Частини філософії:

1. теоретична – вчення про буття, його частини, причини та початок;

2. практична – про людську діяльність;

3. поетична – про творчість.

Арістотель сформулював 2 закони логіки:

1. Закон протиріччя: при неизменных условиях невозможно, чтобы были одновременно истинными и высказывание, и его отрицание.

2. Закон исключённого третьего: из двух взаимно противоположных суждений в данных условиях истинным может быть только одно.

Арістотель був вихователем Олександра македонського. Як засновник Лікею в Афінах Арістотель зробив суттєвий внесок до античної системи освіти. Він задумав та організував широкомасштабні природонаукові досліди, які фінансував Олександр. Ці досліди призвели до фундаментальних відкриттів, але найбільші відкриття Арістотеля належать філософії.

Атомісти

Ім’я Левкіпа якийсь час було псевдонімом молодого Демокріта. Але дослідники підтвердили його існування як окремого філософа. Праці: “Величний діакосмос“, “Про розум“. Левкіп висунув основні принципи атомістичної філософії. Він визнавав незчисленні, постійно рухливі елементи – атоми, які розрізняються за формою, бо бачив у речах постійне утворення та зміну. Порожнечу називав не – сущим, за розміром не більше за суще. Атоми характеризуються формою, порядком та положенням. Вони є причиною речей, які виникають та гинуть завдяки їх з’єднанню та роз’єднанню.

Існування порожнечі робить можливим рух атомів.

Демокріт виділяє 2 види якостей: первинні (ті, що залежать від якостей атома – густота, величина), і вторинні (які з’являються, коли річ усвідомлюється людиною – смак, запах). Вважав, що світ складається з атомів і порожнечі (повітря).

У молодості Демокріт побував у різних країнах, де ознайомився зі вченнями греків, єгиптян, персів, вавілонян, індусів. Прожив більше 90 років. Все його життя було присвячено викладанню та пошукам.

Демокріт – учень Левкіпа і навчався у Анаксагора. До характеристики атомів додає величину і вагу. Атоми незмінні, але можуть змінюватися. Таким чином, матерія нестворима та незнищенна. Поверхня білого предмета складається з гладких атомів, причина кислого смаку – доторк до язика ігольчатих атомів, зір виникає від потрапляння в око плівки з найтонших атомів, які постійно випускають в повітря всі об’єкти, а сама думка – це лише рух атомів всередині тіла. Душа людини складається з малих, круглих, рухливих атомів, які розпадаються після смерті.

Первинний рух ніколи не був даний атомам, він є основним способом їхнього існування. Рух передається зіткненням, і рух є основним джерелом розвитку, оскільки в результаті зіткнення атоми з’єднуються. З цього виникає те, що ми бачимо. Механічний рух визнається Демокрітом єдино можливою формою руху. У його теорії немає місця випадковості. Сама випадковість пояснюється незнанням причин даного явища. Демокріт відкидає негативне ставлення до чуттєвого пізнання, як це було в елеатів. Предмет виділяє з себе в повітря щось, подобу предмета, яке, в свою чергу, втискається у вологу частину ока. Сам образ предмета виникає десь у просторі між предметом і оком, як відбиття потрапляє у відповідний орган чуття. Тому Демокріт виділяє чуттєвому пізнанню важливу роль, бачачи в ньому основну причину подальшого пізнання.

Існує 2 роди знань: темні (на основі чуттєвих даних) і “справжні“ (знання про атоми і порожнечу).

Основним стимулом розвитку людства є необхідність задоволення потреб. Суспільство – сукупність індивідів. Але суспільство та закони не є інструментом розвитку індивідуальності, але лише обмежуючими засобами, які не дають змоги виникати ворожнечі. Демокріт не осуджує накопичення, але засуджує придбання його дурними засобами.

Головним засобом досягнення моральності він вважає переконання, виховання в дусі моральності. Демокріт рекомендував оберігати душу від сильних потрясінь та зберігати благодушшя, за що ще в античності його прозвали “філософом, який сміється“.

Епікур – засновник однієї з філософських шкіл у Афінах. Філософію поділяв на фізику (вчення про природу), каноніку (вчення про пізнання), етику. Його етичне гасло: “Живи усамітнено“. Мета життя людини – позбутися страждань, досягти здоров’я тіла і душевного спокою. Пізнання світу звільняє людину від страху смерті. Заперечував втручання богів у справи світу та виходив з позиції вічності матерії, яка має внутрішнє джерело руху. Сенс життя – задоволення. Принцип епікуризму: “прожити непомітно, краще бути не зв’язаним сім’єю, бо у суспільстві тебе хтось щось обов’язково зіпсує“. До питання смерті Епікур підходив так: поки людина живе, смерті нема, а потім йому вже все одно. Добре проживе той, хто добре сховається. Усі повинні займатися філософією, бо філософія і щастя нероздільні.

Увесь Всесвіт складається з атомів, які рухаються та взаємодіють, є порожнеча. Нескінченна кількість світів – зіткнення та розділення атомів. З атомів складаються всі речі, а також душа. Мета пізнання природи – звільнення людини від страху смерті та забобон. Це необхідно для досягнення спокою, істинного благочестя.

Вносить зміни в філософію Демокріта: для пояснення можливості зіткнення атомів, які рухаються в порожньому просторі з однаковою швидкістю, він вводить поняття хаотичного відхилення атома від прямої лінії (внутрішньо обумовленого відхилення). Це – основа глибшого погляду на співвідношення необхідності та випадковості.

Сенсуаліст: відчуття самі по собі істинні, бо виходять з об’єктивної дійсності. Помилки виникають із зіткнення відчуттів. Найбільш розумним для людини є не діяльність, а спокій, атараксія.

На початку 1 ст. н.е. занепад філософії Стародавньої Греції став очевидним. У ній з’явився еклектизм – сукупність різних ідей та вчень. У філософії зазвучали міологічні, релігійні та містичні мотиви.