Інструменти реалізації антикризової політики окремих країн світу

[37, с. 24]

Інструменти реалізації	Країни
1	2
1. Заходи підтримки банківської системи
1.1. рекапіталізація банків	США, Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Португалія, Фінляндія, Угорщина, Данія, Швейцарія, Гонконг, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія, Казахстан, Україна
1.2. Надання стабілізаційних кредитів	США, країни ЄС, Великобританія
1.3. Реструктуризація банківської системи	Бельгія, Ісландія, Нідерланди, Португалія, Швеція, Великобританія
1.4. Розширення гарантій по вкладам фізичних осіб	Переважна більшість країн
1.5. Надання гарантій по проблемним активам	США, Канада, Німеччина, Іспанія, Італія, Великобританія, Данія, Швеція, Корея, Казахстан, Швейцарія, Японія, Австралія
2. Заходи грошово-кредитної політики
2.1. Зниження відсоткових ставок	США, Канада, країни ЄС, Швейцарія,

Продовження таблиці 7.2

1	2
	Великобританія, Австралія, Японія, Китай, Індія
2.2. Підвищення відсоткових ставок	Угорщина, Ісландія, Білорусія, Росія
2.3. Зниження курсу національної валюти	Ісландія, Угорщина, Польща, Бразилія, Корея, Мексика, Україна, Білорусія
2.4. Зниження норм резервування	Китай, Бразилія, Болгарія
3. Заходи підтримки реального сектору економіки
3.1. Підтримка окремих галузей економіки	США, Німеччина, Канада, Франція, Швеція, Китай, Росія, Україна
3.2. Зниження податків, надання податкових преференцій	Німеччина, Великобританія, Франція, Швейцарія, Японія, Китай, Індія, Казахстан, Аргентина, Україна
3.3. Підвищення податків	Литва
3.4. Підтримка малого і середнього бізнесу	Німеччина, Греція, Італія, Великобританія, Японія, Китай, Казахстан, Угорщина
3.5. Створення спеціальних бюджетних фондів	Франція, Бразилія, Кувейт, Гонконг
3.6. Збільшення державних запозичень	Німеччина, Франція, Норвегія, Японія, Україна
4. Заходи підтримки населення
4.1. Підвищення суми гарантій по вкладам населення	США, Канада, Бельгія, Іспанія, Італія, Кіпр, Нідерланди, Словенія, Фінляндія, Великобританія, Швеція, Норвегія, Швейцарія, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія, Туреччина, Корея, Україна
4.2. 100-відсоткові гарантії по вкладам населення	Німеччина, Австрія, Греція, Ірландія, Португалія, Данія, Словаччина, Австралія, Гонконг, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт
4.3. Прийняття програм перенавчання та адаптації безробітних	США, Канада, Греція, Італія
4.4. Націоналізація пенсійних фондів	Аргентина
4.5. Досягнення домовленостей з бізнесом щодо не скорочення робочих місць	Німеччина
4.6. Збільшення інвестицій в освіту	США, Франція, Китай

Стабілізаційні програми країн ЄС

Наймасштабніший антикризовий план стимулювання національної економіки серед країн ЄС запропонував та затвердив на початку 2009 року уряд Німеччини. Загальний обсяг зазначеного антикризового заходу спрямовувався на рекапіталізацію банків. Крім того, здійснено скорочення податків на суму 18 млрд. євро, зокрема податку на прибуток і обов’язкових платежів на медичне страхування для окремих категорій платників.

Антикризові програми Франції спрямовані на потреби безробітних та малозабезпечених. У рамках стабілізаційного пакету здійснено підвищення допомоги безробітним, багатодітним родинам, податкові послаблення для майже 4 млн. родин. Антикризові пакети як у Франції, так і в Німеччині не передбачають зниження податку на додану вартість.

План порятунку економіки Великої Британії передбачає, у першу чергу, фінансову підтримку банківського сектору, зокрема допомогу в залученні нового капіталу за рахунок додаткової емісії привілейованих акцій котрі викупить держава. Разом з тим, Центральний Банк Великої Британії знизив ставку рефінансування до 0,5% річних, що стало історичним мінімумом. Загалом зниження ставок рефінансування дає змогу здешевити банківські кредити для промисловості та споживачів, з метою стимулювання попиту і виробництва. Кошти, виділені іноземними урядами на рефінансування, сягають сотень мільярдів євро. У той же час, зворотним боком низьких відсоткових ставок є зростання інфляції.

Справжнім випробуванням виявилася світова фінансова криза для нових країн-членів ЄС, передусім для країн Балтії. Урядом Латвії було прийняте рішення про прив’язку до євро шляхом розширення коридору коливань до 15% (девальвація неможлива через те, що 70% депозитів і 90% позик деноміновані у євро). Крім того, латвійський Сейм терміново вніс поправки в законодавство, аби надати змогу уряду в разі потреби націоналізувати проблемні банки.

Уряд Латвії вирішив компенсувати дефіцит державного бюджету за рахунок підвищення податків (з 18% до 21% ПДВ), а також зниження заробітної платні як в державному, так і в приватному секторах, замороження пенсій та скорочення кількості працюючих (на 15%). Загалом у країнах Балтії передбачається суттєве скорочення держапарату (в Литві та Естонії – 6% зайнятого населення, у Латвії – 8%).

Перелік антикризових заходів, до яких вдається Угорщина, багато в чому ідентичний тим, що реалізуються в інших країнах ЄС. Так, у 2009 році уряд країни планує скорочення дефіциту бюджету на 2,5% ВВП шляхом замороження номінальної заробітної платні і премій державним службовцям, пенсій для пенсіонерів (1,2% ВВП), затримки або відміни індексації соціальної допомоги (0,2% ВВП), скорочення витрат по всім міністерствам (0,5% ВВП).

Державна антикризова підтримка в країнах ЄС включала такі заходи: вливання капіталу, викуп проблемних активів, поширення державних гарантій на певні види зобов’язань фінансових установ, надання ліквідності центральним банком і розширення схем гарантування депозитів. У широкому розумінні фінансові, економічні та соціальні втрати від фінансової кризи перевищили 4% ВВП прямої бюджетної підтримки фінансового сектору чи 19% ВВП підтримки держави у цілому.

Таблиця 7.3