- •Частина друга: інтеґральне числення. Диференціальні рівняння. Ряди
- •4.1.2. Властивості первісної
- •4.2. Невизначений інтеґрал
- •4.2.1. Означення невизначеного інтеґрала
- •4.2.2. Властивості невизначеного інтеґрала
- •4.3. Інтеґрування підстановкою (заміна змінної)
- •4.4. Інтеґрування частинами
- •4.5. Інтеґрування раціональних дробів та функцій
- •4.6. Інтеґрування тригонометричних функцій
- •4.6.1. Універсальна тригонометрична підстановка
- •4.6.2. Інші підстановки
- •4.6.3. Деякі інші методи а) Застосування формул зниження степеня
- •Б) Застосування формул перетворення добутку тригонометричних функцій в алгебричну суму
- •4.7. Інтеґрування ірраціональних функцій
- •4.7.1. Линійні і дробово-лінійні ірраціональності
- •4.7.2. Квадратичні ірраціональності. Тригонометричні підстановки
- •4.7.3. Квадратичні ірраціональності (загальний випадок)
- •4.8. Поняття про інтеґрали, які не "беруться"
- •5. Визначений інтеґрал
- •5.1. Задачі, які ведуть до поняття визначеного інтеґрала
- •5 .1.1. Площа криволінійної трапеції
- •5.1.2. Кількість виготовленої продукції
- •5.1.3. Довжина пройденого шляху.
- •5.2. Визначений інтеґрал
- •5.3. Властивості визначеного інтеґрала
- •5.3.1. Лінійність та адитивність
- •5 .3.2. Інтеґрування нерівностей. Теорема про середнє
- •5.4. Визначений інтеґрал як функція своєї верхньої межі
- •5.5. Формула ньютона - лейбніца
- •5.6. Основні методи обчислення визначеного інтеґрала
- •5.6.1. Заміна змінної (спосіб підстановки)
- •5.6.2. Інтеґрування частинами
- •6. Застосування визначеного інтеґрала
- •6.1. Дві схеми застосування визначеного интеґрала
- •6.2. Площі плоских фігур: доповнення
- •6.3. Довжина дуги кривої
- •6.4.1. Об"єм тіла з відомими площами паралельних поперечних перерізів
- •6.4.2. Об"єм тіла обертання
- •6.5. Деякі економічні застосування
- •7. Наближене обчислення визначеного інтеґрала
- •7.1. Формули прямокутників
- •7.2. Формула трапецій
- •7.3. Формула симпсона1 (формула парабол)
- •8. Невласні інтеґрали
- •8.1. Невласні інтеґрали першого роду
- •8.2. Невласні інтеґрали другого роду
- •8.3. Ознаки збіжності невласних інтеґралів
- •8.4. Гама-функція ейлера
- •9. Подвійний інтеґрал
- •9.1. Подвійний інтеґрал та його властивості
- •9.2. Обчислення подвійного інтеґрала в декартових координатах
- •9.3. Невласні подвійні інтеґрали. Формула пуассона
- •9.4. Подвійний інтеґрал в полярних координатах
- •4. Невизначений інтеґрал 206
- •4.2. Невизначений інтеґрал 208
6.3. Довжина дуги кривої
Нехай ˘ - дуга деякої кривої, довжину якої треба знайти.
П
ерший
метод. Поділимо дугу ˘AB
на n частин
точками
і
впишемо ламану
лінію
в ˘AB (рис. 15). Нехай
Fig. 15
(
12 )
- периметр
ламаної і
.
Якщо існує границя
,
( 13 )
вона називається довжиною дуги ˘AB.
Припустимо, що дуга ˘ кривої визначена в декартових координатах рівнянням
( 14 )
на
відрізку
,
- координати довільної
точки
,
кривої і
.
В цьому випадку
,
і
на підставі теореми
Лаґранжа
існує точка
така, що
.
Позначивши
,
отримуємо
,
і тому
.
Перехід
до границі при
дає значення
довжини дуги у
вигляді
визначеного інтеґрала
від a
до b,
.
( 15 )
Довжина L дуги існує, якщо функція неперервна зі своєю першою похідною на відрізку .
Другий метод. Знайдімо
спочатку елемент
(диференціал)
шуканої
довжини дуги, а потім
саму довжину дуги як
суму всіх елементів.
За теоремою
Піфагора
и
.
( 16 )
Для дуги ˘ , визначеної рівнянням (14),
,
і сума всіх елементів від a до b приводить до тієї ж формули (15).
Якщо дуга ˘ кривої визначена параметричими рівняннями
,
( 17 )
ми з (16) маємо
,
а тому
.
( 18 )
Якщо дугу ˘ задано в полярних координатах рівнянням
,
( 19 )
ми переходимо до її параметричних рівнянь
( 20 )
і застосовуємо формулу (18). Оскільки
,
формула (18) дає
.
( 21 )
Приклад 10. Знайти
довжину дуги кривої
для
.
На підставі формули (15) маємо
Приклад 11. Знайти довжину петлі кривої
(див. приклад і рис. 11 вище).
За формулою (18)
.
Приклад 12. Знайти довжину кардиоїди (див. рис. 13).
За допомоги формули (21) отримуємо
.
Приклад 13. Знайти довжину еліпса
.
Параметричні
рівняння
еліпса
і
згідно з формулою (18)
.
Інтеґрал
може бути
знайдений
в скінченному вигляді
для деяких значень
a і
b, наприклад,
якщо
,
тобто якщо еліпс вироджується в коло.
В загальному випадку ми
можемо знайти
тільки
наближені значення
L для конкретних
значень a
і b,
оскільки первісна
підінтеґральної
функції, как відомо
з більш ґрунтовних курсів
математичного анализу, не виражається
через елементарні
функції.
Приклад 14. Довести, що довжину лемніскати Бернуллі
(рис. 14) можна представити наступним інтеґралом:
.
Тут первісна підінтеґральної функції також не виражається в елементарних функціях.
6.4. ОБ"ЄМИ
