Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

інкасовими дорученнями продавець постачає товар покупцю без на­явності гарантій щодо фактичної оплати товару покупцем, зокре­ма у разі втрати покупцем платоспроможності на момент отриман­ня документів його банком. Серед переваг вказаного виду розра­хунків слід зазначити: простоту, невеликі витрати на послуги бан­ків, можливість передання документів і права власності на товар покупцю проти уплати покупцем суми, що підлягає сплаті, або проти акцепту векселя. Суттю розрахунків з інкасовими доручен­нями є здійснення банком (банком-емітентом) дій щодо одержання за дорученням клієнта та за його рахунок від платника платежу та (або) акцепту платежу, в процесі чого банк-емітент має право залу­чати до виконання інкасового доручення інший (виконуючий) банк (ст. 1099 ЦК України). Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями в Україні встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Розповсюдження вказаної форми розрахунків у міжнародній торгівлі призвело до врегулювання стандартів та звичаїв таких роз­рахунків шляхом розробки і прийняття Міжнародною торговель­ною палатою «Уніфікованих правил з інкасо (публікація Міжнарод­ної торговельної палати № 322 від 1 січня 1979 р.)¹, надалі — Пра­вила). Останні, згідно зі ст. 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та Указом Президента Украї­ни «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 р. № 566/94, регулюють відносини у сфері викорис­тання розрахунків і використовуються в міжнародних розрахун­ках, а також у внутрішніх розрахунках за умови, що інкасове дору­чення містить посилання на те, що воно регулюється Правилами. Зазначені Правила застосовуються в Україні в частині, що не супе­речить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до зазначеного розрахунки з інкасовими доручення­ми характеризуються таким:

1. інкасове доручення є дорученням клієнта банку-емітента отри­ мати платіж від платника або отримати від нього згоду (акцепт) на його здійснення (наприклад на векселі);

1. зазначене доручення виконується за рахунок клієнта;

1. доручення клієнта виконується банком самостійно або за допо­ могою виконуючого банку.

Сторонами у розрахунках із застосуванням інкасових доручень є чотири особи: клієнт (за Правилами — довіритель) — продавець

¹ Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 9. — Ст. 243.

262

Гарантии и аккредитиви в современной банковской практике. — М., 1994.

263

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...