Глава 39. Відшкодування моральної шкоди

§ 2. Умови і порядок відшкодування моральної шкоди Вина. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідаль­ності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Як було зазначено вище, форма вини того, хто заподіяв шкоду, за загальним правилом не має значення при вирішенні питання про притягнення особи до цивільно-право­вої відповідальності, а на обсяг відповідальності впливає не ступінь вини, а сам шкідливий результат.

Водночас правильне визначення форми вини може в окремих ви­падках впливати як на вирішення питання щодо обсягу відшкоду­вання, так і щодо наявності підстав притягнення до цивіль­но-правової відповідальності в цілому. Наприклад, для того щоб до­вести наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, заподіяної засобами масової інформації органам державної влади, місцевого самоврядування, офіційним особам (наприклад, зареєст­рованому кандидату у депутати) чи посадовим особам, слід встано­вити у поведінці наявність злого умислу журналіста або засобу ма­сової інформації. Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації при цьому розуміють такі їхні дії, коли вони перед по­ширенням інформації усвідомлювали її неправдивість (недостовір-ність) або неправомірність інших дій (поширення конфіденційної інформації щодо особи без згоди останньої тощо)¹. Аналогічним чи­ном наявність специфічних ознак у формі вини у вигляді умислу слід доказувати при відшкодуванні моральної шкоди внаслідок визнання недійсним правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою (ст. 232 ЦК України).

Водночас цивільне законодавство не завжди вимагає наявності вини як необхідної умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди. Відповідальність заподіювача моральної шкоди без вини мо­же мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законо­давством. Відшкодування моральної шкоди незалежно від вини ор­гану державної влади, органу влади АРК, органу місцевого само­врядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, відбува­ється у випадках:

1. якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоро- в я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної не­ безпеки;

1. якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відпо- ^В1дальності, незаконного застосування як запобіжного заходу три-

Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний за­хист журналістів» від 23 вересня 1997 р. (ст. 17) // ВВР. — 1997. — № 50. — Ст. 302.

391

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

мання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затриман­ня, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом (ст. 1167 ЦК України).

Ступінь вини заподіювача шкоди і потерпілого та урахування ма­теріального становища відповідача можуть впливати на розмір від­шкодування моральної шкоди у сторону його зменшення (ст. 1193 ЦК України).

Протиправність як умова притягнення до відповідальності по­лягає у тому, що вчинені дії (бездіяльність) за своїм змістом супере­чать нормам об'єктивного права.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою полягає у тому, що протиправна поведінка має бути необхід­ною умовою для настання негативних наслідків у вигляді фізичних або моральних страждань. Особливість причинного зв'язку полягає у тому, що зміст її міститься в неправомірності дій, що є головною при­чиною заподіяної моральної шкоди. Причинний зв'язок має бути юридично значимим, таким, який поведінку заподіювача шкоди пе­ретворює на дійсність, на можливість настання шкідливого наслідку¹.

Наявність шкоди у зобов'язаннях з відшкодування моральної шкоди довести вкрай важко саме тому, що всі негативні зміни внас­лідок заподіяння шкоди відбуваються у свідомості потерпілого, і форма, в якій вони виражаються зовнішньо, має велику залеж­ність від особливостей психіки суб'єкта. Водночас, незважаючи на те, що на потерпілій особі при зверненні до суду лежить обов'язок довести факт заподіяння моральної шкоди і її розміри, відповідно до загального принципу «презумпції винності», який діє у цивіль­ному праві, шкода вважається заподіяною, якщо відповідач (борж­ник) не доведе інше.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди судом ви­значається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру не-майнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Принцип еквівалентного відшкодування, який взагалі власти­вий цивільному праву, не застосовується при заподіянні шкоди осо­бистим немайновим правам і благам: обсяг шкоди важко вирахува­ти, оскільки моральна шкода не має вартісного еквіваленту.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення; стану здоров'я по-

¹ Иоффе О. С. Развитие цившшстической мьісли в СССР. — Ленинград, 1978. — 4.2. — С. 149.