Глава 28. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи ...

При обґрунтованому веденні чужих справ без доручення гестор має вести справу так, як цього вимагають інтереси домінуса, з ура­хуванням його дійсної чи ймовірної волі (§ 677). Крім цього, гестор має й додаткові зобов'язання, а саме: повідомлення про прийняття справи, надання інформації, а головне — своєчасна передача веден­ня справи носію інтересу.

У разі необґрунтованого ведення чужих справ перевіряється, чи не було безпідставного збагачення або деліктної поведінки. Якщо такого не виявлено, то результат один — виконавець не має права на відшкодування своїх витрат.

Наслідки помилкового ведення чужої справи як власної передба­чені параграфом 687 НЦУ. Відповідно до цієї норми у разі наявності омани (хибної думки) застосовуються загальні положення про зобо­в'язання, у тому числі враховується й безпідставне збагачення.

У деяких країнах колишнього СРСР теж передбачають певні нор­ми з врегулювання цього інституту. Так, ЦК Латвійської Респуб­ліки, прийнятий 1937 р. (введений у дію з 1992 р.), присвячує ін­ституту ведення чужих справ без доручення окремий розділ — «Недоручене діловодство»¹.

Сучасні цивільні кодекси Російської Федерації та Республіки Ка­захстан присвячують інституту ведення чужих справ без доручення окремі глави, які мають назву «Дії в чужому інтересі без доручен­ня»², а ЦК Грузії — главу «Ведення чужих справ без доручення»³.

Цивільне законодавство царської Росії зобов'язань з ведення чу­жих справ без доручення не передбачало, хоча відомі юристи ХІХ-ХХ ст. (І. О. Покровський, С. Гамбаров та ін.) виступали за їх законодавче врегулювання. Цей вид зобов'язань був включений у всі проекти Цивільного уложення, яке так і не було прийняте в Ро­сійській імперії⁴.

ЦК УРСР 1922 р. не передбачав цього виду зобов'язань. Однак у деяких підручниках цивільного права 20-30-х років давалася ха­рактеристика цього інституту.

¹ Гражданский кодекс Латвийской Республики / Научн. ред. Н. 3. Лившиц. — СПб.: Юрид. центр Пресе, 2001. — С. 756-761.

² Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части второй (постатейний) / Отв. ред. О. Н. Садиков. — М.: Юрид. фирма «КОНТРАКТ», Из- дательский Дом «ИНФРА-М», 1996. — С. 570-577; Гражданский кодекс Респуб­ лики Казахстан / Научн. ред. Н. 3. Лившиц. — СПб.: Юридический центр Пресе, 2002. — С. 809-813.

³ Гражданский кодекс Грузин / Научн. ред. 3. К. Бигвава. — СПб.: Юрид. центр Пресе, 2002. — С. 535-532.

⁴ Зубарь В. Рецепция обязательств из ведення чужих дел без поручения (пе£0Ш>гит §е5^іо) в гражданское право Украиньї // Юридический вестник. — 2000. — № 4.

— С. 87.

310

Потреба врегулювання подібних відносин була очевидною, і пи­тання про їх законодавче закріплення неодноразово ставилося при розробці та обговоренні проектів цивільного законодавства, в яко­му, зокрема, передбачалися зобов'язання, що виникають: 1) із завдання шкоди; 2) із безпідставного отримання вигоди; 3) із діяль­ності в чужому інтересі без доручення; 4) із договорів¹.

Особливої актуальності питання щодо правового регулювання ве­дення справ без доручення набуло у роки Великої Вітчизняної вій­ни, коли діяльність без доручення з метою захисту інтересів грома­дян і держави набула масового характеру. У зв'язку з цим у літера­турі висловлювалися пропозиції або законодавчо закріпити зобов'я­зання, що виникають з ведення чужих справ без доручення, або по­класти їх вирішення на норми судової практики².

В українському праві соціалістичної доби самостійне зобов'язан­ня, що виникало із дій у чужих інтересах, довгий час було відсутнє, хоч окремі види подібних дій врегульовувалися нормами щодо укладення угод особою, не уповноваженою на це (ст. 63 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 467 ЦК УРСР 1964 р. шкоду, якої зазнав гро­мадянин при рятуванні соціалістичного майна від небезпеки, що йому загрожувала, мала відшкодувати та організація, майно якої рятував потерпілий. Безпосереднім приводом виникнення цього інституту були дві справи, що з'явилися у судовій практиці Украї­ни³.

У справі за позовом гр-на М. було встановлено, що позивач, їдучи залізницею як пасажир, під час стоянки побачив у поїзді, який сто­яв на сусідній колії, пожежу. Під час гасіння пожежі згорів його одяг, внаслідок чого він дістав каліцтво. Потерпілий звернувся до ^СУДУ про відшкодування заподіяної шкоди, що спричинила втрату працездатності. Народний суд відмовив у позові, справа розглядала­ся у різних судових інстанціях. Нарешті одна з вищих судових ін­станцій зайняла іншу позицію і висловила ряд принципових поло­жень. Вона зазначила, що гр-н М. діяв не в особистих інтересах, а в інтересах охорони народного добра, виконуючи свій конституцій­ний обов'язок, і зобов'язала залізницю відшкодувати гр-ві М. запо­діяну шкоду в повному обсязі.

З убарь В. Цит. праця.

Рясенцєв В. А. Ведение чужого дела без поручения в условиях Отечественной вой-ни // Социалистическая законнность. — 1944. — № 2. — С. 21; ГенкинД. М. Ве­ликая Отечественная война и вопросьі гражданского права // Ученьїе записки Всесоюзного института юридических наук. — 1944. — Вьіп. 3. — С. 22-23. Боброва Д. В. Зобов'язання із дій, вчинених особою без відповідних повноважень / Цивільне право України: Підручник. — Книга 2 / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Куз-нєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 567.

311

Розділ II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ОДНОСТОРОННІХ ДІЙ

Аналогічною була справа за позовом до товариства «Динамо» гр-ки Б., чоловік якої загинув під час гасіння пожежі, що охопила склади названого товариства. На утриманні загиблого були двоє дітей, від імені яких мати, гр-ка Б., вимагала відшкодування запо­діяної шкоди. Верховний Суд України при вирішенні цієї справи зайняв аналогічну позицію, яку висловив щодо справи гр-на М.¹

Зазначений вид зобов'язань мав обмежену сферу застосування. Такі зобов'язання не виникали щодо особистого майна. В інших ви­падках за аналогією закону застосовувалися правила про зобов'я­зання, що виникали із безпідставно придбаного або збереженого майна (статті 469-471 ЦК УРСР 1964 р.).

Вперше зобов'язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення з'явилося в законодавстві з прийняттям 31 травня 1991 р. «Основ цивільного законодавства Союзу РСР і со­юзних республік», які на території України не вступили в дію.

Відповідно до ст. 118 цих Основ таке зобов'язання могло бути по­роджене як угодою, здійсненою в інтересах іншої особи без доручен­ня, так і фактичними діями із запобігання небезпеки майновим ін­тересам інших осіб без відповідних повноважень. Однак Основи не передбачили широкого врегулювання ряду принципових питань, що стосувалися умов виникнення такого зобов'язання.