Глава 28

Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення (ведення чужих справ без доручення)

§ 1. Історія виникнення інституту ведення чужих справ без доручення

Серед позадоговірних зобов'язань окреме місце посідають зобо­в'язання, що виникають із вчинення дій у майнових інтересах ін­шої особи без її доручення. Особливість цих відносин полягає в то­му, що, являючись, з одного боку, втручанням однієї особи у сферу інтересів іншої, така діяльність водночас за певних умов породжує права й обов'язки як для діючої особи, так і для того, у чиїх ін­тересах здійснювалися дії,

У житті іноді виникають ситуації, коли одна особа добровільно вчиняє певні дії в інтересах іншої особи, не маючи при цьому від останньої ніяких повноважень на їх здійснення.

Найчастіше тут задіяні моральні аспекти з метою запобігання (зменшення) шкоди, що загрожує майновим інтересах осіб, які тим­часово відсутні або з інших підстав не можуть самі піклуватися про охорону своїх інтересів (наприклад, догляд за худобою і її утриман­ня у разі смерті їх власника; збереження і переміщення в безпечне місце чужого майна в умовах стихійного лиха, добровільна участь у гасінні пожежі сусідського будинку тощо). У деяких випадках в ін­тересах іншої особи вчиняються не тільки фактичні, а й юридичні дії,^наприклад, укладаються угоди з придбання необхідного для них майна або виконуються їх обов'язки перед третіми особами. Особа, яка діяла в чужих інтересах без відповідного доручення, за певних умов набуває право на відшкодування понесених нею витрат, а іноді й на виплату винагороди за її дії.

Такі зобов'язання були відомі ще римському праву під назвою пе^оііогит §езііо — ведення справ без доручення¹ і були досить по­ширеними. Розрізняли два види ведення чужих справ — ведення чужих справ відповідно до посади і добровільне ведення чужих справ. Трохи пізніше слова є без доручення» були добавлені рома­ністами до перекладу римського терміна пе^оїіогит £езііо, щоб під­креслити істотну ознаку відповідних зобов'язань — відсутність до­ручення на підставі договору або закону².

¹ Римское частное право: Учебник / Под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. — М.: Юрист, 1994. — С. 503.

Зубарь В. Рецепция обязательств аз ведення чужих дел без порученця (пе^оііогшп &єеііо) в гражданское право Украиньі // Юридический вестник. — 2000. — № 4. — С. 86.

308

Глава 28. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи .,-

У римському праві ведення чужих справ без доручення (пе-йоііогит £Є5Ііо) означає такі відносини, коли одна особа (гестор) ве­де справи іншої особи (домінуса), управляє її майном тощо, не маю­чи на те доручень. Зобов'язання пе£О*іогит §езїіо виникало лише за наявності певних умов: 1) ведення чужих справ (наприклад, го­дування чужих тварин); 2) відсутність доручення для цього (тобто відсутність обов'язку у гестора щодо домінуса); 3) ведення справ за рахунок домінуса; 4) безоплатність ведення справ.

У науковій літературі пе^оііогит §ез1;іо формулюють так: в принципі, ніхто не повинен піклуватися про справу іншої особи І не має права втручатися у чужі справи. Однак право захищає ін­тереси того, хто добровільно займається справами когось іншого. Воно визнає за ним право на відшкодування витрат і таким чином спонукає людей до ведення справ інших осіб¹.

Вчення пе£оііогшп 0ЄЗІІО перейшло у цивільне законодавство ба­гатьох країн Європи (Німеччини, Франції, Швейцарії). Так, ст. 1375 Французького цивільного кодексу 1804 р., який, до речі, є одним з найстаріших діючих цивільних кодексів Європи, перед­бачає можливість виникнення зобов'язання з ведення справ.

Глава, в якій врегульовані ці зобов'язання, називається «Про ніби договори». У кодексі встановлено: якщо хтось бере на себе доб­ровільне ведення справ іншої особи, той (незалежно від того, чи знає про це власник) бере на себе зобов'язання продовжувати ті справи, які він почав вести, і вести їх до того часу, коли домінус бу­де в змозі сам піклуватися про свої справи; він повинен брати на се­бе все те, що пов'язано з цією справою².

Веденню чужих справ без доручення присвячені й окремі параг­рафи чинного Німецького цивільного уложення (НЦУ) (парагра­фи 677-687) 1897 р.³ Відповідно до параграфа 677 ведення чужих справ без доручення має місце, якщо хтось веде справи для іншого, ^нє будучи ним уповноваженим або не маючи інших для цього повно­важень. НЦУ виділяє чотири типи ведення чужих справ без дору­чення: 1) обґрунтоване ведення справ без доручення; 2) необгрунто­ване ведення справ без доручення; 3) помилкове ведення чужої справи як власної; 4) ведення справи, про яку відомо, що вона чу­жа, у власних інтересах.

¹ Харитонов Е. О. Обязательства, возникающие из веденая чужих дел без поруче- ния, в советском гражданском праве: Дис. ... канд. юр. наук. — Одесса, 1980. —

2 ^СИ-

Врагинский М. И., Витрянскип В. В. Договорное право. Книга третья: Договори о

вьіполнєнии работ и оказании услуг. — М.: Статут, 2000. — С. 361. Германское право. Международньш центр финансово-зкономического развития. — М., 1996. — Ч. І. — С. 163-164.

309

Розділ II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ОДНОСТОРОННІХ ДІЙ