Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

держателі — фізичні особи мають право обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із сумою чеку готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми чека).

Чеки в іноземній валюті, видані нерезидентами, видаються останніми відповідно до законодавства країни чекодавця, але для використання на території України мають також відповідати вимо­гам банківських правил України.

Зобов'язання за чеком є безвідзивним, оскільки чек не може бу­ти відкликаний до закінчення строку для його пред'явлення (ст. 1102 ЦК України).

Оплата чека платником здійснюється за умови подання його до оплати у строк, встановлений банківськими правилами (ст. 1103 ЦК України).

Відповідно до банківських правил України чеки у гривні мають бути пред'явлені в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека при цьому не враховується), для чеків, ви­даних нерезидентами, — їх термін дії зазначається у чеку, а якщо він відсутній — становить шість місяців з дня його видачі.

Оплата чека здійснюється за рахунок грошових коштів чекодав­ця, що бронюються на його рахунку для розрахунків із застосуван­ням чеків.

Порядок та умови такого бронювання в Україні визначаються Ін­струкцією Національного банку України «Про безготівкові розра­хунки в Україні в національній валюті», відповідно до якої для га­рантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому ана­літичному рахунку «Розрахунки чеками» банку, що обслуговує чекодавця, для чого він разом із заявою на видачу чекової книжки подає до обслуговуючого банку платіжне доручення на перерахуван­ня коштів на вказаний аналітичний рахунок банку.

Для оплати чека чекодержатель або уповноважена ним довіреніс­тю особа подає чек для оплати платнику (банку чекодавця) разом з примірниками реєстрів чеків, кількість та вимоги до яких визначе­ні банківськими правилами.

При пред'явленні чека до платежу платник за чеком повинен пе­ресвідчитися всіма можливими способами у справжності чека, а та­кож у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою.

У разі оплати платником підробленого або втраченого чека завда­ні збитки покладаються на платника за чеком або чекодавця — за­лежно від того, з чиєї вини вони заподіяні (ст. 1103 ЦК України).

Подання чека до оплати можливе не лише його пред'явленням до сплати безпосередньо платнику, а й поданням чека на інкасо.

Як виняток, чеки, емітовані нерезидентами, приймаються бан­ками України лише на інкасо.

269

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Глава 22. Види договорів щодо розпорядження майновими правами ...

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному бан­ку, то чекодавець подає чек з реєстрами до нього до свого банку, який після перевірки правильності заповнення реквізитів і реєстрів чеків зараховує кошти з відповідного рахунка чекодавця на раху­нок чекодержателя. Однак, якщо розрахунки із застосуванням че­ків здійснюються клієнтами різних банків, банк чекодержателя приймає від останнього чек з реєстром чеків та інкасує його до плат­ника (банку чекодавця).

У разі інкасування чека до іноземного банку чек подається чеко­держателем до обслуговуючого банку з документами, передбачени­ми банківськими правилами. Згідно з останніми умови інкасування чеків мають бути зазначені у договорі банківського рахунка.

Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу (ст. 1104 ЦК Укра­їни).

Оплата чека провадиться у порядку, встановленому ст. 1100 ЦК України для виконання інкасового доручення.

За загальним правилом при здійсненні інкасової операції банк здійснює зарахування коштів на рахунок чекодержателя лише піс­ля отримання платежу від платника, однак договором банківського рахунка між чекодержателем та банком може бути передбачено й інше, наприклад, зарахування банком коштів на рахунок чекодер­жателя до моменту їх фактичного отримання від платника, що є своєрідною формою кредитування чекодержателя.

Платник в Україні може відмовити в оплаті чека у таких випадках:

1. чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог банківсь­ ких правил, замість підпису на чеку стоїть факсиміле;

1. чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку платника «Розрахунки чеками».

У разі неплатежу за чеком чекодержатель має право повідомити че­кодавця про цей факт протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта, визначеного законом.

Особа, яка не надіслала такого повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Однак закон покладає на неї обов'язок відшко­дувати збитки, що можуть статися внаслідок неповідомлення про не­сплату чека. Розмір збитків, що підлягають у таких випадках відшко­дуванню, не може перевищувати суми чека (ст. 1105 ЦК України).

Відповідно до ст. 93 Закону України «Про нотаріат»¹ у разі не­сплати чека нотаріус посвідчує неоплату написом на ньому за вста­новленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Крім протесту, про несплату чека може також свідчити і повідомлення інкасуючого

¹ ВВР. — 1993. — № 39. — Ст. 383.

270

банку, який надає його чекодержателю при поверненні чека, у разі його несплати платником.

Наслідком несплати чека платником є виникнення права у чеко­держателя на пред'явлення позову до суду (ст. 1106 ЦК України), за яким чекодержатель має право вимагати від чекодавця, крім опла­ти суми чека, відшкодування своїх витрат на одержання оплати (зо­крема сплачених винагород за послуги банків, витрат на послуги нотаріусів), а також сплати відсотків (ст. 625 ЦК України). До позо­вних вимог про оплату чека законом встановлена спеціальна позов­на давність в один рік.

Рекомендована література:

Ефимова Л. Г. Банковские сделки: Комментарий законодательства и арби-тражной практики. — М.: Юр. фирма «Контракт»; «Инфра». — М., 2000. Иоффе О. С. Обязательственное право. — М.: Юрид. лит-ра, 1975. Компанеец Е. С, Полонский З. Г. Применение законодательства о кре­дитований и расчетах. — М., 1967.

Новоселова Л. А. Гражданско-правовое регулирование банковской деятельности. — М.: Юринформ, 1994.

Правовое регулирование банковской деятельности / Под ред. Е. А. Су-ханова. — М.: Юринформ, 1997. Флейшиц Е. А. Расчетньїе и кредитньїе правоотношения. — М., 1956.