Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАВЧАЛЬНО--МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Безгубенко.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
02.05.2019
Размер:
1.68 Mб
Скачать

Підтримка окремих секторів у рамках антикризових зусиль національних урядів [51]

Сектор

Країна

Сільське господарство

Японія, Російська Федерація, Китай

Автомобільна промисловість

США, Велика Британія, Франція, Російська Федерація, Китай, Австралія, Бразилія

Енергетика

США, Китай

Авіаційна галузь

Франція, Російська Федерація, Китай

Нафтова промисловість

Російська Федерація, Китай

Машинобудування (зокрема, сільськогосподарська)

Російська Федерація

Оборонно-промисловий комплекс

Російська Федерація

Виробництво сталі

Китай

Текстильна промисловість

Китай

Суднобудування

Китай

Проаналізуємо приклади подолання криз, розглядаючи при аналізі рівень виконання державними органами однієї із головних функцій – функції регулювання відносин між виробництвом і соціальною сферами та забезпечення їх рівноваги.

В табл. 7.5 здійснено порівняння політики управління Г. Гувера та Ф. Рузвельта (табл. 7.5). За період 1929-1933 рр. державне управління США характеризувалось:

 організації державного управління США тих років були притаманні плановість економіки, широкий пакет заходів соціального захисту населення;

 органи державного управління розробили достатньо ефективні та урівноважені заходи державного впливу на економіку;

 економіки ставала більш орієнтована на споживача, а отже, ставала все більше ринковою.

Антикризові стратегії та фінансові допомоги під час фінансових криз

Таблиця 7.5

Аналіз антикризової діяльності правління Г. Гувера та Ф. Рузвельта

Етап

Виробнича та економічна галузь

Соціальна галузь

Початкові дані

Скорочення внаслідок кризи до 1932 р. промислового виробництва на 46 %

Зниження купівельної спроможності населення

Зниження виробництва чавуну на 79 %, сталі – на 76 %, автомобілів – на 80 %, тощо

Масові протести робітників та безробітних (більше 1 млн. учасників)

Банкротство 135 тис. фірм, 5760 банків

Реформи Г. Гувера (1929-1933 рр.)

Впровадження політики торговельного протекціонізму (обмеження ввозу товарів, збільшення митних платежів)

Створення національної Ради безробітних (проте кількість безробітних збільшилась до 17 млн. чол.)

Створення Національної кредитної корпорації, пізніше Реконструктивної фінансової корпорації, Федерального фермерського бюро і здійснення за допомогою них державного кредитування банків (3,5 млрд. дол..), виробників сільськогосподарської та іншої продукції (проте падіння виробництва не зменшилось)

Реформи Ф. Рузвельта (1933-1945 рр.)

Посилення державного впливу на економіку. Офіційне заперечення політики «грубого індивідуалізму» Гувера (пропонувалось подолання кризи через введення державного планування)

Одночасне проголошення політики встановлення державного «класового миру» шляхом вироблення на кожному підприємстві «кодексу чесної конкуренції», в якому варто визначити об’єми виробництва, рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, ринки збуту продукції, політику цін тощо (у випадку затвердження кодексу президентом він ставав законом - 99 % мали такі кодекси)

Здійснення заходів по державному регулюванні перерозподілу доходів між «ссудним» і виробничим капіталу в напрямку останнього методом девальвації долара

Здійснення заходів по стабілізації банківської системи

Введення державного страхування вкладів з метою стимулювання дрібних акціонерів та вкладників

Створення спеціальної державної установи – Адміністрації національного відновлення

Реалізація системи державних заходів по подоланню безробіття, а саме створення конгресом Адміністрації суспільних робіт, на що було виділено 3,3 млрд. дол.. (на ці кошти створювались робочі лагері для безробітних, де молодь отримувала роботу і повне державне забезпечення; одночасно це слугувало державним «механізмом» стимулювання освоєння нових територій, створення інфраструктури).

Регулювання відносин між підприємцями, державою і народом шляхом розробки на кожному підприємстві «кодексу чистої конкуренції», в якому варто визначити об’єми виробництва, рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, ринки збуту продукції, політику цін тощо

Мексиканська криза.

Криза в Мексиці напряму зачепила фінансові інтереси США. Пакет фінансової підтримки США Мексиці був сформований доволі швидко і передбачав виділення країні 18 млрд. дол. США (з них: 9 млрд. дол. – уряд США; 3 млрд. дол. – американські банки; 6 млрд. дол. США – інші країни і організації). Наступним етапом стада фінансова допомога МВФ у розмірі – 7 квот Мексики у Фонді (перевищило у двічі допустимий об’єм допомоги).ці заходи допомогли Мексиці вже у 1996 р. збільшити темпи ВВП до 5,2 %, а в 1997 р. – до 6,8%.

Криза в Бразилії

Пакет міжнародної допомоги було сформовано у 1998 р. США, МВФ та інші країни надали Бразилії фінансову допомогу в розмірі – 41,5 млрд. дол. США. Оскільки МВФ надав 18,1 млрд. дол. США Бразилія зобов’язувалась виконати ряд вимог, серед яких: зменшення бюджетного дефіциту, поліпшення фіскальної функції, обмеження банківських кредитів неефективним підприємствам, стримування зростання грошової маси, санація кредитно-банківської системи.

Азійська криза

Країнам Азії, які найбільш потерпали від кризи було надано 117,7 млрд. дол. США, в тому числі: МВФ – 36,1 млрд. дол., Світовий банк і Азійський банк розвитку – 26,7 млрд. дол., іноземні держави на двосторонній основі – 54,9 млрд. дол. США. Загалом Кореї було надано – 58,2 млрд. дол., Індонезії – 42,3 млрд. дол., Таїланду – 17,2 млрд. дол. США.

21 липня 2011 р на зустрічі лідерів країн єврозони прийнято рішення щодо подолання боргової кризи у Греції, з метою запобігання поширенню цієї кризи на інші так звані «периферійні» економіки [56].

Греція отримала свій перший пакет фінансової допомоги у травні 2010 року, однак боргова криза в країні продовжує викликати стурбованість на світових фінансових ринках. До того ж, це загрожує майбутньому самої валюти євро.

Іншим шляхом залучення приватних інвесторів до пакету фінансової допомоги Греції могло б стати введення нового банківського податку. Однак таким нововведенням будуть незадоволені самі банки.