67

Зміст

Тема 1. Теоретичні основи контролю та шляхи його реформування 1

1. Система державного фінансового контролю 1

2. Етапи здійснення державного Фінансового контролю 4

3. Світовий досвід державного фінансового контролю. 5

4. Господарський контроль і його роль у системі управління. 7

5.Предмет, об'єкти та методи господарського контролю. 9

6. Принципи контролю 13

7. Класифікація контролю 14

Тема 2. Організація господарського контролю із застосуванням 18

комп'ютерних технологій. 18

1.Господарський контрольна сучасному етапі: поняття, процес здійснення. 18

2.Етапи розвитку господарського контролю та кадрове забезпечення контрольної діяльності. 20

3.Перевірка господарської діяльності підприємств: проблеми та шляхи удосконалення. 22

4.Організація господарського контролю на підприємствах. 23

5.Особливості господарського контролю з використанням комп'ютерної техніки. 24

Тема 3. Внутрішньогосподарський контроль та його ефективність. 26

1. Внутрішньосистемний контроль. 26

2.Внутрішньогосподарський контроль: об'єкти і суб'єкти, функції. 26

3.Методика внутрішньогосподарського контролю та оцінка її ефективності. 27

Тема 4. Інформаційне забезпечення господарського контролю. 31

1.Достовірність показників фінансової звітності. 31

1.1. Інфляція її суть і види. 31

1.2.Вплив інфляційних процесів на достовірність і реальність показників фінансової звітності. 34

1.3. Визначення достовірності показників фінансової-звітності під час проведення ревізії. 36

2. Події після дати складання Балансу та їх урахування в господарській діяльності підприємств. 37

Тема 5. Ревізія як основна форма господарського контролю. 40

1. Сутність ревізії господарської діяльності. 40

2. Предмет і об'єкти ревізії. 41

Тема 1. Теоретичні основи контролю та шляхи його реформування

1. Система державного фінансового контролю

Контроль - це функція системи управління суспільними процесами. Призначення

контролю відповідає меті управління, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку суспільства. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного економічного закону і діями суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Слово контроль має французьке походження "controle" - перевірка або спостереження з метою перевірки.

Тобто можна визначити зміст слова контроль як протидія чомусь небажаному.

В широкому розумінні: контроль - це системна сукупність процесів за допомогою яких забезпечується спостереження за керованим об'єктом з метою виявлення відхилень під встановлених параметрів і вжиття заходів з усунення та ліквідації негативних явищ.

Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об'єкт управління виконує його настанови. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях від заданих параметрів з метою усунення цих відхилень і недопущення у майбутньому.

За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на: державний; муніципальний; незалежний (аудиторський) контроль; контроль власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади і управління. До таких органів відносять Міністерство фінансів України, Державну податкову службу України, Національний банк України, Міністерство праці та соціальної політики, інші.

Муніципальний контроль здійснюється відповідно до Закону України "Про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування".

Незалежний контроль - це аудиторський контроль, який проводять аудитори на засадах самофінансування. Його мета полягає в тому, щоб перевірити достовірність фінансової звітності, іншої інформації, якою користуються інвестори, акціонери, кредитори, інші.

Контроль власника проводять власники капіталу, вкладеного в діяльність підприємств. Контроль власника в свою чергу можна поділити на внутрішньосистемний і внутрішньогосподарський.

Державний фінансовий контроль - це особлива управлінська функція держави, реалізація якої передбачає встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб'єктами господарювання фінансових ресурсів, проведення моніторингу чи інших контрольних дій за дотриманням цих норм, виявлення правопорушень у частині використання фінансових ресурсів, їх усунення, блокування незаконних фінансових операцій і здійснення заходів щодо компенсації збитків, завданих державі, суб'єктам господарювання та громадянам. Роль державного фінансового контролю в системі державного регулювання економіки виражається через участь у вирішенні двох проблем:

1) підвищення ефективності державного регулювання економіки;

2) дотримання правил формування і використання фінансових ресурсів, встановлених державою.

У першому випадку за допомогою державного фінансового контролю (як форми зворотного зв'язку) суб'єкт державного регулювання економіки отримує необхідну інформацію про якість вжитих ним заходів регулювання, а саме дані про своєчасність, достатність, адресність і затратність застосованих регуляторів. На підставі цього можна оцінити, чи досягнуто економічного ефекту таким регулюванням економіки для суспільства та здійснити, за потреби, корегування заходів державного регулювання з метою підвищення їх ефективності.

У другому випадку за допомогою державного фінансового контролю реалізується контрольна функція державного регулювання економіки.

Якісний бік державного фінансового контролю виражається через реалізацію ним трьох основних функцій:

• інформаційної,

• профілактичної

• мобілізуючої.

Інформаційна функція державного фінансового контролю зводиться до того, що інформація, отримана в результаті його здійснення, має стати основою для ухвалення відповідних управлінських рішень і вжиття корегувальних заходів, які забезпечать функціонування суб'єкта господарювання відповідно до встановлених державою норм.

Профілактична функція державного фінансового контролю полягає у виявленні умов, що сприяють порушенню норм і стандартів, встановлених законами та нормативно-правовими актами, виникненню безгосподарності, недостач, крадіжок і зловживань, а також у встановленні осіб, винних у фінансових порушеннях, і притягненні їх до відповідальності відповідно до законодавства.

Мобілізуюча функція державного фінансового контролю передбачає усунення суб'єктом господарювання наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з розповсюдження прогресивних методів господарювання і недопущення фінансових порушень на інших об'єктах державного регулювання.

Державний фінансовий контроль не можна розглядати у відриві від функцій та економічної ролі держави, яку вона відіграє на різних етапах розвитку суспільства. Будучи найвищою формою організації людського співжиття, держава створює умови для того, щоб діяльність людей із задоволення своїх життєво важливих потреб здійснювалася згідно зі схваленими суспільством нормами, правилами та звичаями. Першу спробу самоусвідомлення людьми характеру цієї діяльності як уміння ведення домашнього господарства зроблено ще в Стародавній Греції.

Зміцнення держави як суспільного інституту супроводжувалося розвитком численних її функцій, які виражають, що і як держава робить для впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної і приватної життєдіяльності людей.

Основними серед них були і залишаються політична, соціальна, міжнародна та економічна функції держави. Усі вони тісно взаємопов'язані між собою. Адже без забезпечення цілісності суспільства, формою якого є держава, не можна створити умови для реалізації на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина, забезпечити суверенітет існування народів конкретної країни в рамках світової спільноти, створити передумови, необхідні для ефективної економічної діяльності суспільства.

Виникнення економічних функцій держави стало результатом розвитку продуктивних сил, об'єктивних його потреб. Серед них - забезпечення неподільності території держави як середовища для господарської діяльності, зовнішньої та внутрішньої безпеки, грошового обігу, розвиток шляхів сполучення, утримання органів управління, суду, армії, формування державної скарбниці. Це були суспільні, загальні проблеми. Вирішенням цих та інших спільних проблем міг займатися тільки такий інститут, який був порівняно незалежним від кожного з виробників і від суспільства в цілому Таким чином держава стала апаратом організації, об'єднання господарського життя, реалізації економічних інтересів суспільства загалом.

Процес такого впливу на розвиток суспільного життя прийнято називати державним управлінням. Це вид діяльності держави, який полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які потребують певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади.

Необхідність втручання держави в економіку зумовлена об'єктивними обставинами, і зокрема, потребою створення умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму, усунення негативних наслідків ринкових процесів, захисту національних інтересів на світовому ринку, вирішення проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх недостатньо.

Тому державне регулювання економіки - це важливий об'єктивний складник економічної функції держави, форма державного управління економікою, метою якого є створення умов ефективного функціонування ринку та вирішення соціально-економічних проблем розвитку національної економіки і всього суспільства загалом. Змістом державного регулювання економіки є сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси зі спрямування господарської діяльності суб'єктів економіки на реалізацію визначених суспільних цілей.

Пряме державне регулювання економіки здійснюється за допомогою ухвалення нормативно-правових актів, макроекономічних планів і цільових комплексних програм, доведення державних замовлень, встановлення фіксованих цін, нормативів, лімітів, здійснення ліцензування, квотування, визначення державних (бюджетних) витрат та ін.

Таким чином, метою державного фінансового контролю є встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб'єктами господарювання фінансових ресурсів, забезпечення процесу державного управління і регулювання економіки достовірною інформацією про дотримання суб'єктами господарювання встановлених державою обмежувальних параметрів обігу фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарської діяльності, блокування в ній відхилень від прийнятих стандартів, що перешкоджають мобілізації, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, і попередження таких порушень на майбутнє.

До переходу на ринкову економіку держава шляхом фінансового контролю здійснювала перевірку виробництва і розподілу суспільного продукту, використання матеріальних і грошових коштів.

Завданням державного фінансового контролю є - перевірка виконання фінансових планів підприємств, дотримання положень господарського розрахунку і фінансової дисципліни, здійснення заходів з виявлення резервів поліпшення господарської діяльності. Водночас фінансовий контроль сприяв і сприяє збільшенню нагромаджень, підвищенню рентабельності, запровадженню режиму економії та ефективному використанню матеріальних і фінансових ресурсів; забезпечує перевірку збереження всіх форм власності, а також законності витрачання коштів.

Об'єктами державного фінансового контролю є операції з фінансовими ресурсами, які здійснюються суб'єктами господарювання, порядок використання яких визначено законодавством.

Якщо порядок використання фінансових ресурсів не визначено законодавством, такі фінансові ресурси використовуються на розсуд власника і не є об'єктом державного фінансового контролю.

Суб'єктами державного фінансового контролю є юридичні особи, які від імені держави, відповідно до врегульованих правових норм, здійснюють моніторинг і інші форми контролю за діяльністю суб'єктів господарювання в частині дотримання ними встановлених обмежувальних параметрів щодо обігу фінансових ресурсів.

Державний фінансовий контроль, як і контроль взагалі, стає можливим насамперед завдяки суб'єкту, який його здійснює. Іншою його обов'язковою умовою є наявність об'єкта, на який спрямовується контроль. У разі відсутності суб'єкта контроль стає неможливим, а об'єкта - недоцільним. Нарешті, можливість контролю обумовлюється певним зв'язком між суб'єктом та об'єктом. Відсутність цього зв'язку призводить до неможливості здійснення контролю.

З урахуванням того, що об'єктами державного фінансового контролю є лише окремі господарські операції, автори підручника розглядають сутність складників державного фінансового контролю в такому напрямі:

• контролюючий суб'єкт - це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), які перебувають в оточуючому господарському середовищі;

• підконтрольний об'єкт - це суб'єкт господарювання, на діяльність якого спрямовано контрольні дії;

• контрольні дії - це операції порівняння (зіставлення) контролюючим суб'єктом даних діяльності підконтрольного об'єкта з певними стандартами (нормами, правилами), що здійснюються з метою знаходження та блокування відхилень від цих стандартів і пошуку резервів підвищення ефективності господарювання;

• об'єкт контролю - це господарські операції підконтрольного об'єкта, на які згідно з чинним законодавством спрямовуються контрольні дії органів державного фінансового контролю;

• предмет контролю - це відносини між державою і підконтрольним об'єктом з приводу дотримання (недотримання) ним стандартів (норм, правил) у здійсненні конкретних господарських операцій, на які спрямовуються контрольні дії.

Свою специфічну роль органи державного фінансового контролю відіграють, зокрема, у викритті та запобіганні виникнення «тіньової» економіки , спрямованої на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства.