Характеристика психолога, який є компетентним у культурологічних навичках:

Відношення	Знання	Навички
Зазнав еволюцію до усвідомлення феномену культури, став сприйнятливим до власної культурної спадщини, навчився поважати та розуміти розбіжності	Має чіткі уявлення про механізм дії соціально-економічної системи держави щодо національних меншинств	Здатен до вироблення великого набору вербальних і невербальних реакцій
Розуміє свої власні цінності та схильності, а також те, як це впливає на спілкування з працівником, який належить до національного меншинства	Володіє спеціальними знаннями й інформацією про ту конкретну групу, з якою працює	Здатен надсилати й отримувати вербальні та невербальні повідомлення грамотно і точно
Він не соромиться соціальних і релігійних розбіжностей між психологом і працівником	Має чіткі уявлення про теорії культурно-орієнтовного консультування	Здатен використовувати навички впливу на користь працівнику
Відгукується до обставин (особистісні схильності, етнічна ідентифікація), що мають відношення до причетності працівника до певної культури національних меншинств	Розуміє ті перепони, що перешкоджають представникам національних меншинств користуватися психологічною допомогою	Здатен використовувати навички впливу на користь працівнику

2.3. Загальні вимоги до працівника

Останнім часом у науковій літературі існує декілька визначень осіб, з якими працює психолог. Серед них найчастіше зустрічаються "клієнт" і "пацієнт". В ролі клієнта в оперативно-рятувальної служби виступає "працівник", так як психолог працює з психічно здоровими людьми, але які потрапили у складні життєві ситуації. Якщо є підозра на психічне захворювання в особи, яка звернулася за допомогою до психолога, то останній повинен рекомендувати працівнику звернутися за допомогою до психіатра.

У випадку, коли надання психологічної допомоги виходить за межі професійної компетенції психолога, останній повинен порадити працівнику звернутися до більш досвідченого фахівця, який спеціалізується саме на роботі з працівниками у подібних ситуаціях.

Працівник – це людина, яка потребує реконструкції власної особистості. Права працівника:

обирати психолога з числа працівників Центру;

обговорювати та приймати рішення про прийнятність для нього того чи іншого методу психологічної допомоги;

оцінювати результати психологічної допомоги за ходом її надання;

відмовлятися від послуг консультуючого психолога;

орієнтуватися в концепціях та строках психологічної допомоги;

отримати інформацію про освіту та кваліфікацію психолога.

Звертаючись до психолога-консультанта працівник:

знає, чого він хоче досягти (має мету);

ознайомлений тією чи іншою мірою про норми взаємостосунків з представником цієї професії;

досить добре розуміє міру відповідальності й обмежень свою та професіонала, до якого звертається;

усвідомлює досвід та традиції національної культури.

Ситуація спілкування працівника з психологом-консультантом містить такі складові:

особистість працівника та його переживання;

стосунки між працівником та психологом;

особистість психолога-консультанта у поєднанні його самостійних та функціональних освіт.

Важливим елементом спілкування працівника з психологом є процес їх взаємного сприйняття. Для вирішення апперцептивних завдань, на наш погляд, доцільно використовувати структуру, яку розробив професор О.Ф. Бондаренко.

Структура процесу сприйняття людини людиною (за О.Ф. Бондаренко):

притягнення	відштовхування
опізнання-атракція	опізнання-дистракція
ідентифікація	диференціація
потреба належності	потреба незалежності
наближення	дистанціювання
відокремлення із загальної низки	вміщення до загальної низки
ініціація (прийняття)	відторгнення (виключення)

Важливу роль під час консультування відіграє досвід культури та його усвідомленості працівником, що дають йому три можливості:

а) знаходити максимально більше число варіантів поведінки при спілкуванні з собою та іншими у контексті культури;

б) застосовувати максимально більшу кількість варіантів понять, думок, і вчинків для того, щоб спілкуватися з можливо більшою кількістю людей або груп усередені або поза межами власної культури;

в) здатність формулювати плани, діяти у відповідності з можливостями даної культури та рефлектувати.