
- •Методичні вказівки
- •6.040106 “Екологія і охорона навколишнього середовища”
- •1.1.2 Основні поняття про хімічний склад води
- •1.1.3 Види хімічних аналізів
- •1.1.4 Форми відображення результатів хімічних аналізів
- •Завдання для практичної роботи
- •1.2 Оцінка придатності води для зрошення
- •1.3 Визначення інтенсивності перетікання та витрат грунтових вод на випаровування
- •2.1.2 Вихідні дані та завдання роботи
- •2.1.3 Побудова карти загальної мінералізації ґрунтових вод
- •2.2 Побудова карт гідроізогіпс і глибин залягання ґрунтових вод
- •2.2.1 Теоретичні відомості
- •2.2.2 Грунтові води
- •2.2.3 Будування карт гідроізогіпс і глибин залягання ґрунтових вод
- •2.2.4 Аналіз карт гідроізогіпс
- •Завдання для розрахунково-графічної роботи № 1
- •Завдання для розрахунково-графічної роботи № 2
- •2.3 Визначення припливу води до водозабірних споруд
- •2.3.1 Загальні положення
- •Задача 1
- •Задача 2
- •Завдання
- •Перелік використаної літератури
2.2 Побудова карт гідроізогіпс і глибин залягання ґрунтових вод
2.2.1 Теоретичні відомості
У земній корі існують різноманітні за походженням, умовами залягання, поширенням і розвитком товщі гірських порід, які неоднаково насичені підземними водами та по-різному пропускають їх через себе і взаємодіють з ними. Шари добре проникних гірських порід утворюють водоносні комплекси і горизонти, а слабопроникні породи - водотривкі горизонти та відносно водотривкі товщі.
За здатністю горизонту пропускати і віддавати гравітаційну воду виділяють його стани: водоносний, водотривкий і відносно водотривкий. Водоносні породи добре пропускають і віддають вільну воду (їх коефіцієнти фільтрації k>=1м/добу і водовіддачі >=0,1). Це горизонти пісків, тріщинуватих вапняків тощо. Менш водоносні супіски, слаботріщинуваті піщаники тощо, для них нижньою межею є такі значення: k=10-1 м/добу, >=0,01.
Водотривкі породи не пропускають вільну і не віддають фізично зв'язану воду. Ці породи характеризуються значеннями коефіцієнтів фільтрації k<10-3 м/добу і водовіддачі >=0,001.
Відносно водотривкі породи пропускають і віддають невелику кількість вільної води. У залежності від термодинамічних умов кількість цієї води змінюється, що в основному пов'язано з переходом частини фізично зв'язаної води у вільну і навпаки. Шари породи відносно водотривкі, якщо коефіцієнт фільтрації k змінюється від 10-1 до 10-3 м/добу, а коефіцієнт водовіддачі - від 0,01 до 0,001.
Водоносний горизонт - це один чи кілька водоносних шарів, які характеризуються спільністю формування і прояву в них руху води та мають унаслідок цього єдину п'єзометричну поверхню і залягають між водотривкими породами чи між зоною аерації і водотривом.
За гідравлічною ознакою водоносні горизонти поділяються на безнапірні і напірні. Нижче наведені характеристики цих водоносних горизонтів.
2.2.2 Грунтові води
Ґрунтові води - це підземні води першого від поверхні постійно існуючого безнапірного водоносного горизонту, який залягає на першому витриманому водотривкому горизонті (рис. 2.2.1).
а б в
Рис. 2.2.1 – Ґрунтові води:
а – потік ґрунтових вод; б – басейн ґрунтових вод; в – поєднання ґрунтових вод і басейна; 1 – дзеркала ґрунтових вод; 2 – водоносні горизонти; 3 – водотрим.
Ґрунтові води характеризуються такими особливостями:
Область їх живлення звичайно збігається з областю поширення.
Основні джерела живлення - атмосферні, поверхневі і конденсаційні води, а іноді й напірні, що знаходяться нижче.
3. У більшості випадків ці води безнапірні, тобто поверхня ґрунтових вод, що сполучається з атмосферою, зазнає тільки атмосферний тиск; вона зветься вільною поверхнею.
4. Ґрунтові води гідравлічно зв'язані з поверхневими водотоками і водоймами — ріками, озерами, заболоченими зниженнями.
5. Режим ґрунтових вод зазнає безпосередній вплив гідрометеорологічних факторів і характеризується сезонними коливаннями рівня, дебіту і хімічного складу.
При дослідженні ґрунтових вод для водопостачання, меліорації, будівництва різних споруд і інших цілей велика увага приділяється вивченню їх поверхні. Форма поверхні ґрунтових вод визначається водопроникністю порід, умовами живлення водоносного горизонту, конфігурацією берегів рік, в які стікають ґрунтові води, зниженням водотрима, потужністю водоносного шару тощо. Про форму їхньої поверхні можна судити по карті гідроізогіпс.
Гідроізогіпсами називають лінії, що з'єднують точки з однаковими позначками рівнів ґрунтових вод.
За картою гідроізогіпс вирішують важливі практичні завдання: проектування водопостачання на базі ґрунтових вод, розробка осушувальних заходів, вибір площадок під промислові чи цивільні споруди тощо