із зменшенням статутного капіталу акціонерного товариства, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 29 Закону, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.

Рішення про зменшення статутного капіталу приймається вищим органом товариства — загальними зборами. Це питання віднесене до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не може бути передане ними для вирішення іншим органам товариства. Зменшення розміру статутного капіталу пов'язане з внесенням змін до статуту акціонерного товариства та подальшою державною реєстрацією цих змін.

2. Частина 2 ст. 157 ЦК допускає спосіб зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій. На відміну від ст. 32 Закону України «Про господарські товариства», купівля власних акцій акціонерного товариства допускається лише у випадку, коли це передбачено статутом. Стаття 32 Закону такої вимоги не містить.

Відповідно до ст. 41 Закону рішення про викуп власних акцій акціонерного товариства приймається загальними зборами акціонерного товариства.

3. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, як і товариства з обмеженою відповідальністю, можливе лише до мінімального розміру, встановленого законодавством для таких видів товариств. Якщо у випадку зменшення статутного капіталу акціонерного товариства нижче від встановленого законом розміру загальні збори акціонерного товариства не приймуть рішення про його ліквідацію, таке право має суд відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» за позовом органу державної реєстрації.

Стаття 158. Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів

1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.

2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.

3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

1) до повної сплати всього статутного капіталу;

2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

3) в інших випадках, встановлених законом.

1. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (далі — Закон) акціонерне товариство має право випускати привілейовані акції. Статтею 158 ЦК встановлено, що частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцять п'ять відсотків, і змінено вимогу ст. 4 Закону щодо 10 відсотків.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, беручи участь у загальних зборах, наглядовій раді, правлінні товариства, якщо інше не передбачено його статутом. Тобто для надання власникам привілейованих акцій права брати участь в управлінні товариства це повинно бути прямо передбачене статутом акціонерного товариства.

Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим у відсотках до їх номінальної вартості щороку виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам по простих акціях, перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

2. Крім акцій акціонерне товариство має право випускати також облігації. Відповідно до ст. 10 Закону облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації мають право випускати не тільки акціонерні товариства, а й інші підприємницькі товариства, але вони не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Частиною 2 ст. 158 ЦК встановлено, що акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу, тим самим збільшено обмеження, передбачене ст. 11 Закону, щодо 25 процентів від розміру статутного фонду або розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами. Забезпечення зобов'язань акціонерного товариства за облігаціями, що випускаються, здійснюється третіми особами в порядку, передбаченому чинним законодавством.

3. Частина 3 ст. 158 ЦК встановлює обмеження права акціонерів на отримання дивідендів. Такі обмеження щодо виплати прибутку не передбачені для інших господарських товариств.

ЦК встановлює два випадки обмеження виплати дивідендів:

акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди до повної сплати всього статутного капіталу;

при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

та в інших випадках, встановлених законом до повної сплати всього статутного капіталу.

Цей перелік не є вичерпним, законами можуть встановлюватися додаткові обмеження.

Відповідно до ст. 4 Закону право на отримання дивідендів мають власники простих і привілейованих акцій. На кожну просту акцію акціонерного товариства нараховується однаковий розмір дивідендів.

Дивіденди за простими акціями можуть виплачуватися тільки у тому разі, якщо акціонерне товариство за підсумками діяльності за рік, за який мають сплачуватися дивіденди, отримало прибуток.

Затвердження порядку розподілу прибутку, строку і порядку виплати часини прибутку (дивідендів), питання про затвердження розміру дивідендів належать до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства. Виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов’язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Дивіденди за акціями сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Не здійснюються нарахування та виплата проміжних дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя.

Виплата дивідендів акціонерам може проводитись одноразово в повному обсязі у строк, установлений вищим органом акціонерного товариства і статутом товариства.

Рішення про виплату дивідендів може прийматися лише у випадках, якщо вищим органом акціонерного товариства прийнято рішення про затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства.

З метою визначення переліку інвесторів (акціонерів), які мають право на отримання дивідендів, акціонерне товариство на початок терміну виплати дивідендів повинно забезпечити складання:

при документарній формі випуску іменних акцій — реєстру власників іменних акцій, складеного реєстроутримувачем на дату початку виплати дивідендів;

при бездокументарній формі випуску акцій — зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів, складеного депозитарієм на дату початку виплати дивідендів.

Виплата дивідендів за акціями на пред'явника здійснюється емітентом за умови пред'явлення акціонером акцій (сертифіката акцій).

Виплата дивідендів за іменними акціями та акціями, випущеними у бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів. Акціонер, включений до зазначеного реєстру, має право отримати дивіденди незалежно від терміну, протягом якого він був власником акцій.

Дивіденди не нараховуються та не виплачуються за акціями власного випуску, які викупило товариство в акціонерів та які перебувають на балансі товариства, з урахуванням вимог ст. 32 Закону України «Про господарські товариства».

Стаття 159. Загальні збори акціонерів

1. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

3. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється законом.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо: 1) внесення змін до статуту товариства; 2) ліквідації товариства.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності

товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

1. Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, в яких мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Виключення з цього правила встановлені ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», яка передбачає, що власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

На практиці трапляються випадки, коли на акції накладається арешт відповідно до «Порядку накладення арешту на цінні папери», затвердженого постановою KM України від 22 вересня 1999 р. № 1744, але це не обмежує право акціонера на участь у загальних зборах акціонерного товариства. До вирішення справи у судовому порядку щодо позбавлення акціонера права власності на акції власник акцій має право на участь у загальних зборах, оскільки такі дії власника не є діями щодо відчуження акцій та не призводять до переходу прав власності на акції до іншої особи (згідно з роз'ясненням ДКЦПФР «Щодо порядку застосування статті 5 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» стосовно права власника арештованих акцій брати участь в управлінні товариством шляхом голосування на загальних зборах» від 11 січня 2002 р. № 1).

Незважаючи на те, що ЦК допустив можливість існування акціонерного товариства з одним акціонером, ЦК не встановлює жодних виключень щодо визначення вищого органу управління в такому товаристві. Тому навіть у тому випадку, коли акціонером товариства є одна особа, вищим органом управління такого товариства є загальні збори.

Для проведення загальних зборів акціонери повинні зареєструватись із зазначенням кількості акції, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів. Слід мати на увазі, що на рахунок власника іменних цінних паперів, відповідно до п. 6.6 «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», вносяться лише повністю оплачені акції.

Реєстрація акціонерів — власників акцій на пред'явника здійснюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у цінних паперах. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).

Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або ДКЦПФР можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товариства.

Порядок призначення ДКЦПФР представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств та порядок проведення такого контролю регулюються «Положенням про проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 23 грудня 1998 р. № 199.

2. Виключна компетенція загальних зборів визначається ЦК, а також може визначатися законом і статутом товариства. ЦК відносить до виключної компетенції такі питання:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

На практиці може виникнути питання щодо тлумачення положення п. 1 ч. 2 ст. 159 ЦК про віднесення до виключної компетенції загальних зборів «внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу». Встановлення такої вимоги не позбавляє правління права приймати рішення про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у випадку, якщо це передбачено статутом (ст. 38 Закону України «Про господарські товариства»).

3. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів повинен бути встановлений законом. Відповідно до ст. 44 Закону України «Про господарські товариства» голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція — один голос. Представник може бути постійним або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства. Законодавством не встановлений порядок такого повідомлення, тому немає жодних перешкод щодо участі представника акціонера товариства у випадку, коли представник пред'явив довіреність на участь у зборах на момент реєстрації акціонерів.

Довіреність може бути видана відповідно до ст. 244 ЦК, а також може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства (ст. 41 Закону).

На практиці виникають питання щодо можливості передачі одним акціонером своїх повноважень декільком представникам. ДКЦПФР дала таке роз'яснення щодо передачі акціонером повноважень, які виникають з прав власності на акції. Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до цивільного законодавства. Довіреність може стосуватись як усіх належних акціонеру акцій, так і будь-якої їх частини (роз'яснення ДКЦПФР «Щодо передачі акціонером повноважень, які виникають з прав власності на акції» від 31 травня 2001 р. № 8).

Відповідно до вимог ст. 246 ЦК довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Довіреності фізичних осіб на участь у загальних зборах, згідно зі ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», можуть посвідчуватися реєстратором або правлінням акціонерного товариства. При посвідченні довіреностей вказаними особами інших повноважень, ніж участь у загальних зборах, такі довіреності передбачати не можуть.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором, якщо він веде систему реєстру відповідного акціонерного товариства.

Процедура посвідчення правлінням і реєстратором довіреностей на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів здійснюється відповідно до пунктів 2, 3, 5-14 (у частині правил посвідчення доручень) та пунктів 26-33 постанови KM України «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» від 15 червня 1994 р. № 419.

Реєстратор та правління акціонерного товариства можуть видати наказ (ухвалити рішення) про порядок посвідчення ними довіреностей на право Участі та голосування на загальних зборах акціонерів. Цей порядок може конкретизувати вищезазначені правові норми, але не може їм суперечити.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може містити завдання на голосування, тобто перелік питань порядку денного загальних зборів акціонерів, що скликаються, з вказівками, за які (проти яких) рішення потрібно проголосувати. Під час голосування на загальних зборах акціонерів представник повинен голосувати саме так, як це передбачено завданням на голосування. Якщо довіреність не містить завдання на голосування, представник вирішує всі питання щодо голосування на загальних зборах акціонерів на свій розсуд.

Довіреності, видані акціонерами за кордоном з участю іноземних властей, приймаються за умови їх легалізації у порядку, встановленому чинним законодавством та міжнародними договорами України.

Видача довіреності не виключає участь особи, яка її видала, у загальних зборах акціонерів замість представника.

4. Рішення на загальних зборах акціонерів, як правило, приймаються більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів, виключенням із цього правила є рішення про внесення змін до статуту товариства та ліквідацію товариства, які приймаються кваліфікованою більшістю голосів акціонерів, які присутні на загальних зборах. Такий порядок голосування не може бути змінений ні законом, ні статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

5. Частиною 5 ст. 159 ЦК встановлено, що загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік. Це положення є імперативним і не може бути змінене статутом акціонерного товариства. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, як що цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Стаття 43 Закону встановлює такі вимоги щодо порядку скликання загальних зборів:

здійснення не менш як за 45 днів до проведення зборів персонального повідомлення держателів іменних акцій передбаченим статутом способом, а також публікація загального повідомлення в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань ВР України, KM України чи ДКЦПФР із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного;

проведення загальних зборів акціонерів тільки на території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства, за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації;

надання права акціонерам вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного обов'язково;

необхідність доведення до всіх акціонерів не пізніше як за 10 днів до проведення зборів у порядку, передбаченому статутом, рішення про зміни в порядку денному;

надання акціонерам можливості до скликання загальних зборів ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним зборів;

неможливість прийняття рішення з питань, не включених до порядку денного.

Стаття 160. Наглядова рада акціонерного товариства

1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

2. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

3. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

4. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

1. ЦК та Закон України «Про господарські товариства» передбачає можливість створення в акціонерному товаристві наглядової ради. Цей орган виконує дві основні функції — контроль за діяльністю виконавчого органу та захист прав акціонерів.

ЦК передбачає, що законом можуть встановлюватися випадки обов'язкового створення наглядової ради товариства. Так, відповідно до ст. 46 Закону передбачено, що створення наглядової (спостережної) ради є обов'язковим, якщо кількість акціонерів перевищує 50 осіб.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» у корпоративних інвестиційних фондах також обов'язково створюється наглядова рада.

2. Компетенція наглядової ради акціонерного товариства встановлюється законом та статутом. Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» нагляд за діяльністю компанії з управління активами здійснює на підставі статуту корпоративного інвестиційного фонду спостережна (наглядова) рада.

Спостережна (наглядова) рада збирається на свої засідання в строки, передбачені статутом корпоративного інвестиційного фонду, але не рідше одного разу на квартал. Голова спостережної (наглядової) ради організовує ведення протоколу засідання.

Рішення спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду приймаються простою більшістю голосів і вважаються правомочними у разі участі в голосуванні не менш як двох третин складу ради.

Розмір винагороди членам спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду затверджується загальними зборами акціонерів корпоративного інвестиційного фонду.

Склад спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду визначається його статутом. Члени спостережної (наглядової) ради обираються загальними зборами акціонерів корпоративного інвестиційного фонду. Представники компанії з управління активами, торговців цінними паперами, які обслуговують корпоративний інвестиційний фонд, їх пов'язаних осіб не можуть бути членами спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду.

До складу спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду не можуть входити представники зберігача, реєстратора, аудитора (аудиторської фірми), незалежного оцінювача майна корпоративного інвестиційного фонду та пов'язаних з ними осіб.

До компетенції спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду належить:

скликання загальних зборів акціонерів;

підготовка порядку денного загальних зборів акціонерів;

визначення дати проведення загальних зборів, дати складання списку осіб, які мають право брати участь у загальних зборах, та інші питання, пов'язані з організацією проведення загальних зборів;

обрання голови спостережної (наглядової) ради (президента корпоративного інвестиційного фонду) та його заступника;

підготовка для затвердження загальними зборами проекту рішення загальних зборів акціонерів про розмір дивідендів та порядок їх виплати (для закритих корпоративних інвестиційних фондів);

укладення та розірвання договорів з компанією з управління активами, зберігачем, затвердження договорів з реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна;

прийняття змін до проспекту емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду;

затвердження договорів щодо активів інституту спільного інвестування, укладених компанією з управління активами, на суму, яка перевищує встановлену регламентом корпоративного інвестиційного фонду мінімальну вартість.

Спостережна (наглядова) рада корпоративного інвестиційного фонду забезпечує контроль за належним виконанням умов договорів компанією з управління активами фонду, зберігачем, реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем його майна.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.

Спостережна рада банку здійснює такі функції:

1) призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;

2) контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

3) визначає зовнішнього аудитора;

4) встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

5) приймає рішення щодо покриття збитків;

6) приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;

7) затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;

8) готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;

9) здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасників банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

3. Частина 3 ст. 160 ЦК, як і ст. 46 Закону України «Про господарські товариства», закріплює неможливість члену наглядової ради бути членом виконавчого органу. Членом наглядової ради не можуть бути також і власники привілейованих акцій, за виключенням випадків, коли відповідно до статуту вони мають право брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Стаття 46 Закону встановлює також обмеження щодо права бути членами наглядової ради членам ревізійної комісії.

4. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу. Це можуть бути заслуховування звітів правління на засіданнях ради, витребування фінансових та інших документів тощо.

Стаття 161. Виконавчий орган акціонерного товариства

1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

2. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

1. Відповідно до ст. 159 ЦК обрання та відкликання виконавчого органу акціонерного товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Компетенція виконавчого органу встановлюється законом та статутом акціонерного товариства. Так, відповідно до ст. 43 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції виконавчого органу товариства може бути віднесене скликання загальних зборів товариства, якщо це передбачено статутом товариства. Статутом акціонерного товариства не можуть бути віднесені до компетенції виконавчого органу товариства питання, які законом чи статутом віднесені до виключної компетенції загальних зборів товариства та наглядової ради.

Стаття 161 ЦК не встановлює вимоги щодо назви виконавчого органу, відносячи це до компетенції статуту акціонерного товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень і повинен Діяти у межах повноважень, встановлених законом та статутом.

2. Виконавчі органи товариства можуть бути одноособові або колегіальні.

Колегіальний орган акціонерного товариства приймає рішення простою більшістю від числа присутніх членів, якщо інше не встановлено статутом товариства або законом (див. коментар до ст. 99 ЦК).

У деяких випадках законодавством встановлюються вимоги щодо осіб, які очолюють виконавчий колегіальний орган. Так, ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що керівниками банку, у тому числі створеного у формі акціонерного товариства, мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам:

1) мають вищу економічну, юридичну освіту чи освіту у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку);

2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку);

3) мають бездоганну ділову репутацію;

4) попередній досвід керівної роботи у банках.

Вони мають право заступити на посаду після надання письмової згоди на це НБУ.

Стаття 162. Аудиторська перевірка

1. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи, передбачені статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і законом.

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

1. Відповідно до ст. 152 ЦК акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щороку публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом (див. коментар до ст. 152 ЦК).

2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, незалежно від того, проводить воно відкрите чи закрите розповсюдження акцій, повинна бути проведена на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій. Хоча ЦК не встановлює форму звернення акціонерів, але для запобігання суперечкам така вимога повинна бути зроблена у письмовій формі.

Частина 2 ст. 162 ЦК встановлює, що порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства встановлюється статутом товариства та законом. Тому такий порядок проведення перевірок в акціонерних товариствах можна встановлювати статутом товариства, включаючи і порядок проведення аудиторської перевірки на вимогу акціонерів, які володіють Ю відсотками акцій.