Тема 3.2. Провадження в справах про порушення митних правил

Опрацювати процедуру накладення адміністративних стягнень за порушення митного законодавства

Адміністративно-юрисдикційній діяльності митних органів притаманна певна процесуальна форма, зміст якої врегульований правовими нормами, що сконцентровані в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Митному кодексі України. Поряд з зазначеними основними законодавчими актами конкретні процедури здійснення цієї діяльності регламентуються також низкою законодавчих та підзаконних нормативних актів. Характерною особливістю діяльності митних органів по застосуванню заходів адміністративного впливу щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, є законодавча регламентація порядку здійснення конкретних процедур, з яких і складається ця діяльність. Іншими словами, формою реалізації адміністративно-юрисдикційних повноважень митними органами є здійснюване ними провадження в справах про порушення митних правил.

Провадження в справах про порушення митних правил визначається як різновид провадження у справах про адміністративні правопорушення та складається з низки послідовних дій юрисдикційних органів, які згідно з нормами адміністративного та митного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності та на забезпечення виконання винесеної постанови.

Аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження у справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене. Звичайне детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи і порядок їх застосування; права і обов’язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.

Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст.258 КпАП. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Однак спрощена процедура притягнення до адміністративної відповідальності за ПМП діючим законодавством не передбачена.

Завданнями провадження, згідно зі ст.245 КпАП України є: своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі єдиних принципів. В адміністративно-процесуальній науці до проблем принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, звертались Д.М. Бахрах, А.П. Клюшніченко, В.Д. Сорокін, Н.Г. Саліщева та ряд інших авторів.

Не звертаючи увагу на відмінності у поглядах на коло принципів, які лежать основі адміністративного процесу, ідея про те, що вони, по суті, є похідними від конституційних, не викликає спорів. Серед принципів провадження можна назвати такі: законності, об’єктивної істини, публічності, гласності, національної мови, двоступінчастості, безпосередньості, змаганльності сторін, простоти і швидкості тощо.

Процесуальний регламент провадження в справах про адміністративні правопорушення складається із сукупності однорідних груп процесуальних дій щодо реалізації прав та взаємних обов’язків. Ці однорідні групи процесуальних дій прийнято називати стадіями. Як зазначає Д.М. Бахрах, під стадією слід розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, яка, поряд з його загальними завданнями, має притаманні тільки їй завдання, документи та інші особливості.80 Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.

Розв’язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов’язані між собою;

наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

Слід мати на увазі, що в чинному законодавстві такі стадії спеціально не виділяються. В юридичній літературі ж немає єдиної думки щодо їх кількості та назви. Як правило, у спеціальній літературі виділяється чотири стадії провадження:

1) порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування;

2) розгляд справи по суті та винесення по ній постанови;

3) перегляд справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі;

4) виконання постанови по справі.