3. Інвестиційна привабливість регіону.

Інвестиційна привабливість регіону — це інтегральна характеристика окремого ре­гіону країни з позиції інвестиційного клімату, рівня розвитку інвестиційної інфраструк­тури, можливостей залучення інвестиційних ресурсів та інших чинників, що істотно впливають на формування прибутковості інвестицій та інвестиційних ризиків.

- розробка інвестиційної стратегії великої кількості підприємств на довгострокову перспективу з урахуванням регіональних чинників, що мають більш стійкий ха­рактер, ніж галузеві;

- погоджування стратегії з потенціалом регіональних споживчих ринків і ринків чин­ників виробництва;

- вираховування можливого періоду реалізації інвестиційних проектів в окремих ре­гіонах з урахуванням рівня розвитку локальної інвестиційної інфраструктури.

Щодо доцільності оцінки інвестиційної привабливості регіонів на сьогодні існують дві протилежні точки зору. Прихильники першої стверджують, що в умовах недоскона­лого правового поля і непослідовної політики центральних органів влади в інвестиційній сфері можуть виникнути сумніви щодо доцільності дослідження інвестиційного кліма­ту окремих регіонів. Крім того, місцева влада в умовах унітарної держави формально не має у своєму розпорядженні достатніх повноважень для істотного впливу на еко­номічні процеси, що відбуваються на місцях.

Опоненти прихильників викладеної точки зору, певною мірою погоджуючись з нею, зазначають, що існують вагомі аргументи на користь регіонального підходу. І головним аргументом вважають статистику інвестиційної діяльності. Протягом останніх років найбільші обсяги іноземних інвестицій спрямовуються на підприємства харчової проми­словості і внутрішньої торгівлі, тобто в ті галузі, що практично рівномірно представлені в структурі економіки всіх регіонів України. Отже, є всі підстави стверджувати про існуван­ня конкуренції регіонів за одержання інвестиційних ресурсів. Вагомим підтверджен­ням неоднорідності інвестиційного клімату регіонів є територіальний розподіл інвестицій у національну економіку: у 2002 р. майже три чверті всіх іноземних інвестицій було спря­мовано на підприємства таких областей, як Київська — 8%, Донецька—8, Дніпропетровсь­ка — 7, Запорізька — 6, Одеська — 5, Львівська — 4, Харківська—4, АР Крим — 4 і м. Києва — 34%. Інші регіони України одержали 20% інвестицій.

Для оцінки Інвестиційної привабливості регіонів використовуються різні методики, серед яких найпоширенішими є Рейтинг інвестиційної привабливості регі­онів України і методика оцінки інвестиційної привабливості регіонів українсь­кого вченого І.О. Бланка.

Вперше Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України було визначено експер­тами Інституту реформ у 1999 р. Для визначення рейтингу за цією ознакою викорис­товуються показники, що, за оцінками інвесторів, є найбільш важливими для ухвален­ня рішення про місце й обсяг інвестицій.

Оцінка привабливості регіонів України здійснюється на основі п'ятьох великих груп даних про інвестиційний клімат регіону:

1.економічний розвиток регіону (25%) ;

2. ринкова інфраструктура (22%);

3. фінансовий сектор (25%);

4. людські ресурси (13%);

5. підприємництво і місцева влада (15%).

Методика оцінки інвестиційної привабливості регіонів українського вченого 1.0. Бланка практично аналогічна методиці упорядкування Рейтингу інвестиційної при­вабливості регіонів України. Відповідно до методики 1.0. Бланка інвестиційна приваб­ливість регіонів оцінюється на основі ранжування за такими групами показників:

- загальноекономічний розвиток регіону (35%);

- розвиток інвестиційної інфраструктури регіону (15%) ;

- демографічна характеристика (15%);

- розвиток ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (25%);

- криміногенні, екологічні та інші ризики (10%).

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів України. Відповідно до Рейтингу інве­стиційної привабливості регіонів України виділяють чотири групи областей:

1.лідерів; 3. переслідувачів;

2. основного масиву; 4. аутсайдерів.

Відповідно до методики оцінки інвестиційної привабливості регіонів І. О. Бланка за результатами розрахунку інтегрального індексу виділяють чотири групи регіонів:

• пріоритетної інвестиційної привабливості (Київська, Донецька, Харківська області);

• достатньо високої інвестиційної привабливості (Луганська, Львівська, Одеська області);

• середньої інвестиційної привабливості (Житомирська, Сумська, Черкаська області);

• низької інвестиційної привабливості (Хмельницька, Тернопільська, Рівненська, Волинська області).

Незважаючи на обмежений вплив органів місцевого самоврядування на формування інвестиційного клімату в регіоні, місцева влада може вжити низку_заходів для подаль­шого підвищення інвестиційної привабливості області. Серед них варто назвати таки

• виявити реальні інвестиційні потреби області, розробити середньострокові інве­стиційні програми і пріоритети та довести їх до рівня бізнес-планів;

- створити єдину інформаційну базу перспективних інвестиційних проектів;

• готувати кадри регіону для роботи в умовах реалізації інвестиційних проектів;

• формувати джерела фінансування перед проектних і проектних робіт;

• розвивати спеціалізовану інфраструктуру, до якої належать інвестиційні розробники _t і керівники проектів; фахівці з пошуку інвестора (як приватного, так і через програми технічної допомоги та інші програми іноземних фінансових інститутів); система підго­товки і недержавної сертифікації інвестиційних спеціалістів; фінансово-кредитні установи; фондові і страхові компанії, що працюють в інвестиційному режимі; органі­зації, що займаються просуванням проекту до потенційних інвесторів (інвестицій­ний маркетинг, "промоушн", "паблік рилейшнз" — формування сприятливого інвес­тиційного іміджу області сучасними організаційними і технічними засобами);

• активізувати постійне висвітлення діяльності територій через засоби масової інфор­мації, організовувати і брати участь у тематичних конференціях, виставках, семіна­рах, радах, створити і щотижня підтримувати спеціалізований сайт в Інтернеті, ви­пускати рекламну поліграфічну продукцію, розробити інвестиційні пропозиції регіо­нальних підприємств із техніко-економічним обґрунтуванням залучення інвестицій;

• максимально використовувати законодавчо визначені повноваження органів місце­вого самоврядування з метою підвищення інвестиційної привабливості області.