Глава 1. Договір купівлі-продажу

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортимен­ту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений, перевірка здійснюється відповід­но до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплект­ність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець по­винен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої пе­ревірки.

Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на од­них і тих самих умовах (ст. 687 ЦК України).

Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідо­мити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу що­до кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упа­ковки товару у строк, встановлений договором або актами цивіль­ного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, — у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене від­повідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповід­них вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покуп­цем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору ку­півлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покуп­цеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлен­ня про порушення умов договору, та на наслідки невиконання по­купцем цього обов'язку.

Ціна товару

Істотною умовою договорів купівлі-продажу є ціна — певна гро­шова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі

16

і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що ви­значається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного зако­нодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійс­нення платежу. Платіж може бути проведений готівкою або у безго­тівковому порядку через банк.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визнача­ється за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. У разі, коли договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначе­но способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідно­шення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

У разі, якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи зі співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановле­ний договором, — на день, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Продаж майна провадиться за цінами, що визначаються сторона­ми, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Закон Украї­ни «Про ціни і ціноутворення»¹ визначає основні принципи встано­влення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки. Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності. Забез­печення державної політики цін здійснює Кабінет Міністрів Украї­ни, що визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які встанов­люються державні фіксовані та регульовані ціни, що затверджують­ся відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлен­ня і застосування цін, а також — контролю за цінами.

Є три види цін: вільні, державні фіксовані та регульовані. Дер­жавні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ре­сурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне ста­новище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни встанов­люються державними органами України.

о,

¹ ВВР. — 1990. — № 52. -

17

нінсрсігст рпугрішніх справ

2 4-149

біб/1 ю: ІЙВ. №.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...