Розділ 2. Особливості формування іхтіофауни дніпровських водосховищ

Іхтіологічні дослідження на р. Дніпро, одній із найбільших річок Європи, мають багаторічну історію. Перші відомості про іхтіофауну та фауністичні комплекси зустрічаються в роботах К.Ф.Кеслера з другої половини ХІХ сторіччя.

У першій половині минулого сторіччя іхтіофауні Дніпра до його зарегулювання присвятили свої дослідження такі відомі вчені, як Д.Є.Белінг, І.Л.Сироватський, Л.К.Гудимович, Л.С.Берг та інші. Великий внесок в узагальнення іхтіофауни Дніпра на початку 60-х років належить О.П.Маркевичу, І.І.Короткому та О.І.Амброзу [1].

Після завершення будівництва ДніпроГЕСу в 1933 році було створено перше на Дніпрі Запорізьке водосховище, а майже через 40 років після будівництва останньої Канівської ГЕС (1972 р.) Дніпро перетворився на каскад із шести водосховищ: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Запорізьке та Каховське.23 З цього часу починаються дослідження закономірностей формування та змін іхтіофауни водосховищ дніпровського каскаду, великий вклад в які внесли роботи В.І.Владимирова, П.Г.Сухойвана, К.С.Бугая, А.Д.Носаля, В.С.Танасійчук, Л.І.Вятчаніної та інших [1].

В наш час моніторингові дослідження іхтіофауни каскаду дніпровських водосховищ та прилеглих річок здійснюють цілий ряд наукових установ Академії наук та відомчих закладів України.

В результаті гідробудівництва Дніпро в межах України практично втратив річкові риси і перетворився у суцільний каскад водосховищ з уповільненим стоком. Після зарегулювання стоку значно змінились видовий склад загальної та промислової іхтіофауни, умови існування (розмноження, нагулу та зимівлі), розміри нерестових і нагульних площ, рибопродуктивність, біологічна структура популяцій, темпи росту та статевого дозрівання, плодючість, характер ведення рибного господарства та промислу тощо.

В перші роки існування дніпровських водосховищ кількість видів та підвидів риб в них скоротилась на 7-11 таксонів, в тому числі в Запорізькому водосховищі – на 11, в Дніпродзержинському – на 10, в Каховському – на 9, в Кременчуцькому та Канівському – на 8, в Київському – на 7 таксонів. Зі складу іхтіофауни повністю випали прохідні (білуга, шип, осетр, севрюга, лосось, вугор) і напівпрохідні (вирезуб, шемая) риби. У всіх водосховищах, за винятком Каховського, зник також оселедець. У зв’язку з різким зменшенням водообміну та швидкості течії, збільшенням глибини та широти водних акваторій чисельність реофільних видів (мінога, стерлядь, ялець, головень в’язь, білизна, підуст, вусач, клепець, миньок, носар тощо) у водосховищах сильно зменшилась, а лімнофільних (плітка, краснопірка, густера, лящ, сріблястий карась, сазан, судак, окунь тощо), навпаки, значно збільшилась.

Завдяки штучному вселенню в дніпровських водосховищах з’явилось чотири нових види риб – представники далекосхідної іхтіофауни: білий амур, амурський чебачок, білий і строкатий товстолоби, з яких два останні види набули важливе промислове значення. Треба відмітити, що білий амур і товстолоби вселені у водосховища з метою підвищення їх рибопродуктивності, а амурський чебачок завезений випадково із молоддю вказаних рослиноїдних риб (приклад випадкової негативної повної акліматизації). Широке розповсюдження у водосховищах отримали представники стародавньої понто-каспійської фауни риб – тюлька, мала південна колюшка, риба-голка та декілька видів бичків [1].

Таблиця 2.1