2. Етапи розвитку інформаційних технологій

Комп'ютерні інформаційні технології пройшли у своєму розвитку етап машинних ресурсів, етап програмування, етап нових інформаційних технологій, етап високих інформаційних технологій.

Функціональні обмеження і висока вартість ЕОМ визначали основне завдання інформаційних технологій етапу машинних ресурсів (50—60-ті роки XX ст.) — підвищення ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Для прискорення коду­вання за алгоритмами були створені алгоритмічні мови Алгол, Фортран. Однак загальні витрати на програмування становили лише кілька відсотків вартості машинного часу ЕОМ. Тому завданням технології на цьому етапі була економія не праці програмістів, а машинних ресурсів, щоб при мінімальній ємності пам'яті, яку займає програма, забезпечувалась макси­мальна кількість операцій, виконуваних за одиницю машинного часу. Вирішенню цього завдання сприяли операційні системи, орієнтовані на пакетний режим оброблення даних, оптимізуючі транслятори.

Етап програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) вимагав перегляду сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів. Успіхи в розвитку електроніки вели до швидкого зниження питомої

2

вартості машинних операцій і біта оперативної пам'яті, тоді як витрати на розроблення й супровід програм мали тенденцію до зростання. Тому центральне завдання технології на цьому етапі полягало в економії людських ресурсів.

Основу концепції третього етапу — нових інформаційних технологій (початок 80-х років XX ст.) складали ідеї: автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі АРМів, інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів із технічними засобами.

Технічною базою на цьому етапі розвитку інформаційних технологій був масовий випуск ПЕОМ. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів. Основним завданням нових інформаційних технологій було створення типової технології автоматизації персональних знань, а метою — економія праці користувачів. Елементом нових інформаційних технологій стало АРМ фахівця певного профілю.

В основу концепції високих інформаційних технологій (четвертий етап) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Виникнення високих інформаційних технологій стало можливим завдяки здешевленню вартості ПЕОМ і широкому їх охопленню гло­бальними комп'ютерними мережами, що ґрунтується на платформі "клієнт — сервер".

Програмне забезпечення включає вже не тільки індивідуальні додатки, а й системи конференцій, підтримує мультимедіа і тривимірну графіку. Відбувається злиття двох течій у "хвилю активних додатків", які, з одного бо­ку, є інтерактивними розподіленими додатками (загальна парадигма систем "клієнт — сервер"), а з іншого — інтерактивними мультимедійними додатками, що полегшують спілкування людей. Інформаційне забезпечення будується на основі розподілених бази даних.

Основними завданнями високих інформаційних технологій є: досягнення універсальності методів комунікацій; підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу "людина — ЕОМ", який ґрунтується на принципах інтуїтивного інтерфейсу; відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і \¥еЬ-сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою цього етапу є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережних.