Глава 39. Відшкодування моральної шкоди

праві. Вина у кримінальному праві чотиричленна (прямий, евенту­альний умисел, злочинна недбалість та злочинна самонавіяність), а в цивільному праві вона має тричленний характер (умисел, пряма та груба необережність).

Крім складності умов відшкодування, специфічність криміналь­но-правового делікту проявляється також і в процесуальному по­рядку відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Так, ця шкода може відшкодовуватись як за поданням цивільного позову в кри­мінальному процесі, так і за поданням самостійної цивільно-право­вої вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок у кримінальній справі вступив у законну силу.

Важливою особливістю відшкодування шкоди, заподіяної злочи­ном, є те, що держава, виконуючи свої публічні функції, покладає на себе обов'язок відшкодування майнової шкоди, заподіяної майну фізичної особи внаслідок злочину, згідно з п. 1 ст. 1177 ЦК Украї­ни, якщо:

1. не встановлено особу, яка вчинила злочин;

1. особа, яка вчинила злочин, є неплатоспроможною.

Аналогічне правило встановлене законодавцем і у разі, коли шко­да, заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину (п. 1 ст. 1207 ЦК України). Однак в останньому випадку правом вимоги наділений не лише потерпілий, а й інші осо­би, визначені чинним законодавством як утриманці або мали на день смерті потерпілого право на одержання утримання (ст. 1200 ЦК України). Однак у кожному з цих випадків умови та порядок відшко­дування майнової шкоди, заподіяної майну та життю чи здоров'ю фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються спеціаль­ним законом (п. 2 ст. 1177 та п. 2 ст. 1207 ЦК України).

Специфіка кримінально-правового делікту полягає в особливому порядку права зворотної вимоги до особи, яка заподіяла шкоди вна­слідок злочину.

Так, держава, відшкодувавши шкоду, заподіяну посадовою, слу­жбовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідст­ва, прокуратури або суду, в порядку ст. 1176 ЦК України має право зворотної вимоги до цієї особи лише у разі встановлення у діях за­значених осіб складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо них, який набрав законної сили (п. З ст. 1191 ЦК України).

Враховуючи специфіку шкоди, завданої життю та здоров'ю фізичної особи, держава, АРК, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної У вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування осо­би, яка потерпіла від цього злочину (п. 2 ст. 1191 ЦК України).

386

Водночас особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати і закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилюван­ня, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (п. 1 ст. 1206 ЦК України).

При цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здо­ров'я, що є у державній власності, у власності АРК або територіаль­ної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зарахо­вуються до відповідного бюджету (п. З ст. 1206 ЦК України).

Іншою специфікою, що пов'язана з кримінально-правовим делік­том порівняно з іншими видами деліктних зобов'язань, є виняток, що стосується неможливості зменшити розмір відшкодування шко­ди, заподіяної фізичною особою внаслідок злочину, залежно від її матеріального становища (п. 4 ст. 1193 ЦК України).