Література.

1. Арсеєнко А. Глобалізація і соціальні зміни і наслідки напередодні ХХ1 ст.// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – № 1.

2. Головаха Є., Паніна Н. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1997 рр.) – К., 1998;

3. Тойнби А. Постижение истории. – М.,1991;

4. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М.,1992;

5. Устич С.І. Системне дослідження суспільства. –Львів, 1992;

6. Штомпка П. Социология социальных изменений. М.,1996

Обов’язкова самостійна робота

Організація соціологічних досліджень, методи збирання та аналізу соціологічної інформації. Конкретне соціологічне дослідження

Проблеми для вивчення

Соціологічне дослідження як засіб пізнання соціальної реальності і як напрям соціологічного знання. Класифікація соціологічних досліджень. Основні характеристики соціологічного дослідження, його функції, види, структура. Етапи соціологічного дослідження: підготовчий, основний, завершуючий. Програма соціологічного дослідження, її методологічна і методична частини. Робочий план дослідника. Збір соціологічної інформації. Класифікація і характеристика методів збору інформації. Методика, техніка і процедура соціологічного дослідження. Аналіз результатів дослідження, одержаних соціологічних даних і їх інтерпретація. Підготовка документації.

Робота із словником. Основні поняття

Анкета, анкетування, вибірка, генеральна сукупність, гіпотеза, дослідження соціологічне, контент-аналіз, репрезентативність, респондент, методологія і методика.

Тема соціологічного практикуму

Розробка програми соціологічного дослідження.

У зв’язку з тим, що обов’язкова самостійна робота студента – це конкретне соціологічне дослідження на будь-яку проблему молоді, основні потрібні категорії та визначення подаються нижче.

Важливою специфічною рисою конкретних соціологічних досліджень є комплексність та багатофакторність у вивченні суспільства при його діагностиці. Специфічність конкретних соціологічних досліджень полягає також у тому, що їх результати широко використовуються у практиці соціального управління, прогнозування соціальних процесів, при розробці соціальних, у тому числі політичних, технологій, при виробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення соціального життя.

Види та типи конкретних соціологічних досліджень

Конкретне соціологічне дослідження має такі різновиди.

Польове дослідження – це соціологічне дослідження, мета якого – вивчення соціальних об'єктів методом безпосереднього спостереження за ними у реальних природних умовах. Вдаючись до таких досліджень, соціолог безпосередньо знаходиться в центрі подій і має змогу вивчати об'єкт у реальних життєвих умовах, отримуючи достовірну інформацію.

Пілотажне (зондувальне, розвідувальне) – пробне соціологічне дослідження, мета якого – перевірка якості обраного інструментарію ("обкатка інструментарію"). На невеликому масиві (20–100 чоловік) випробовуються всі елементи дослідження. Після аналізу результатів доопрацьовується анкета, питання в ній, уточнюються гіпотези, у разі потреби формулюються нові. Пілотажне дослідження застосовується також у випадках, коли відсутні знання про певний предмет або проблема недостатньо вивчена.

Описове дослідження – це дослідження, яке має на меті отримати цілісне, якомога повне уявлення про соціальне явище, що вивчається.

Аналітичне дослідження – це дослідження, мета якого не лише описання предмета вивчення, але й виявлення причинно-наслідкових зв'язків між окремими його елементами.

Дослідження можуть бути разовими та повторювальними. У соціології широко застосовуються повторювальні дослідження, коли об'єкт вивчається в динаміці. Це дослідження вивчає один і той же об'єкт, або різні контингенти, і проводиться декілька разів через певні проміжки часу з наступним порівнянням отриманих результатів.

У свою чергу повторювальні дослідження мають декілька підвидів. Серед них вирізняють: трендові дослідження, мета яких – вивчення певної вікової групи.

Когортні тренди – різновид повторювального дослідження, предметом якого виступає певна вікова група, постійна в часі. Наприклад, досліджується соціальна група молоді у 1960-у, 1980-у та 2000-у роках.

Історичні тренди – різновид повторювального дослідження, предметом якого виступає одна і таж група через певні проміжки часу. Наприклад, досліджується вікова група 20-річних, потім ця ж група – через 10 років, згодом – ще через 10 років і т.д.

Панельне дослідження (від англ. – panel – список) – вид повторювального соціологічного дослідження, коли вивчається один і той же соціальний об'єкт за тією ж методикою з певним часовим інтервалом (перепис населення – типовий приклад такого дослідження). Таке дослідження має за мету відстежити динаміку процесів.

Лонгітюдне дослідження – вид повторювального дослідження, коли відбувається довготривале спостереження за об'єктом.

Соціальний моніторинг – це комплексне, інтегральне дослідження, що становить цілісну систему, яка дозволяє фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз даних за динамікою соціальних процесів в районі, регіоні, країні. За допомогою таких досліджень можна вивчити об'єкт у русі, аналізувати зміни, їх динаміку.

Етапи конкретного соціологічного дослідження

Соціологічне дослідження має свою структуру, яка передбачає послідовність дій соціолога, що дають змогу вирішити поставлену проблему. Цю послідовність дій можна визначити як етапи соціологічного дослідження. В узагальненому вигляді їх чотири:

• розробка програми;

• збір емпіричних даних (польовий етап);

• обробка інформації;

• аналіз та узагальнення отриманої інформації.

У програмі соціологічного дослідження формулюється проблема дослідження, визначається об'єкт і предмет, здійснюється розробка та інтерпретація основних понять, формується модель реального об'єкта, що дає можливість виявити нові якості і відносини предмета дослідження формулюються робочі гіпотези.

Гіпотеза – це наукове припущення, що висувається для пояснення явищ, фактів, процесів, які необхідно підтвердити або спростувати. Важливою складовою програми соціологічного дослідження є визначення вибіркової сукупності.

Роблячи висновки щодо тих чи інших явищ, соціолог має бути впевнений в тому, що його висновки характеризують усю сукупність. Ця сукупність називається генеральною сукупністю. Обстежити усі одиниці цієї сукупності досить важко і не потрібно. Для цього в соціології існує така процедура, як вибірка.

Вибірка – це статистична процедура. Сукупність відібраних об'єктів, на підставі яких соціолог робить висновок про генеральну сукупність, називається вибірковою сукупністю. Вибіркова сукупність має бути репрезентативною.

Репрезентативність означає, що за визначеними параметрами склад обстежуваних повинен наближатися до відповідних пропорцій у генеральній сукупності.

Польовий етап означає, що дослідник переходить до збирання фактичних даних з обраної проблематики в реальних умовах. Фактичні дані можна отримати шляхом застосування відповідних методів:

• спостереження;

• аналізу документів;

• опитування;

• соціального експерименту;

Процес обробки даних соціологічного дослідження включає такі етапи:

• кодування отриманої інформації; введення інформації в комп'ютер;

• перевірка введених даних;

• обчислення та аналіз результатів.

Аналіз даних передбачає побудову таблиць, обчислення статистичних показників, перевірку гіпотез, побудову нових ознак тощо. Первинні дані упорядковуються різними статистичними методами, наприклад:

• групування;

• обчислення узагальнюючих параметрів та коефіцієнтів;

• кореляційний аналіз.

Отримані при соціологічному дослідженні дані потребують інтерпретації – перетворення соціологічної інформації з числових показників у логічну форму, тобто в конкретні характеристики об'єкта дослідження. На цьому ж етапі здійснюється формулювання практичних рекомендацій, які визначаються темою та цілями дослідження.

Завершенням соціологічного дослідження є складання звіту

Програма конкретного соціологічного дослідження

Соціологічне дослідження – це єдність теоретичного та емпіричного етапів аналізу різних сторін соціальної реальності. Науковий аналіз проблем потребує відповідної підготовки для забезпечення надійності та достовірності отриманих в результаті дослідження даних.

Починається соціологічне дослідження з розробки програми, яка визначає логічну послідовність науково-аналітичної роботи творчого колективу.

Зміст та структура програми залежать від головної мети дослідницької діяльності. З цієї точки зору виділяють два різновиди досліджень:

• теоретико – прикладні дослідження, мета яких – сприяння розв'язанню соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вирішення та пояснення;

• прикладні дослідження, завдання яких – визначення конкретних дій щодо практичного вирішення визначених соціальних проблем.

Програма соціологічного дослідження – це науковий документ, у якому логічно відображена схема переходу від теоретично-методологічного викладення проблеми до конкретного дослідження.

У процесі розробки програми вирішуються питання визначення об'єкта, розробляються конкретні методики збору, обробки та аналізу отриманої емпіричної інформації.

Програма складається з двох частин:

• теоретико-методологічний розділ;

• організаційно-методичний розділ.

Теоретико-методологічний розділ програми містить:

• обґрунтування проблеми, визначення об'єкта та предмета дослідження;

• визначення мети та завдань дослідження;

• уточнення та інтерпретацію основних понять;

• попередній систематичний аналіз об'єкта дослідження;

• розробку робочих гіпотез.

Організаційно-методичний розділ містить:

• стратегічний план дослідження;

• обґрунтування вибірки;

• визначення головних процедур збирання та аналізу вихідних даних.

Доповненням програми є робочий план, в якому впорядковуються етапи роботи, терміни проведення дослідження, визначаються необхідні матеріальні та людські ресурси тощо.

Результатом аналізу проблемної ситуації є формулювання теми дослідження, в якій обов'язково визначається конкретний об'єкт дослідження. Це може бути соціальний процес, соціальні групи, взаємовідносини, явища.

Об'єкт соціологічного дослідження – це те, на що направлений процес пізнання.

Предмет дослідження – це найбільш значущі з теоретичної або практичної точки зору якості, особливості відношення об'єкта, які потребують безпосереднього вивчення.

Мета дослідження – це той кінцевий результат, який дослідник має отримати після закінчення роботи.

Завдання дослідження формулюють питання, на які необхідно отримати відповідь для досягнення мети. Це те коло проблем, яке необхідно проаналізувати для того, щоб відповісти на головне питання дослідження.

Гіпотеза у конкретному соціологічному дослідженні

Важливим складовим елементом теоретико-методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження є розробка та формулювання робочих гіпотез.

Гіпотеза – це обґрунтоване наукове припущення для пояснення відношень, фактів, явищ, які безпосередньо не спостерігаються. У процесі дослідження гіпотеза має бути або підтвердженою, або спростованою. Гіпотези, що підтвердилися у дослідженні, стають теорією, збагачують науку новими знаннями, і можуть бути використані у практичній діяльності. Якщо гіпотеза виявилася спростованою, це не означає, що дослідження було марним. Отримані знання можуть стати відправними для формування нових гіпотез або для розробки нових напрямків дослідження.

Розрізняють такі основні процедури побудови гіпотез: висунення гіпотез, формулювання гіпотез та їх перевірка.

Гіпотези розробляються у два етапи: в процесі розробки програми, а також після "пілотажу" – пробного дослідження, коли гіпотези уточнюються, коректуються, доповнюються або висуваються нові.

Вимоги, що ставляться до гіпотез:

• гіпотеза не може містити понять, які не мають емпіричних індикаторів (тобто, попередньо не проінтерпретовані), інакше вона не може бути перевіреною;

• гіпотеза не повинна суперечити отриманим раніше знанням та встановленим фактам;

• гіпотеза має бути простою і не повинна містити умов, припущень, що утруднюють її розуміння;

• гіпотеза повинна бути такою, що перевіряється за існуючого рівня знань та методичних можливостей;.

• гіпотези у дослідженні повинні бути об'єднані у систему доведень висунутого пояснення.

Всі конкретні соціологічні дослідження умовно можна поділити на дві великі групи – суцільні, коли об'єкт дослідження вивчається повністю, без будь-яких виключень, та вибіркові, коли досліджується лише певна частина об'єкта, відібрана за спеціальними ознаками, а висновки розповсюджуються на весь об'єкт.

Більшість же конкретних соціологічних досліджень носять не суцільний, а вибірковий характер. Це дозволяє забезпечити економічність досліджень та їх надійність за умов використання специфічної методики та техніки.

Розрізняють генеральну та вибіркову сукупність.

Генеральна сукупність – це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню. Інколи генеральну сукупність називають популяцією.

Вибіркова сукупність – це частина генеральної сукупності, яка відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю. Наприклад, соціолог ставить за мету вивчити політичні орієнтації студентської молоді України. Генеральна сукупність визначається цілями дослідження, а це означає, що її складають усі представники студентської молоді України. Вибіркова ж сукупність визначається за допомогою математичних методів і повинна репрезентувати (представляти) за своїми основними характеристиками генеральну сукупність.

Різниця, розходження, які об'єктивно існують між характеристиками генеральної та вибіркової сукупностей, називаються, похибкою репрезентативності.

Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування (анкетування) та інтерв'ю (інтерв'ювання).

Анкетне опитування – метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети. Анкета – основний документ у анкетному опитуванні, являє собою впорядкований певним чином перелік питань, з допомогою яких збирається первинна інформація. Як підкреслюють фахівці, побудова анкети вимагає включення питань, які б повинні відповідати основним цілям дослідження і слугувати зібранню тієї інформації, котра б дала можливість перевірити гіпотези, висунуті програмою дослідження.

Розрізняють такі різновиди анкетного опитування:

анкетування індивідуальне – вид анкетування, який не передбачає спільності місця та часу під час заповнення анкети для всієї сукупності респондентів;

анкетування групове – вид анкетування, який передбачає одночасне заповнення анкети групою людей, які зібрані в одному приміщенні;

поштове анкетування – вид анкетного опитування, який передбачає розповсюдження анкети поштою та очікування її повернення після заповнення респондентом;

пресове анкетування (у ЗМІ) – вид анкетування, який адресується специфічному контингенту: читачам газети, слухачам радіо, телеглядачам;

експертне анкетування – вид анкетування спеціалістів-фахівців з проблеми, яка є предметом вивчення.

Основні етапи анкетного опитування:

• підготовчий етап, пов'язаний з розробкою програми опитування, складанням анкети, її тиражуванням, виробленням інструкцій для анкетерів та респондентів тощо;

• оперативний етап – пов'язаний з безпосереднім анкетуванням респондентів;

• підсумковий етап – пов'язаний з обробкою та аналізом анкетування.

Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю – метод здобуття соціологічної інформації, який полягає у безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

фіксоване (стандартизоване) – такий різновид інтерв'ю, який суворо регламентований питальником;

фокусоване – такий різновид інтерв'ю, у якому респондента заздалегідь ознайомлюють з проблематикою бесіди;

вільне (нестандартизоване, неформалізоване) – такий різновид інтерв'ю, у якому тема визначена заздалегідь, а інтерв'юер має відносну свободу у веденні бесіди.

квазі-інтерв'ю у фокус-групах – ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів у неформальних обставинах.

Основні питання, що будуть подані на заліку у тестовому вигляді:

• Етапи соціологічного дослідження

• Визначати поняття «гіпотеза», «спостереження», «контент-аналіз»

• Визначати поняття «закрите питання» та «відкрите питання» у соціологічному опитуванні

• Вміти охарактеризувати що таке «репрезентативність», «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність»