Можливі наслідки кризи

Позитивні наслідки	Негативні наслідки
оновлення організацій	руйнування організації
оздоровлення організації	виникнення нової кризи
загострення кризи	послаблення кризи
різкі зміни	легкий вихід
перебудова організації	збереження організації
довгострокові зміни	короткострокові зміни
якісні зміни	кількісні зміни
необоротні зміни	оборотні зміни
негативні наслідки	позитивні наслідки

6. зростання відсоткових ставок (більш ризикові проекти);

7. зростання невизначеності на фінансових ринках в результаті краху фінансових інститутів, рецесій та політичної нестабільності.

Сучасні світові кризи як прояв фінансової глобалізації

Рух фінансових ресурсів у світі пов’язаний з можливістю виникнення різного роду економічних криз. Причому, враховуючи специфіку міграції капіталу, власне рух фінансових потоків може вважатися важливим джерелом, як виникнення валютних криз, так і їх подолання.

Рух фінансових потоків дуже актуальний з точки зору як загальної глобалізації, так і фінансової глобалізації, зокрема. Саме від інтеграції фінансових потоків залежить можливість інтеграції національних економік окремих країн. Враховуючи ж неоднорідність розвитку національних економік, у тому числі і їх фінансових систем, фінансова інтеграція є важливою складовою підвищення зрілості національних економік окремих країн і служить основою для їх поступової гармонізації і уніфікації.

Процес глобалізації і викликана ним нестабільність національної і світової економік породжують деформацію економічних криз, а отже, безпосередньо умови глобалізації підсилюють імовірність руйнівного характеру фінансових криз, поширюючись на багато країн світу.

Основними змінами, чинниками яких стала фінансова глобалізація та які можуть значно впливати на процес поширення криз є:

 істотно збільшились світові потоки капіталу;

 поступово відбувається процес знаття формальних міждержавних обмежень для руху капіталу;

 змінюється модель побудови фінансової системи як на національному рівні, так і у світовому масштабі;

 національна економіка більшою мірою знаходиться під впливом фінансових криз, імпульси для виникнення яких приходять ззовні.

За визначенням М. Головіна фінансові кризи мали місце і до періоду фінансової глобалізації, але в нових умовах їх дія підсилюється за рахунок:

 зростаючого впливу з боку притоку капіталу із країни;

 наявності «ефекту зараження» [14, с.7].

Для того, щоб знайти і сформувати шляхи виходу з кризи, насамперед необхідно зрозуміти і усвідомити глибинні джерела і виявити об’єктивні та суб’єктивні чинники , які сприяють розвитку даної кризи.

Тема 2. Класифікація та форми прояву світових криз

Класифікація та форми прояву економічних криз. Поняття циклічних, структурних та системних криз. Економічні і фінансові кризи: взаємообумовленість та функціональна детермінованість.

Поняття, форми прояву та класифікація фінансових криз (криза зовнішньої заборгованості (боргова криза), бюджетна криза (криза державних фінансів), криза грошового обігу, біржова (фондова) криза, валютна і банківська кризи). Однорівневість, підпорядкованість, співіснування у часі, причинність, несумісність як критерії розкриття функціональної детермінованості основних типів фінансових криз.

Поняття подвійної кризи. Основні фактори сучасних валютно-фінансових криз. Валютний курс та цінова нестабільність: вплив на валютно-фінансові кризи. Зовнішня торгівля і стан поточного рахунку платіжного балансу. Рух капіталу: позитивний та негативний вплив на валютно-фінансову стабільність. Монетарні фактори валютно-фінансових криз. Криза державних фінансів як фактор валютно-фінансової кризи. Характер розвитку реального сектору економіки в контексті факторного аналізу валютно-фінансових криз.

Політичні та інші фактори валютно-фінансових криз.

Кризи та циклічність економіки, взаємозв’язок та взаємозалежність

Сучасна економіка циклічність за своїм характером. Циклічність (від грецького – коло, круговерть) - це форма розвитку ринкової економіки від однієї макроекономічної рівноваги до другої на більш високому її рівні. Циклічність фіксується в економічних кризах, які і встановлюють рівновагу. Тому цикл в економіці – це рух від однієї кризи до іншої. Кризи повторюються періодично, тому з’ясування причин криз по суті розкриває і причини циклічних коливань у економіці [22].

В економічній теорії близько 200 концепцій, які по-різному розглядають причини криз та засоби для їх втримання чи подолання. Всі теорії економічних криз можна звести до двох груп – екстернальні та інтернальні теорії.

Естернальні теорії пояснюють економічні кризи і циклічність в цілому зовнішніми причинами, які знаходяться за межами економічної системи (поява плям на Сонці, природні та соціальні катаклізми, тощо).

Інтернальні теорії розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин, які знаходяться в самій економічній системі (надлишок заощаджень, бідність, нерівномірність у розподілі багатства, порушення грошового обігу, тощо).

За характером причин, які пояснюють кризи, всі інтернальні теорії можна поділити на дві групи. Перша група – це теорії, які розглядають кризи як явища локального, галузевого характеру. До них відносять недоліки у кредитно-грошовій системі, сфері розподілу, інвестування та ін. Звідси запобігти економічним кризам можливо через наведення прядку в цих сферах. Друга група – це теорії, які пов’язують причини криз з самою ринковою економікою. Це означає, що економічні кризи органічно притаманні капіталістичній економіці і позбавитися від них в її межах неможливо. Найбільш логічною і цілісною щодо основної причини економічних криз вважається думка К. Маркса. Згідно з теорією Маркса кризи – не випадкове явище, а об’єктивна, внутрішня закономірність капіталістичного розвитку [22].

Важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність, що проявляється в циклічному чергуванні піднесень і спадів у економіці.

А. Гальчинський виділяє наступні основні принципи циклічного розвитку:

1. Циклічність завжди кореспондується із принципом історизму кожного суспільного явища (всі без винятку системи історичні у своїх функціональних межах, їхній розвиток має початок і кінець, тобто – генезису, зрілості, занепаду і кризи);

2. Принцип взаємозалежності і субординованості різнотипних за своїм змістом циклів;

3. Цивілізаційні цикли (цикли глобально-цивілізаційного процесу, соціальні цикли, економічні цикли);

4. Вплив зовнішніх чинників (можуть стимулювати або стримувати).

Згідно економічної теорії причинами циклічності є: періодичне виснаження автономних інвестицій; ослаблення ефекту мультиплікації; коливання обсягів грошової маси; і т.д.

Економічний цикл – постійне повторення періодів підйому і спаду економічної активності, що відбивається через зміни взаємозалежних показників – темпу економічного росту, рівнів зайнятості, виробництва й інфляції. Основними характеристиками циклу є його причини, фази (пожвавлення, бум, спад, підйом), динамічні параметри, частота повторення, амплітуда показників ділової активності.

Причини економічних циклів.

До середини ХХ ст., в економічній теорії, основними причинами економічних циклів вважали різноманітні явища: рівень сонячної активності, війни і революції, недостатній рівень споживання, високі темпи росту населення, оптимізм і песимізм інвесторів, зміна пропозиції грошей, технічні та технологічні нововведення, цінові шоки тощо.

Популярності отримала теорія політичного ділового циклу (political business cycle) запропонована американським економістом Уільямом Нордхаузом (William nordhaus), яка пов’язує циклічні коливання економіки з черговими президентськими виборами (спеціальна діяльність новообраного президента на початку свого обрання спровокувати рецесію, щоб при завершенні здійснити економічне зростання з метою бути обраним на повторний термін).

Сучасній економічній теорії відомі такі концепції економічних циклів:

 теорія нагромадження капіталу М. І. Туган-Барановського. Причина циклічних коливань знаходиться в динаміці нагромадження основного капіталу;

 теорія диспропорційності між виробництвом предметів споживання і нагромадженням залежно від життєвого циклу основних фондів А. Афталіона;

 теорія Й. Шумпетера. Економічне зростання, на його думку, відбувається циклічно завдяки стрибкоподібному характеру оновлення основного капіталу. Це явище він пов'язав з науково-технічним прогресом;

 теорія циклу Дж. Кейнса. Цикл розглядається як підсумок взаємодії руху національного доходу, споживання і нагромадження основного капіталу. Відповідно до кейнсіанської теорії циклічний процес обумовлений динамікою ефективного попиту, що визначається функціями споживання й інвестицій;

 монетарна теорія циклу М. Фрідмена. Вона виходить з того, що головну роль у динаміці національного доходу і відповідного циклу відіграє нестабільність грошової пропозиції, надлишок якої “закладає” економічна політика самої держави.

Циклічність як об’єктивна закономірність сучасного економічного розвитку багато структурна за своїм змістом. Можна виділити декілька критеріїв класифікації циклів.

Види економічних циклів (основними ознаками, яких є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження). За критерієм довго тривалості цикли поділяють на малі цикли (короткострокові коливання ділової активності, тривалістю 3-4 роки); середні (промислові цикли – строком 7-11 років); великі цикли (40-60 років). Виділяють також цикли Кузнєца (будівні цикли протягом 16-25 років), Форрестера (200 років), Тоффлера (1000-2000 років). Отже, основними типами економічних циклів залежно від тривалості є:

 столітні цикли (від 100 років);

 цикли Кондратьєва (40-60 рр.). Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

 класичні цикли (ділові, або бізнес цикли). (1825 р. «класична» криза надвиробництва в Англії, яка стала світовою):

1. цикли К. Джугляра (Жугляра) з періодичністю 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

2. приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного до двох років та існують у зв’язку з коливаннями інвестиційної активності;

3. цикли С. Кузнеца або будівельні, оскільки саме в будівельній галузі найбільша амплітуда цих коливань (18-25 років);

4. рівноважні ділові цикли Р. Лукаса (цикли викликаються несподіваними грошовими шоками).

5. «Реальні економічні цикли» А. Стокмена (коливання потенційно можливого ВВП, які викликані зміною смаків, моди, технічними зрушеннями.

 цикли Кітчіна (J. Kitchin) (3-5 роки). Обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах

Цикли кон’юнктури охоплювали періоди 8-10 років, американські економісти констатували цикли з періодами 3-4 роки (короткі) (у Європі спостерігалися триваліші цикли – до 15 років (середні)). Тривалі цикли пов’язані з капіталовкладеннями в основні засоби, а короткі цикли – з інвестиціями в обігові кошти. Деякі економісти вважали, що існують ще більш тривалі цикли з періодом 50-60 рр. (довгі) відповідно в економічній теорії досліджують цикли: К.Джугляра (Jyglar cycle) – 10-річний цикл; Д.Кітчина (Kitchen cycle) – 3 річний цикл; С.Кузнеця (Kyznets cycle) – 20 річний цикл; М.Кондратьєва – тривалий цикл (45  60 рр).

Економічні цикли розрізняються неоднозначністю матеріальної основи розвитку, характером впливу на економічні процеси. В реальній дійсності різні цикли переплітаються, накладаються один на одного, що ускладнює ї диференціацію (табл. 2.1).

Існують різні точки зору щодо пояснення причин середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:

1) циклічні коливання, зумовлені специфікою сфери обігу — незбігом у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина);

2) головна причина спаду — це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та інші послідовники). Близько до цієї позиції стояли (ще до Маркса) й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної маси людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус);

Таблиця 2.1

Матеріальна основа економічних циклів

Типи економічних циклів	Характеристика
Малі цикли	Є основою товарного виробництва. Відбуваються у сфері грошового обігу. Грошові кризи. Під час кризи різко зростає попит на кредитно-грошові ресурси. Це спричиняє розбухання кредитної заборгованості підприємств, призводить до зростання банківського відсотка, збільшення масштабів фіктивного капталу, посилює інфляцію та спричинює біржові потрясіння.
Середні цикли	Є оновлення основного капіталу (основних засобів виробництва). В умовах кризи масштаби товарообігу та виробництва різко скорочуються, основний капітал фізично руйнується або морально знецінюється, знижується прибуток. Основний вихід із цього становища – різке зниження витрат виробництва за рахунок фізичного оновлення основного капіталу на більш високому науково-технічному рівні. Тривалість 7-11 років.
Великі цикли	Є оновлення технологічного способу виробництва. Здійснюється двома шляхами – еволюційно, коли поліпшується і вдосконалюються існуючі технології, і революційно, коли відбуваються кардинальні зміни в матеріалізації наукових знань. З якісними змінами техніки, технологій, транспортних засобів відбуваються аналогічні зміни робочої сили, використовуваних людьми сил природи, техніко-економічних відносин. Ці зміни зумовлюють якісні зрушення в інших секторах економіки - соціально-економічних відносинах (відносинах власності) і в господарському механізмі. Тривалість 40-60 років.

3) цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);

4) цикл — результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер);

5) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс);

6) причиною циклів є невідповідність між грошовим капіталом і пропозицією (І. Фішер).

Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це  так звані інтернальні теорії. Ті ж теорії, які пояснюють економічні цикли зовнішніми причинами — наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду; війнами та різними політичними потрясіннями; освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), називаються екстернальними.

Для коротких циклів, на відміну від циклів середньої тривалості (які відтворюють спосіб функціонування основного капіталу), матеріальною основою є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Вони характеризуються особливою інтенсивністю та гостротою і можуть або накладатись на промислові (середні) кризи, або відбуватись за їх відсутності.

Таким чином, в економічній теорії існує безліч підходів до проблеми економічної циклічності. Складність й суперечливість економічного життя відбивається в різноманітті теорій економічних циклів. Серед них не треба шукати однієї вірної, а треба враховувати здобуття кожної. Сьогодні можна навести докладний перелік чинників, дія яких викликає циклічність:

 природні (астрофізичні, біологічні);

 техногенні (технологічні уклади, чинники технічного оновлення, нагромадження критичної маси капіталовкладень, життєвий цикл товару);

 економічні (надвиробництво, інфляція, емісія, зміна швидкості обертання грошей, циклічність податкових надходжень);

 знання (цикл подвоєння і розпаду, який реалізується в циклічних змінах інтелектуальних ресурсів і технологій);

 оновлення потреб, інтересів, мотивацій;

 зміни в зростанні професіоналізму та інтенсивності праці;

 оновлення уявлень, вірувань (нагромадження і крах ілюзій);

 оновлення владних структур (вибори).

Окремі економісти вважають причиною кризи суто монетарні явища. Коли уряд для переборення дефіциту державного бюджету випускає велику кількість грошей, виникає інфляційний «бум». Однак при цьому менша кількість грошей прискорює падіння виробництва та зростання безробіття.

Проте більшість економістів вважають, що циклічні коливання зумовлені сукупністю як зовнішніх, так і внутрішніх причин, що їх породжують.

Головною детермінантою економічного циклу є зростання капіталовкладень. Впливаючи на збільшення інвестицій, можна управляти обсягами виробництва, зайнятістю, інфляцією. Інакше кажучи, причина економічних циклів виявляється в змінах сукупної пропозиції та сукупного попиту. Так, унаслідок скорочення інвестицій (чи державних витрат) економіка виходить з точки рівноваги. Сукупний попит різко скорочується. При цьому сукупна пропозиція залишається практично незмінною.

Економіка намагається знайти іншу точку рівноваги, що призводить до спаду виробництва та цін.

У разі піднесення виникає протилежна тенденція — зростають сукупний попит, виробництво (наближається до потенційного ВНП або перевищує його), а також (за умов інфляції) ціни.

«Довгі хвилі» Кондратьєва

Основи теорії довготермінових коливань економіки (великих циклів кон’юнктури) були закладені на початку ХХ століття. Першим зазначив існування тривалих циклів Парвус у праці «Торгова криза і профспілки», Каутський у праці «Теорія криз», російський економіст М. Кондратьєв («Великі цикли кон’юнктури»)². У 1920 р. М. Кондратьєв (М.Д.Кондратьєв (1892-1938 рр.) – засновник школи циклізму³) опублікував праці, у яких систематизував зібраний емпіричний матеріал і обґрунтував основи теорії довгих хвиль. Основна мета дослідження полягала у розробці методології довготермінового прогнозування тенденцій еволюціонування протягом тривалих циклів.

Таблиця 2.2

Хвилі та фази «довгих хвиль М. Кондратьєва

Хвилі	Фази
	Піднесення	Занепаду
І	З кін. 80-х – поч. 90-х до 1810-1817рр.	З 1810-1817 рр. – до 1844-1851 рр.
ІІ	З 1844-1851 рр. – до 1870-1875 рр.	З 1870-1875 рр. – до 1890-1896 рр.
ІІІ	З 1890-1896 рр. – до 1914-1920 рр.	З 1914-1920 рр.

В теорії за основу були взяті 4 країни –Англія, Франція, Німеччина та США, за період 100-140 рр. і досліджені статистичні дані по:

1. динаміці цін;

2. заробітній платі;

3. відсотку на капітал;

4. зовнішньоторговому обігу;

5. виробництву основних видів продукції промисловості.

Фази – 2 піднесення та 2 – занепаду.

Кожна нова фаза піднесена супроводжувалась появою і впровадженням новітніх технологій чи «ноу-хау». Так основними причини піднесення на кожній із хвиль є:

І хвиля – винаходи в текстильній промисловості і виготовлення чавуну;

ІІ хвиля – залізниці, розвиток морського транспорту;

ІІІ хвиля – відкриття електрики та радіо.

Таблиця 2.3

Основні циклічні кризи ХХ ст.

Роки падіння, кризи	Глибина падіння промислового виробництва, %	Тривалість, міс	Роки падіння, кризи	Глибина падіння промислового виробництва, %	Тривалість, міс
1900-1903	2,0	12	1957-1958	4,1	15
1907-1908	6,4	12	1960 -1961	4,7	10
1913-1914	11,5	16	1970-1971	2,6	8
1920-1921	16,4	14	1974-1975	10,7	9
1929-1933	46,0	37	1980-1982	7,2	33
1937-1938	10,8	9	1990-1992	1,9	10
1948-1949	5,8	9	1997-1999	2,7	17

Науково-технічна революція сильно вплинула на цикли, породивши структурні кризи і наукомісткі галузі, що менш чутливі до циклічності. Прискорення зміни основного капіталу зменшило тривалість циклів до 5-6 років, наслідком чого стало збільшення частоти криз.

Феномен циклу – це періодичність повторення характерних соціально-економічних та технологічних ситуацій через певні відрізки часу.

ЦІКАВО: На стадії «піднесення» хвилі супроводжуються нестабільністю в суспільстві (політичними негараздами, страйками, революціями), а стадія «занепаду» - активізацією інноваційної діяльності, створення нових робочих місць, нових галузей виробництва, зміною технологічної парадигми, що призводить до подолання кризи.

Близька до теорії М. Кондратьєва позиція Й. Шумпетера, який вважав, що основну роль у механізмі довгих циклів відіграють хвилі технічних нововведень і відповідні зміни інноваційної активності підприємців..

Рис. 2.1. Періодизація «довгих хвиль М. Кондратьєва

Останній відомий цикл  згідно даних Національного бюро економічних досліджень (НБЕД)  в березні 2001 р. почалася рецесія [5, с. 12]. Період зростання, що розпочався у 1991 р. в березні 1001 р. припинився, після чого почалась рецесія. Період зростання тривав 10 років та став найбільш тривалим за досліджуваний період НБЕУ. Початок рецесії починається коли економіка досягає свого піку розвитку, а закінчується  коли досягнуто «дна» або «кризи».

Економічні і фінансові кризи: сутність та функціональна детермінованість

Основною з фаз циклу є криза, яка і формує сам цикл.

Характеристика циклічних та специфічних криз

Циклічні кризи: в її основі економічна криза.

Форми вияву циклічних криз:

1. гостра нестача обігових коштів;

2. неплатоспроможність підприємств;

3. скорочення довготермінових кредитів;

4. підвищення норми відсотка;

5. біржові кризи;

6. банкрутство банків.

Специфічні кризи – спричинені війнами, різким зниженням врожайності, стихійними лихами, винятковими політичними поліями. Специфічна криза – здебільшого є наслідком економічної кризи.

Циклічні і специфічні кризи переплітаються.

Криза - максимальне загострення суперечностей в певній системі, що обумовлює виникнення нестабільності системи, послабляючи її положення в навколишньому середовищі; ознаками кризи є: різка зміна становища системи; суттєве загострення суперечностей між її елементами; загроза життєдіяльності системи; стан непевності; невідкладність прийняття рішень.

Криза державного управління - це особливий стан у функціонуванні та розвитку системи державно-владних структур і відносин, що характеризується загостренням внутрішньо-системних протиріч, розбалансованістю діяльності, що відбивається на зниженні результативності та ефективності управлінського впливу на соціально-економічні процеси.

Організаційна криза системи державного управління – це максимальне загострення суперечностей між рівнями розвитку її елементів або невідповідності їх меті, що призводить до суттєвого зниження якості роботи.

Згідно твердження М. Бунятяна економічні кризи поділяються залежно від характеру розладу економічного життя та від характеру зовнішнього зв’язку з різними сферами виробничого процесу (табл.2.4).

Загалом, кризи варто поділяти залежно від:

 структури відносин в соціально-економічній сфері на:

1. соціальну кризу;

2. політичну кризу (системну політичну кризу);

3. організаційну кризу;

4. кризу репутації;

5. психологічну кризу

 безпосередніх причин кризи на:

1. природні кризи;

2. екологічні кризи [6].

3. Розкривши історичну динаміку поширеності економічних та фінансових криз у світі, доцільно акцентувати увагу на природу і форми фінансових потрясінь, їх вплив на соціальний, економічний і політичний розвиток держав (табл. 2.5).

Також варто звернути увагу на те, що теорія та методологія дослідження економічних циклів та економічних криз переконливо демонструє, що кризи – це природній стан економіки.

Фінансові кризи:

1. криза зовнішньої заборгованості (боргова криза)

2. бюджетна криза (криза державних фінансів)

3. криза грошового обігу

4. грошово-кредитна криза

5. біржова (фондова) криза

6. банківська криза

7. валютна криза

Таблиця 2.4