Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій

Перший в історії людства – первіснообщинний спосіб ведення господарства, найдовший та найскладніший шлях його розвитку.

Первісне суспільство має такі ознаки:

• низький темп розвитку продуктивних сил і повільне їх удосконалення;

• низький темп розвитку суспільства;

• колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва;

• рівномірний розподіл і соціальна рівність;

• відсутність приватної власності, експлуатації, класів і держави.

Первісне суспільство умовно поділяється на кам’яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий і ранній залізний віки. Кожному з цих етапів були притаманні певні риси, особливості, здобутки матеріальної культури, знаряддя праці.

Так, для палеоліту (3–5 млн років – 12 тис. років до н.е.) – характерними були примітивні знаряддя праці, збиральництво, рибальство, мисливство. Примітивна колективна праця та споживання обумовлені низьким рівнем продуктивних сил і майже повною залежністю від навколишнього середовища. Найвизначніше досягнення цього періоду – видобуття вогню.

Мезоліт (12 – 8 тис. років до н.е.) характеризувався вдосконаленням знаряддя праці: винайдено лук, стріли; поява водного транспорту (колоди, плоти, човни). Людське суспільство поступово переходить від привласнюючого способу виробництва (збиральництво, полювання, рибальство) до відтворюючого господарювання (приручення тварин, виникнення землеробства). З’являються постійні поселення людей.

Неоліту (8 – 3 тис. років до н.е.) притаманне відтворююче господарство як домінуюче, вдосконалення знарядь праці (неолітична революція). Виникають перші ремесла: гончарство, ткацтво. Наприкінці неоліту винайдено колесо і починає розвиватись колісний транспорт, де в якості тягової сили використовуються приручені тварини. Потім відбувається ще одна винятково важлива подія – з’явилася перша в історії людства писемність. Це стало межею, яка відокремила первісну історію від епохи цивілізації.

Мідно-бронзовому віку (кінець III тис. – I тис. до н.е.) притаманні такі риси, як швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, поділ праці на землеробство, ремесло, гончарство. Простійним і стабільним стає обмін.

Ранній залізний вік (I тис. до н.е.) – характеризується застосуванням більш досконалих бронзових і залізних знарядь праці (плуг, залізні ножі, серпи, лемеші).

В еволюції первісного суспільства можна виділити два етапи.

Перший етап – рання первісна община, яка характеризується безроздільним пануванням колективної власності і зрівняльного розподілу, виникненням парної сім’ї, племені. Розвиток продуктивних сил, відповідне збільшення маси надлишкового продукту привело до того, що зрівняльний розподіл став перепоною до подальшого прогресу виробництва.

Другий етап – пізня первісна община, характеризується переходом до трудового способу розподілу і до продуктивного способу господарювання. Головним чином – до землеробства і скотарства. Це була революція в розвитку продуктивних сил суспільства, оскільки створювалося гарантоване забезпечення людей життєво важливими потребами, яке в свою чергу викликало швидке зростання населення, а також привело до формування класів і держави.

Підводячи висновок, відмітимо, що значення первісного суспільства в економічній історії людства полягає в наступному:

1. – на протязі цього часу людство здійснило перехід від привласнюючого

способу господарства, з його повною залежністю від природи, до

відтворюючого господарства; від стану дикості до існування роду, як

господарської організації і до появи міст і перших держав;

2. – людство оволоділо і поставило собі на службу вогонь, метали,

винайшло зброю, колесо;

3. – були винайдені і передані наступним поколінням найважливіші

ремесла, галузі економіки;

4. – суспільний поділ праці сприяв появі обміну, спочатку натурального,

а потім товарного;

5. – з’явилася перша в історії людства писемність.

Саме в первісну добу було закладено основи докапіталістичних структур економіки, що визначили форми подальшого розвитку людства на тисячоліття вперед.