44. Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів

Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів визначені у ст. 80 БК та у наказі Держказначейства України "Щодо затвердження Правил скла- дання звітності про виконання місцевих бюджетів" від 8 жовтня 2004 року № 173.

Територіальні органи Держказначейства складають та по­дають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за пра­вилами та формами, встановленими Держказначейством за пого­дженням із Мінфіном України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Держказначейства відповідно Мініс­терству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим орга­нам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад.

Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам відповідні звіти, передбачені частиною третьою статті 59 U України.

Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бю джету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищним, сільським головою (у ра зі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду. Пере­вірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Автономної Рес­публіки Крим чи комісією з питань бюджету відповідної ради, піс­ля чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюдже­ту або приймають інше рішення з цього приводу.

Річний звіт повинен включати такі частини:

• звіт про фінансовий стан;

• звіт про виконання бюджету;

• звіт про рух коштів;

• інформацію про виконання захищених статей видатків;

• звіт про бюджетну заборгованість;

і

• звіт про кредити та операції, що стосуються гарантійних зобов'язань;

-зведені показники звітів про виконання бюджетів;

• інформацію про виконання бюджетів;

• іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів необхід­ною для пояснення звіту.

На всіх стадіях бюджетного процесу органи, уповноважені державою, здійснюють контроль за дотриманням бюджетного за­конодавства. Повноваження органів держави щодо здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства встановле­ні ст. 109-115 БК України.

З прийняттям Бюджетного кодексу вперше в бюджетному законодавстві з'явилися статті, в яких дається поняття бюджетно­го правопорушення, визначаються підстави для призупинення бюджетних асигнувань, роз'яснюються поняття нецільового ви­користання бюджетних коштів і встановлюється положення про 124 іг що до осіб, які винні в порушенні бюджетного законодавства, и. і оковуються усі види юридичної відповідальності, передбаче­ні шконодавством.

45. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин

Законодавче визначення міжбюджетних відносин наведено м 11 81 БК України - це відносини між державою, АРК і міс-це- инм самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів- фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

У спеціальній фінансово-правовій літературі дається визна- чення: міжбюджетні відносини - це зв'язок між державою, АРК й органами місцевого самоврядування, що мають суб'єктивні права пі юридичні обов'язки щодо розмежування й закріплення бюдже- ипіх повноважень, дотримання прав, обов'язків і відповідальнос- н певних органів у процесі забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України, законами й іншими норма- пшно-правовими актами держави.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечен­им відповідності між повноваженнями зі здійснення видатків, за­кріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бю­джетними ресурсами, що мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Міжбюджетні відносини не обмежуються лише розподілом і перерозподілом надходжень від загальнодержавних податків та іборів. Міжбюджетні відносини є взаємними фінансовими відно- » ииами між органами влади всіх рівнів, які мають бюджет. Звідси II назва відносин - міжбюджетні. Відповідно, означені відносини можуть виникати по вертикалі (державний бюджет - місцевий бюджет) та по горизонталі (сільський бюджет - сільський бю­джет, бюджет міста - бюджет міста тощо).

Взаємовідносини між ланками бюджетної системи в Україні будуються так, щоб викликати зацікавленість в органів місцевого самоврядування ефективніше вести місцеве господарство, рете­льніше планувати і збирати доходи, які одержують на місцях, не враховуючи їх при визначенні міжбюджетних трансфертів.

У ст. 86 БК України визначаються критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяють на такі групи:

1. видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, які розташовані найближче до споживачів;

2. видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гаранто­ваних державою для всіх громадян України;

3. видатки-на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба з яких існує в усіх регіонах України.

Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст респу ­бліканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономно': Республіки Крим та обласних бюджетів.

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видат­ки всіх трьох груп.