Глава 20. Договір позики, кредитний договір ...

зичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількос­ті, ніж встановлено договором.

Новація боргу у позикове зобов'язання. Закон встановлює можливість виникнення позикового зобов'язання не лише внас­лідок укладення сторонами договору позики, а й завдяки новації боргу з договорів купівлі-продажу, найму майна або іншої підстави (ст. 1053 ЦК України).

Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться за домовле­ністю сторін з додержанням загальних вимог зобов'язального права до новації.

Не допускається новація щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом (ст. 604 ЦК України). Згідно з вимогами закону новація має здійснюватися сторонами з дотриманням форми, встановленої для договору позики (ст. 1047 ЦК України).

Відповідальність. Оскільки договір позики є одностороннім, відповідальність за цим договором має також односторонній харак­тер. Закон покладає на позичальника обов'язок сплатити позико­давцю, у разі неповернення позичальником своєчасно суми позики, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити три відсотки від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (статті 625, 1050 ЦК України).

У разі, якщо позичальник своєчасно не повернув позикодавцю речі, визначені родовими ознаками, він має сплатити позикодавцю неустойку згідно зі статтями 549-552 ЦК України незалежно від сплати відсотків, встановлених договором або законом. Згідно із за­коном сплата неустойки не звільняє позичальника від виконання зобов'язання щодо повернення позики в натурі, а також не позбав­ляє позикодавця права вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України).

§ 2. Кредитний договір

Поняття кредитного договору. Кредитний договір (від лат. сгесіНит — борг) — це цивільний договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановле­них договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити в'ідсотки (ст. 1054 ЦК України).

191

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

До останнього часу в юридичній літературі ведеться дискусія з приводу правової природи кредитного договору. Більшість авторів розглядає його як різновид договору позики, хоч і визначає його своєрідність¹, інші вважають, що він є самостійним договором².

Зазначений спір, як доводить Л. Г. Єфімова, з'явився тому, що кредитний договір, з одного боку, має однакову з договором позики економічну природу і відповідно з цим схожим правовий режим, а з іншого боку, мав достатньо відмінностей³.

З прийняттям ЦК України це спірне питання в юридичній літе­ратурі України слід вважати вирішеним на користь авторів, які вва­жають кредитний договір різновидом договору позики, оскільки за­кон прямо визначає, що до відносин за кредитним договором засто­совуються положення, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1058 ЦК України).

Зокрема, до кредитних правовідносин застосовуються правові норми інституту позики: щодо відсотків (ст. 1048 ЦК України), що­до обов'язку позичальника повернути позику (ст. 1049 ЦК Украї­ни), щодо наслідків порушення договору позичальником (ст. 1050 ЦК України), щодо забезпечення виконання зобов'язання позичаль­ником (ст. 1052 ЦК України).

Каузою (ціллю) кредитного договору є набуття позичальником права власності на грошові кошти кредитодавця із зобов'язанням їх повернення та сплати відсотків за кредитом. На відміну від догово­ру позики, кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами цього договору.

Особливістю кредитного договору є те, що норми закону дають сторонам право здійснювати односторонню відмову від виконання договірних зобов'язань, а саме, дають право кредитодавцю: 1) від­мовитися від надання позичальникові передбаченого договором кре­диту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури ви­знання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин,

¹ Вильянский С. И. Кредитно-расчетньїе правоотношения и финансовьш контроль.

— Харьков, 1955. — С. 43; Флепшиц Е.А. Расчетньїе и кредитньїе отношения. — М., 1956. — С. 213-218; Компанеец Е. С, Полонений 9. Г. Применение законода- тельства о кредитований и раечетах. — М., 1967. — С. 69; Цивільне право Украї­ ни / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — Т. 2. — С. 417.

* Гуревич И. С. Очерки советского банковского права. — Ленинград, 1959. — С. 40-55; Куник Я. А. Кредитньїе и расчетньїе отношения в торговле. — М., 1970.

— С. 117.

³ Банковские сделкиг^Комментарий законодательства и арбитражной практики. — М-: Юрид. фирма «Контракт», «Инфра». — М., 2000. — С. 237.

192