7. Емісія і операції з:

- єврооблігаціями (з 70-х років), котрі розміщуються одночасно на ринках різних країн і використовуються ТНК для фінансування інвестицій, державою – для покриття дефіциту Держбюджету і рефінансування старих позик;

- євровекселями (з 1981 р.);

- євроакціями (з 1983 р.), котрі обертаються не на всіх національних ринках капіталів, а лише там, де це дозволено законодавством, оскільки акція – це не тільки форма кредитування, а й право на частку власності.

Переваги:

+ відсутність держ. регулювання, що дає змогу євробанкам пропонувати на євровалютні депозити вищі % ставки, ніж на вклади, роблені у вітчизняній валюті, і змогу брати з позичальників вищий % за користування євровалютою, ніж за позику у вітчизняній валюті.

+ в операціях з іноземною валютою банкам надається набагато більша свобода дій.

Недоліки:

- при регульованій банківській системі ймовірність втрати вкладів при банкрутстві банку незначна, а при нерегульованій системі євроринку – зростає.

Тема 6. Міжнародний кредитний ринок

1. Сутність. Місце на ринку позичкових капіталів. Значення й ефективність міжнародного кредиту. Класифікація міжнародних банків. Специфіка діяльності банків.

2. Форми міжнародного кредитування.

3. Фінансові умови міжнародного кредиту.

4. Ринок єврокредитів. Коротко-, середньо- та довгострокові єврокредити. Роловерні та синдиковані кредити.

5. Міжнародна офіційна допомога країнам, що розвиваються. Суб‘экти, форми, інструменти проектної та поза проектної допомоги. Міжнародні фінансові організації – донари.

6. Міжнародна заборгованість. Причини, сутність зовнішнього боргу країни. Структура довгострокових боргових забов’язань. Показники зовнішнього боргу. Механізм реструктуризації.

6.1Міжнародний кредитний ринок.

Міжнародний ринок боргових зобов’язань умовно поділяють на міжнародний кредитний ринок (ринок банківських кредитних зобов’язань) та міжнародний ринок боргових цінних паперів, на якому обертаються фінансові інструменти, що засвідчують боргові відносини між кредиторами та позичальником (облігації, ноти, комерційні папери тощо). При чому кожний з ринків включає євроринок як частину міжнародного ринку позичкових капіталів.

Міжнародні потоки капіталу набирають форми міжнародного кредиту. Міжнародний кредит визначається як рух позичкового капіталу у формі фінансових вимог між кредиторами і позичальниками різних країн, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів (активів) на умовах повернення, строковості і сплати відсотків. Беручи участь в кругообігу капіталу на всіх його стадіях, міжнародний кредит опосередковує його перехід з однієї форми в іншу: з грошової у виробничу, потім у товарну і знову в грошову. Отже, на міжнародному кредитному ринку здійснюється рух грошового капіталу, формується попит та пропозиція.

Міжнародний кредит розглядають як особливий вид міжнародної торгівлі. Ця торгівля не є обміном товару на товар, а обміном сьогоднішнього товару на товар в майбутньому. Такий обмін називають міжчасовою торгівлею. Міжнародний кредит дає можливість торгувати в часі. Значення його полягає в тому, що завдяки кредиту відбувається перерозподіл капіталів між країнами відповідно до потреб і можливостей більш прибуткового його застосування, забезпечується зростання міжнародної торгівлі, підтримуються ПІІ, а уряди отримують іноземну валюту для стабілізації економіки, покриття зовнішньої заборгованості.

Ефективність кредиту досягається за умови: а) вільного переміщення капіталу; б) стабільності й передбачуваності розвитку світової економіки; в) виконання позичальниками своїх забов’язань.

Міжнародні банки класифікують за часткою міжнародних операцій і прибутків у загальному обсязі угод та прибутків на такі групи:

-нацбанки (мають невелике іноземне відділення, на яке припадає незначна частка активів і прибутків);

-банки (міжнародні операції їх становлять 5-10% їхніх прибутків);

-ТНБ (рівень їх міжнародної концентрації й централізації капіталу дає змогу їм брати участь у ек розподілі світового ринку боргових забов’язань);

-офшорні банки (зареєстровані в офшорних зонах і користуються спец податковими та ін. пільгами у проведенні фін-кредитних операцій).

У сферу міжнародних кредитних операцій Банк міжн розрахунків включає такі специфічні види діяльності банків:

+ позики та кредити, які надають банки один одному усередині країни, та за її межами;

+ позики та кредити, які надаються небанківськими установами усередині країни та за її межами;

+ міжбанківське повторне депонування.